- •1. Поняття інвестицій.
- •2. Основні положення теорії запозичених коштів.
- •3. Інвестиційний попит
- •4. Пропозиція запозичених коштів. Основні положення теорії
- •5. Міжнародні взаємозв'язки: мобільність капіталу, валютні курси і
- •6. Поняття і сутність цінних паперів.
- •7. Структура фінансових ринків.
- •8. Інструменти позики.
- •9. Гібридні інструменти.
- •10.Похідні цінні папери.
- •11.Фінансові посередники. Їх види, функції.
- •12.Первинний і вторинний ринки цінних паперів.
- •20. Критерії оцінки ефективності інвестицій
- •22. Метод капіталізації прибутку (?)
- •23. Інфляція. Її оцінка та вимір
- •24. Структура відсоткових ставок у часі: теорія очікуваної корисності
- •25. Структура відсоткових ставок у часі: теорія переваги ліквідності
- •26. Структура відсоткових ставок у часі: теорія сегментації ринків
- •27. Сутність сучасної портфельної теорії
- •28. Ефективність інвестиційного портфеля
- •29. Модель Марковиця
- •30. Основні положення теорії корпоративних фінансів.
- •31. Сутність теорії Модільяні-Міллера.
- •32. Асиметричність інформації, корпоративне управління і вартість фірми.
- •33. Оцінка інвестиційних якостей облігацій.
- •34. Оцінка інвестиційних якостей акцій.
- •35. Фінансові ф'ючерси.
- •37. Інвестиційний процес і інвестиційна стратегія.
- •38. Пасивний підхід в управлінні інвестиціями.
- •39. Активне управління портфелем.
- •40. Характеристика інвестиційного ринку і принципи його вивчення.
- •41. Оцінка і прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку.
- •42. Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки.
- •43. Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів.
- •44. Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості окремих компаній і фірм.
- •45. Принципи розробки інвестиційної стратегії.
- •1. Визначення періоду формування інвестиційної стратегії
- •2. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності
- •46. Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності.
- •47. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів.
- •48. Розробка бізнес-планів інвестиційних проектів.
- •49. Структура та зміст бізнес-плану інвестиційного проекту. Форма бізнес-плану інвестиційного проекту
- •50. Показники оцінки ефективності інвестиційних проектів.
- •54. Принципи і послідовність формування інвестиційного портфеля.
- •55. Принципи і послідовність формування інвестиційного портфеля.
- •57. Розробка календарного плану реалізації інвестиційного проекту.
- •58. Розробка бюджету реалізації інвестиційного проекту.
- •59. Побудова системи моніторингу реалізації інвестиційних програм.
- •60. Критерії «виходу» з інвестиційних проектів та продажу фондових інструментів інвестиційного портфеля.
27. Сутність сучасної портфельної теорії
28. Ефективність інвестиційного портфеля
29. Модель Марковиця
Сучасна портфельна теорія (ModernPortfolioTheory) — теорія фінансових інвестицій, у межах якої за допомогою статистичних методів здійснюють якомога вигідніший розподіл ризику портфеля цінних паперів і оцінювання доходу, складовими елементами її є оцінювання активів (sekuritivaluation); прийняття інвестиційних рішень (assetallocationdecision); оптимізація портфеля (portfoliooptimization); оцінювання результатів (performancemeasurement).
Хоча в сучасній інвестиційній практиці використовуються обидва підходи до формування інвестиційного портфеля, в останні роки перевага віддається сучасної портфельної теорії. Саме вона одержує на сучасному етапі усе більший розвиток.
Оцінка основних параметрів сформованого інвестиційного портфеля. Така оцінка дозволяє оцінити ефективність усієї роботи з його формування.
Рівень прибутковості портфеля розраховується за такою формулою:
,
де Удп - рівень прибутковості інвестиційного портфеля;
УДі— рівень прибутковості окремих фінансових інструментів у портфелі;
Уі - питома вага окремих фінансових інструментів у сукупній вартості інвестиційного портфеля, виражена десятковим дробом.
Рівень ризику портфеля розраховується за такою формулою:
,
де УРп — рівень ризику інвестиційного портфеля;
Усрі — рівень систематичного ризику окремих фінансових інструментів (вимірюваний за допомогою бета-коефіцієнта);
Уі — питома вага окремих фінансових інструментів у сукупній вартості інвестиційного портфеля, виражена десятковим дробом;
УНРп — рівень несистематичного ризику портфеля, досягнутий у процесі його диверсифікованості.
В умовах функціонування нашого фондового ринку ця оцінка повинна бути доповнена і показником рівня ліквідності сформованого портфеля.
Результатом цього етапу формування портфеля є визначення того, наскільки стартові його характеристики відповідають цільовим параметрам його побудови.
Інвестиційний портфель, що цілком відповідає цілям його формування як за типом, так і за складом включених у нього фінансових інструментів, являє собою "збалансований стартовий інвестиційний портфель ".
Основна концепція Г. Марковіца може бути сформульована так: поведінка учасників ринку капіталу визначається не тільки одер¬жанням очікуваного доходу на свої інвестиції. Вивчення ринку капіталу в США показало, що на всі цінні папери, які обертаються на ринку, є попит. Низькодохідні цінні папери за певних обставин для деяких інвесторів можуть бути більш привабливими, ніж високодохідні. Отже, інвестор визначав свій вибір цінного папера не тільки одержанням очікуваного доходу, а й можливим ризиком. Основною проблемою, яку повинен вирішувати інвестор, є досягнення максимального рівня очікуваної дохідності інвестицій за певного рівня ризику і скорочення можливого ризику за очікуваної дохідності. Мета кожного інвестора — більше доходу за меншого ризику. В американській економічній літературі зазначається, що фінансові аналітики і фінансові менеджери з цінних паперів приділяють цьому питанню багато уваги. Г. Марковіц, якого вважають батьком сучасної портфельної теорії, запропонував концепцію «оптимального» портфеля інвестицій. Сутність цієї концепції полягає в тому, що в портфелі мають міститися, за можливості, цінні папери всіх видів і модифікацій, вони мають бути різними за термінами, а також емітовані корпораціями різних галузей і географічного положення. Процес формування оптимального портфеля називається диверсифікацією портфеля. Г. Марковіц запропонував модель диверсифікації, яка широко застосовується на практиці. Її сутність полягає в тому, що диверсифікація здійснюється на основі двох змінних: очікуваної дохідності і стандартного відхилення розподілу дохідності портфеля (тобто можливого ризику). Кожний інвестор повинен підібрати свій власний набір цінних паперів залежно від напряму інвестиційної діяльності.