168. Сти­му­лю­ван­ня правомірних діянь.

Стимулювання правомірних діянь -  сукупність організаційних і правових заходів, засобів і методів впливу на учасників адміністративно правовий відносин з метою спонукання їх до правомірної поведінки та правомірних діянь. При цьому мається на увазі як активний і безпосередній вплив, так і пасивний, опосередкований вплив. В одних випадках це - позитивна реакція правочинних державних органів та їх посадових осіб на дії (поведінку) учасників адміністративних правовідносин (заохочення, нагороди), в інших - правозастосовна (юрисдикційна).

Переконання й адміністративний примус доповнюють один одного, вони тісно взаємопов’язані і є складовими частинами єдиного механізму державного керування, що забезпечує досягнення соціального прогресу в житті держави і суспільства.

Переконання проявляється в психологічному і психічному впливі морального або матеріального характеру за допомогою привернення уваги до чого-небудь (кого-небудь), вселяння, проявлення інтересу, спонукання правомірних бажань, заохочення до здійснення правомірних діянь (подяка, державна нагорода, коштовний подарунок, грошова премія); поширення кращого і прогресивного досвіду, присвоєння почесних, чергових або позачергових спеціальних звань, кваліфікаційного розряду, підвищення по посаді та посадовому окладі тощо).

Адміністративний примус проявляється в психологічному, психічному або навіть фізичному впливі на учасників адміністративно-правових відносин, що допустили порушення.

Стимулювання правомірних діянь підрозділяється на загально-соціальне й спеціальне.

Стимулювання правомірного поводження загально-соціальними засобами, здійснюється через всю сукупність великомасштабних заходів, що забезпечують прогресивний розвиток суспільства, відносин людей в економічній, політичній, духовній, сімейно-побутовій й іншій сферах. Ці заходи переслідують набагато більш широкі цілі, ніж боротьба зі злочинністю.

Не менше значення для стимулювання правомірних діянь мають загально-соціальні заходи щодо підтримки розвитку утворення й культури в суспільстві, збереженню й розвитку духовно-моральної спадщини.

Основні риси спеціального стимулювання правомірних діянь:

- спрямованість прийнятих заходів саме на попередження злочинності, її окремих видів і конкретних злочинів;

- арсенал засобів спеціальної профілактики характеризується відповідно взаємодією загальуправлінських і загальвиховних заходів та соціальних і правових заходів, розрахованих саме на вплив на злочинність, її окремі види або недопущення конкретних злочинів;

- суб'єктами спеціального попередження злочинів є організаційні структури, для яких боротьба зі злочинністю становить основну функцію.

 

169. По­нят­тя і оз­на­ки пра­во­по­ру­шень.

Правопорушення – це суспільно небезпечне або шкідливо неправомірне винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність. Правопорушенню властиві такі ознаки:

-має протиправний, неправомірний характер;

-є суспільно-шкідливим або суспільно-небезпечним;

-виражається в поведінці – протиправні дії або бездіяльності;

-має свідомо вольовий характер (правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи);

-є винним (правопорушенням визнається лише винне діяння, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією чи бездіяльністю збитки суспільству і державі, містить вину);

-є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру.

Відсутність вищезазначених ознак не дозволяє розглядати діяння як правопорушення.