3. Кембриджська школа маржиналізму

У 90-х роках ХІХ століття в Англії сформувалася кембриджська економічна школа, що за своїм впливом на економічну думку не поступалася австрійській і започаткувала новий напрям в економічній теорії - неокласичний.

Засновником цієї школи був видатний англійський економіст Альфред Маршалл (1842-1924). У своїх працях, особливо в книзі “Принципи політичної економії”, Маршалл намагався розробити універсальну економічну концепцію, поєднавши елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності. Він зборов суперечності теорії граничної корисності і теорії факторів виробництва та сконцентрував основну увагу на розробці теорії ціни. Основні його теоретичні надбання лягли в основу сучасної мікроекономіки, а термін економікс остаточно замінив термін політична економія саме після того, як Маршалл подав його формулювання.

У центрі наукових пошуків Маршалла – ціна продукту як найважливіший елемент ринкової економіки. На неї впливають дві групи факторів. З одного боку, є ціна попиту, що формується під впливом попиту, який визначається корисністю продукту. З іншого боку, є ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва. Середню ціну Маршалл трактує як результат ціноутворення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції (знаменитий “хрест Маршалла”).

Маршалл досліджує фактори, що впливають на величину попиту, розглядає участь факторів виробництва у визначенні ціни пропозиції, аналізує вплив фактору часу на ціноутворення – все це загальновідомі елементи теорії ціноутворення.

Маршалл також суттєвого значення надає теорії розподілу. Головні її моменти: кожний із факторів виробництва також підлягає дії попиту і пропозиції, кожний фактор виробництва має ціну попиту, яка встановлюється його граничною продуктивністю, і ціну пропозиції, яка встановлюється граничними витратами. Фактор буде використовуватися тільки до того моменту, коли його гранична продуктивність стане дорівнювати граничній вартості.

Внесок Маршалла у розвиток економічної теорії важко переоцінити. Його “Принципи політичної економії” є одним з найвизначніших творів за всю історію економічної теорії.

Артур Пігу (1877-1959) – один з послідовників та учнів Маршалла, автор концепції економіки добробуту. Пігу займався питаннями економічної політики, його висновок – за умов вільної конкуренції достатньо опосередкованих методів регулювання економіки, а з посиленням позицій монополії в економічному житті виникає необхідність прямого втручання держави.

Ральф Джорж Хоутрі (1879-1975), англійський економіст, представник кембриджської школи, досліджував досить широке коло проблем: міжнародна торгівля, трудові відносини, тарифи та оподаткування, гроші та економічна влада. Його заслугою було твердження, що багатство і доходи розподіляються між людьми нерівномірно внаслідок індивідуалістичного принципу ведення економіки. Тому Хоутрі вважав, що ідеальною є така економічна система, яка використовує здатність людини ло колективної діяльності.