Тема 3. Відкрита економіка: значення та показники

1. Суть та основні умови відкритої економіки.

2. Система національних рахунків.

3. Взаємозв’язки між основними макроекономічними показниками.

4. Платіжний баланс: зміст і структура.

Рекомендована література:

1. Козик в.В., Панкова л.А., Даниленко н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – к.: Знання-Прес, 2003. - с. 171-199.

2. Киреев а.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: в 2 ч. – ч.1: Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – м., 1999. – с. 46-73.

3. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.27-56.

4. Рокоча в.В. Міжнародна економіка: Навч. Посіб.: у 2 кн. – к.: Таксон 2000 – Кн. І: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – с. 16-26.

5. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С. Шемет та ін..; за ред.. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – с. 100-119.

6. Рут Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - С. 389 – 413.

1. Відкрита економіка - це економіка, яка є антиподом автаркії (економіки, зорієнтованої у своєму розвитку лише на власні можливості), тобто економікою, що має зовнішній сектор. Відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере участь у системі МПП та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі зовнішнього сектору. Внутрішньою властивістю відкритої економіки є цілісність національної економіки, її функціонування як єдиного економічного комплексу, інтегрованого завдяки наявності зовнішнього сектора у світовий ринок і світове господарство.

закрита економіка відкрита економіка

Ya = С+І+G Yo = С+І+G+NX,

де Ya - вироблений у закритій економіці національний продукт;

Yo - вироблений у відкритій економіці національний продукт;

С+І+G - розподілений у закритій економіці національний продукт;

С+І+G+NХ - розподілений у відкритій економіці національний продукт.

Якщо в закритій економіці вся вироблена продукція споживається всередині країни і видатки, які характеризують розподіл валового національного продукту складаються зі споживчих (С), інвестиційних (І) та урядових (G), то у відкритій економіці частина виробленого національного продукту експортується, а видатки спрямовуються також на придбання товарів і послуг, вироблених за кордоном. Ознакою відкритої економіки є наявність у розподіленому національному продукті чистого експорту (NX), який у платіжному балансі має вигляд балансу поточних операцій.

Найважливішими умовами відкритості економіки є:

1) сприятливий інвестиційний клімат, який заохочує іноземних інвесторів до роботи на внутрішньому ринку країни;

2) сприятливе тарифне і нетарифне державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

3) доступність внутрішнього ринку для іноземної робочої сили, систем технологій, інформації та управлінського досвіду.

Кожна з названих умов дає характеристику рамкових умов функціонування провідних ринків країни - ринків капіталу, товарів та послуг, ринків праці, технологій та інформації.

У своїй сукупності вони визначають кількісно-якісні параметри економіки відкритого типу. Кількісно-якісні параметри - це ознаки, що відрізняють відкриту економіку від економіки автаркічної.

Поряд із кількісними параметрами відкритості економіки (експортна, імпортна квоти, коефіцієнти еміграції, імміграції, частка іноземних інвестицій у ВВП) відзначають також якісні параметри, до яких відносять:

а) відсутність державної монополії зовнішньої торгівлі при збереженні інструментів державного регулювання;

б) активна участь у міжнародному поділі праці на основі принципів порівняльних переваг;

в) використання форм підприємництва із залученням іноземного капіталу;

г) організація зон вільного підприємництва.

2. Інтернаціоналізація економічного розвитку зумовлена зростанням рівня взаємопов’язаності та взаємозалежності окремих національних економічних систем. Національна економіка - це система пов’язаних між собою продуктивних сил, виробничих, товарно-грошових, торгово-економічних, кредитно-фінансових, науково-технічних та ресурсно-кадрових відносин всередині окремої країни, яка функціонує на основі внутрішніх національних стандартів.

Порядок вимірювання та облік результатів розвитку національної економіки визначається розробленою міжнародними організаціями так званою системою національних рахунків (СНР), що вміщує широкий спектр економічних параметрів.

СНР – це сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності, які відображають усі основні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної і міжнародної економіки. Спираючись на неї, можна звести всю національну економіку до ключових секторів економічної діяльності та взаємозв’язків між ними.

1. Реальний (приватний нефінансовий) сектор забезпечує виробництво (пропозицію) благ країни на внутрішній та зовнішній ринки, а також пред’являє попит на матеріальні блага вітчизняного та зарубіжного виробництва з метою особистого та виробничого споживання. До цього сектору відносять сімейні господарства і недержавні нефінансові підприємства.

2. Бюджетний (урядовий) або фіскальний сектор становить державний бюджет і виконує роль перерозподільника доходів. Тут формуються доходи бюджету від податків та інших надходжень. Витрати державного бюджету виступають складовою частиною агрегованого попиту.