25. Розкрийте мету нормування оборотних коштів підприємства. Які методи нормування оборотних коштів існують?
Процес визначення економічно обґрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних коштів.
Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:
- аналітичний;
- метод коефіцієнтів;
- прямого рахунку.
Аналітичний метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Застосування цього методу дає змогу техніко-економічно обґрунтувати складові елементи норм, виявити втрати й резерви, розробити відповідні організаційно-технічні заходи щодо забезпечення економії сировини та матеріалів.
Метод коефіцієнтів полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.
Метод прямого рахунку зводиться до розрахунку нормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є основним. Нормуються наступні елементи оборотних засобів:
- виробничі запаси;
- незавершене виробництво;
- витрати майбутніх періодів;
- готова продукція на складі підприємства;
- засоби в касі на збереженні.
26. Джерела формування оборотних коштів.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні та позичені.
Власні оборотні кошти— це кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток тощо). У процесі виробництва потреби у власних оборотних коштах можуть зменшуватись за рахунок застосування так званих прирівняних до них коштів, які, по суті, є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільних (у зв'язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток). Прирівняні до власних оборотні кошти називають стійкими пасивами. Сталі пасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників).
Позичені оборотні кошти— кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.
Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які не належать підприємству (заборгованість по акцептованих та інших розрахункових документах, строк сплати яких не настав; заборгованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо).
27. Норми та нормативи виробничих запасів.
Чинником, що сприяє підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів, є їх нормування.
Під нормою витрат матеріальних ресурсів розуміють гранично допустиму величину сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути витрачена для випуску одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов. Таким чином, норми витрат матеріальних ресурсів регламентують величину виробничих витрат матеріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, енергії. Основні і частково допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, а деякі допоміжні матеріали, що слугують для забезпечення ритмічної роботи устаткування, — на одиницю часу його роботи.
Норми витрат матеріальних ресурсів класифікують за такими ознаками: періодом дії, масштабами застосування, ступенем деталізації об'єкта нормування, ступенем деталізації номенклатури матеріалів, призначенням.
1) За періодом дії розрізняють норми:
перспективні, що враховують прогресивні напрямки у використанні сировини, матеріалів протягом кількох років;
річні, що визначають середньорічні витрати матеріальних ресурсів;
поточні, які пов'язані з конкретним технологічним процесом в обмеженому календарному періоді.
2) За масштабом застосування розрізняють норми:
- індивідуальні, що застосовуються для виготовлення окремого виду продукції;
- групові для окремих видів продукції.
3) За ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють такі норми витрат матеріальних ресурсів:
- на одиницю готової продукції;
- на вузол;
- на деталь.
4) За ступенем деталізації номенклатури матеріалів розрізняють норми:
- специфіковані (на вид ресурсів за конкретними їх параметрами);
- зведені (на вид ресурсів зі звуженою номенклатурою).
5) За призначенням застосовують норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів — сировини, основних матеріалів, палива, енергії тощо.
Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими підприємствами.
Виробничими запасами називаються матеріальні ресурси, що знаходяться на підприємстві, але не вступили у виробничий процес.
Потреба в запасах матеріальних ресурсів обумовлена суспільним поділом праці і виробництва, тобто розривом у часі й у просторі між виробництвом і споживанням більшості видів промислової продукції.
Сумарний норматив оборотних засобів у виробничих запасах, що відносяться до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріальних ресурсів у вартісному вираженні на норму запасу в днях:
Норматив оборотних засобів у виробничих запасах:
Виробничий запас = поточний запас + страховий запас + технологічний запас + транспортний запас.
Qр - річний обсяг виробництва, шт.;
Д - кількість календарних днів у плановому періоді, дн;
qн - норма витрати матеріалу на 1 виріб, кг/вироб;
Ц - ціна матеріалу, грн.
Тп - проміжок між 2 постачаннями, дн.;
Тстрах – страховий запас, дн.;
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.
На підприємствах існує кілька видів запасів:
- транспортний;
- підготовчий (технологічний);
- поточний;
- резервний (страховий).
1. У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.
2. Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.
3. Найбільший за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці).
Його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, за умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи).
4. Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватися двома способами :
- за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором;
- за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.
Крім цього, у ряді випадків створюються сезонні запаси, утворення яких обумовлене або сезонним характером заготівлі ресурсів (цукрового буряка), або умовами завезення (водяним шляхом).
Норма виробничого запасу при сезонних постачаннях визначається кількістю днів від дати початку нагромадження матеріальних ресурсів у пункті відправлення до дати надходження його першої партії до споживача.