4. Місце еп в системі галузей права України.

ЕП - це система норм і правил, що регулюють відносини в галузі охорони, використання, відтворення всіх природних ресурсів, екологічної безпеки, охорони НПС, життя і здоров'я людей від негативного впливу забрудненого навколишнього середовища.Особливість ЕП як комплексної галузі визначається тим, що воно включає земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосфероохоронне, заповідне законодавство, які або уже сформувалися в окремі галузі права, або ж існують як галузі законодавства, але процес їх формування у галузі права триває.

Комплексний характер ЕП виражається не тільки в тому, що воно об'єднує зазначені вище галузі права, кожна з яких включає як норми, що регулюють відносини щодо охорони і використання конкретного природного ресурсу, так і норми права, спрямовані на охорону довкілля в цілому. Наприклад, норми земельного права, що регулюють порядок вибору земельної ділянки є нормами більш широкої дії і мають середовищно-регулюючий характер. Поряд з цим ЕП включає цілий блок законодавства, яке регулює відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища.

ЕП об'єднує правові норми, які регулюють правовідносини на основі спільного предмета правового регулювання. -Предметом правового регулювання ЕП є відносини в галузі охорони та використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища в цілому, цінних природних об'єктів і комплексів, екосистем і ландшафтів, клімату, життя та здоров'я людей від негативного впливу забрудненого довкілля.

Джерелами, тобто нормативно-правовими документами ЕП, виступають закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови КМУ, нормативні документи Міністерства охорони навколишнього природного середовища (як прийняті самостійно, так і спільно з іншими міністерствами і відомствами), рішення місцевих рад народних депутатів.

ЕП взаємопов'язане з іншими галузями права і може бути реалізоване тільки в такій взаємодії. В цьому проявляється єдність як правової системи в цілому, так і ЕП зокрема. Так, норми лісового права встановлюють порядок заготівлі деревини на корені. Плата ж за використання лісових ресурсів передбачена нормами загальної частини, які встановлюють порядок стягнення та нормативи платежів за використання пиродних ресурсів.

Еколого-правові норми регулюють порядок використання природних ресурсів, порядок розміщення відходів у навколишньому природному середовищі та визначають конкретний перелік екологічних правопорушень... Санкції ж за екологічні правопорушення містяться в адміністративному та кримінальному законодавстві.

5. ЕП як галузь правової науки та учбова дисципліна.

6. Поняття, особливості, класифікація та система джерел ЕП України. Джерела ЕП - це зовнішнє вираження еколого- правових норм або спосіб виявлення норм ЕП. Існують різні класифікації джерел ЕП:

І. За формою вираження: 1) писані: - нормативно-правові акти - міжнародні договори - договори між Україною та іншими державами, міжнародними організаціями, іншими суб’єктами міжнародного права, згода на обов’язковість яких надана Україною — правові доктрини наукові ідеї, концепції, що містяться у наукових працях правознавців - науковців: належать до джерел м’якого права мають допоміжне значення для тлумачення норм права; - нормативно-технічні документи державні стандарти України, державні будівельні норми та ІНШІ нормативно-технічні документи, що не є нормативно-правовими актами; — інструменти локального регулювання; — мовні норми - не містять правових норм, але мають допоміжне значення при граматичному тлумаченні норм права; 2) неписані: — засади права-основні керівні положення, ідеї, що лежать у підґрунті будь-якого права: справедливості, добросовісності, розумності, спрямованості на добро, правової визначеності тощо; визначають загальну спрямованість усієї правової системи, напрями тлумачення правових норм, мають переважну правову силу перед іншими нормами, бо право не є правом, якщо зоно не є справедливим чи розумним, застосування загальних засад права у вітчизняній правовій системі підтверджується рішеннями Конституційного Суду України, що обґрунтовувалися загальними засадами права — правові узвичаєння - неписані правила поведінки, що стають регуляторами суспільних відносин лише у разі посилання на них у договорі; — логічні норми - неписані правила формальної логіки, які хоча й не містять правових норм, дозволяють тлумачити норми права - застосування їх у вітчизняній правовій системі підтверджується рішеннями Конституційного Суду України, прийнятими з посиланням на логічні норми II. За предметом: 1) загальні - регулюють всі види екологічних правовідносин; 2) природоресурсні регулюють переважно природоресурсні відносини; 3) природоохоронні - регулюють переважно охорону природних комплексів; 4) у галузі екологічної безпеки регулюють правовідносини із за-безпечення екологічної безпеки. II. За правовою силою: 1) КУ від 28 червня 1996 року; 2) кодекси, закони, декрети КМУ, що мають силу законів; 3) підзаконні акти вищих органів влади. 4) підзаконні акти міністерств і відомств; 5) нормативні акти органів місцевого самоврядування та акти органів місцевих державних адміністрацій у царині екології. III. За спеціалізацією: 1) загальні - нормативно-правові акти, предметом регулювання яких є як екологічні, так і інші суспільні відносини; 2) спеціальні - що стосуються виключно чи переважно екологічних питань (ЗУ -Про охорону НПС» тощо).IV. За способом правового регулювання:1) матеріальні - регулюють права та обов'язки відповідальність учасників екологічних правовідносин; 2) процесуальні - регулюють перебіг реалізації норм матеріального права. V. За ступенем систематизації: 1) кодифіковані. 2) некодифікован. Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою КМУ від ЗО березня 1998 року № 391

7. Конституційні основи регулювання природокористування тa охорони навколишнього середовище. Регулювання природокористування – реальний механізм включення природозахисної політики у функціонування господарської системи. Таких регуляторів можна виділити кілька:1. нормативно-правові; 2. організаційно-управлінські; 3. економічні . Всі важелі народногосподарської природозахисної системи становлять єдине ціле і доповнюють один одного. Водночас кожен із них має самостійні функції, розв’язує певне коло завдань і, залежно від рівня сформованості, стимулює або гальмує роботу системи в цілому. До системи права у сфері раціонального природокористування входять: - правове регулювання, збереження й відновлення природних ресурсів; - державний і громадський контроль за виконанням вимог охорони природи і раціонального природокористування; - юридична відповідальність правопорушників.

Сукупність природоохоронних норм і правових актів, об’єднаних спільністю об’єкта, предмета, працівників і мети правової охорони природи, утворює природоохоронне законодавство.

Природоохоронне законодавство як важіль управління процесом природокористування почало формуватися з 1991 р., коли було прийнято ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, де сформульовано завдання природоохоронного законодавства (Розділ 1,стаття 1,3). Це – регулювання відносин у сфері охорони, використання й відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, попередження і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища розглядається в розділі 10, де сформульовані безпосередньо економічні та фінансові заходи щодо охорони навколишнього природного середовища (Стаття 41,42). Обґрунтовується плата за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища, за погіршення якості природних ресурсів на основі нормативів плати та лімітів використання, викидів і скидів (Стаття 43-45). Крім цього, розглядаються питання розподілу платежів, створення фондів охорони навколишнього природного середовища, стимулювання, екологічного страхування.

До об’єктів державної охорони та регулювання використання на території України належать: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів, природні ресурси – які втягнуті в господарський обіг, так і ті, що не використовуються в народному господарстві протягом якогось часу, ландшафти та інші природні комплекси.