34. Оцінка інвестиційних якостей акцій.

Акція –це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує до­льову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверд­жує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь

у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Пропонуються наступні показники для оцінки інвестиційних якостей акцій:

1. Показники прибутковості акцій: коефіцієнт потенціалу ціни акції, дивідендна прибутковість акцій.

2. Показники ліквідності акцій: коефіцієнт ліквідності акцій, експертна оцінка ліквідності акцій.

3. Показники ризикованості акцій і надійності емітента: β-коефіцієнт акції, коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами.

Всі три групи показників, які характеризують інвестиційні якості акцій, мають для нас однаково важливе значення.

Тому, для оцінки інвестиційних якостей акцій необхідно знайти вагові коефіцієнти для кожного показника а потім перемножити їх на значення відповідних показників і просумувати їх.

35. Фінансові ф'ючерси.

Актив, який поставлено в день виконання відповідно до ф’ючерсного контракту, називають базовим активом. Це може бути матеріальний актив: нафта, газ, електроенергія, золото, срібло, платина, зерно, олія тощо. У цьому випадку мають справу зтоварними ф’ючерсами. Але якщо згідно з контрактом здійснюється поставка фінансового активу, то такий ф’ючерсний контракт називають фінансовим ф’ючерсом. Прикладом фінансового ф’ючерса є валютний ф’ючерс, тобто контракт, згідно з яким у день виконання поставляється певна кількість іноземної валюти.

Потрібно розрізняти сторони ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана перерахувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець ф’ючерсних контрактів займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом і протилежної угоди з тим же базовим активом, тобто так званою офсетною угодою. Офсетна угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов’язання відносно купівлі/продажу активу в день виконання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки/збитки, які визначаються на основі цін відкриття і закриття позиції та її обсягу.

Контракти, які закінчуються поставками базового активу, називають ф’ючерсами з поставками. Фінансові ф’ючерси можуть не передбачати поставки фінансового активу, а тільки взаєморозрахунки сторін у день виконання контракту. У цьому разі в день виконання клірингова установа закриває всі існуючі позиції офсетними угодами за ціною, що дорівнює поточній ринковій ціні активу. Взаєморозрахунки сторін виникають у зв’язку з курсовими прибутками/збитками відносно цін відкриття позицій і поточної ринкової ціни активу в день виконання, а також обсягів позицій. Такі контракти називають розрахунковими ф’ючерсами.

Усі умови певного ф’ючерсного контракту (вид та обсяг активу, день поставки та ін.) встановлюються біржею. Покупці і продавці контрактів погоджують тільки один параметр контракту — його ціну.ї

или

Ф'ючерс в перекладі з англійського означає майбутнє. Ф'ючерсний контракт (договір) укладається на постачання певного товару в майбутньому. У ф'ючерсному контракті указується дата виконання контракту, до цієї дати можна вільно позбавитися від покладеного на себе зобов'язання при продажу (у разі первинної покупки) або при купівлі (у разі первинного продажу) ф'ючерс.

Ф'ючерси є одним з механізмів мінімізації ризиків при здійсненні торгівельних операцій. Ф'ючерсні контракти стандартизовані біржею, яка жорстко визначає кількість і якість вказаного в них товару. З ф'ючерсами працюють дві групи трейдерів: хеджери і спекулянти.

Хеджери – це виробники певних товарів (фермери, нафтові, вугільні компанії і так далі) які виходять на ф'ючерсний ринок для страхування виробничих рисок.

Спекулянти – це незалежні трейдери і приватні інвестори, які не мають ніякого відношення до ризиків пов'язаних з коливаннями цін на товари, так само як і до самих товарів. Своїм завданням вони ставлять отримання прибутку укладаючи ф'ючерсні контракти на:

• купівлю товару, який, як вони очікують, повинен подорожчати;

• продаж товару, який, як вони очікують, повинен подешевшати.

Сьогодні перелік ф'ючерсних товарів, які виставляються на продаж, містить сотні інструментів, а саме:

• золото, срібло, платина;

• м’ясні: свинячі туші, рогата худоба;

• зернові: овес, соя, пшениця;

• нафтові: сира нафта, натуральний газ;

• а також сучасніші фінансові інструменти, що включають широку різноманітність процентних ставок, валют, фондових і інших індексів, таких як Dow Jones, Nasdaq і S&P 500.

95% операцій на ф'ючерсному ринку є спекулятивними

36. Опціони.

Опціон - це право або купити, або продати актив за фіксованою ціною у будь-який момент протягом певного терміну.

Опціонний контракт – контракт, який надає покупцеві право на покупку або продаж фінансового активу за встановленою ціною на певну дату або раніше.

Від’ємність опціону від ф'ючерсу полягає в тому, що ф'ючерс – це зобов’язання, а опціон – це право. У будь-який момент часу утримувач опціону може його виконати або закрити свою позицію шляхом здійснення зворотної операції.

Опціон, який дає право купити актив називається CALL, опціон який дає право продати актив називається PUT. При укладенні контракту покупець опціону сплачує продавцеві премію (ціну опціону), як винагороду за право надалі виконати цей опціон. Ціна опціону формується в результаті біржової торгівлі.

Опціон виконується за ціною виконання – це ціна, за якою утримувач опціону може купити або продати актив лежачий в основі опціону. Ціни виконання встановлюються біржами для кожного виду контрактів і є стандартними. Таким чином опціон характеризується двома цінами – ціною опціону (премією) і ціною виконання опціону.

Існує безліч стратегій застосування опціонів як для хеджування так і для спекуляцій.