3. Грошовий (фінансовий) або монетарний сектор - це грошові потоки, які проходять через центральні та комерційні банківські установи. Цей сектор обслуговує два перших.

4. Зовнішньоекономічний сектор включає операції кожного з попередніх секторів із закордонними суб’єктами та іншими країнами. Цей сектор можна вважати концентрованим втіленням макроекономічних процесів, які виникають в результаті взаємодії національної економіки з економіками інших країн.

Таким чином, сучасна економіка є економікою, яка за своєю функціональною орієнтацією складається з двох секторів: внутрішньої та зовнішньої економіки. Призначення внутрішньої економіки - задоволення потреб населення благами вітчизняного виробництва, зовнішньої - вихід на міжнародні ринки товарів, послуг та факторів виробництва з метою підвищення загальноекономічного добробуту країни.

Основою обліку у СНР є інституційна одиниця, яка витупає економічним агентом при здійсненні економічних операцій.

Інституційна одиниця (institutional unit) - це економічний агент, який може володіти товарами та активами, мати економічні зобов’язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами. Основні види інституційних одиниць:

1) домашні господарства (households) - всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові товари і послуги;

2) неприбуткові інститути (nonprofit institutions) - юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і засновані на добровільній участі фізичних осіб;

3) нефінансові корпорації (nonfinancial corporations) - інституційні одиниці, які займаються виробництвом товарів для ринку і нефінансових послуг (підприємства);

4) урядові установи government agencies) - інституційні одиниці, які, крім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки, займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального та колективного споживання і перерозподілом доходів;

5) фінансові корпорації (financial corporations) - інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), які здійснюють фінансове посередництво або допоміжні фінансові послуги.

Рахунки в рамках СНР можуть відображати:

1) поточні рахунки - відображають вартість обсягів виробництва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перерозподіл і використання на споживання або заощадження;

2) накопичувальні рахунки - відображають придбання і продаж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційними одиницями;

3) балансові рахунки - показують вартість активів і пасивів на початок і кінець звітного періоду;

4) потоки – визначають діяльність даної інституційної одиниці за певний проміжок часу;

5) Запаси (stocks) - характеризують остаточну величину будь-якого показника на певний момент часу.

3. Вихідним пунктом моделі загальної рівноваги, на якій заснована СНР, є рівність обсягів пропозиції товарів і послуг, з одного боку, і попиту на них – з іншого. Це співвідношення, відоме із загальної теорії макроекономіки, можна представити наступною формулою:

Y+IM = C+I+X,

де Y – обсяг випуску / рівень доходів,

IM – імпорт товарів і нефакторних послуг,

С – споживання (домашніх господарств, підприємств і держави),

І – внутрішні інвестиції (капіталовкладення),

Х – експорт товарів і нефакторних послуг.

Серед ключових показників функціонування економіки, які безпосередньо пов’язані між собою через СНР виділяють наступні:

1. Національний дохід (НД) – сукупний дохід в економіці, отриманий резидентами від використання факторів виробництва.

2. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – НД плюс непрямі податки.

3. Валовий внутрішній продукт (ВВП/GDP) – ЧВП плюс розмір амортизації основного капіталу, використаного при поточному виробництві. Це додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.

GDP = (C+I) + (X-IM).

4. Валовий національний продукт (ВНП/GNP) – ВВП плюс чисті факторні доходи.

GNP = GDP+NY = (C+I) + (X-IM+ NY).

5. Чистий факторний дохід (NY) – це різниця доходів від використання факторів виробництва, які знаходяться за кордоном і належать резидентам, та виплат нерезидентам за використання факторів виробництва в даній країні, які їм належать.

6. Валовий національний дохід (ВНД/GDI) – ВНП, який використовується на накопичення та споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

GDI = GNP+NT = (C+I) + (X-IM+ NY+NT).

7. Чисті трансферти – різниця між перерахунками робітників-мігрантів, які вважаються резидентами, із даної країни і до неї.

					Валовий національний продукт, який використовується на накопичення і споживання – Валовий національний дохід (ВНД)
				Чисті трансферти
			Чистий факторний дохід	Валовий національний продукт (ВНП)
		Амортизація основного капіталу	Валовий внутрішній продукт (ВВП)
	Непрямі податки	Чистий внутрішній продукт (ЧВП)
Процент на капітал	Національний дохід (НД)
Рента за землю
Доходи робітників
Ліцензійні (патентні) платежі за технологію

Рис. 3.1. Визначення обсягів виробництва.

8. Сальдо поточних операцій платіжного балансу (current account balance - CAB) – сума показників торгового балансу (експорт товарів і послуг мінус їхній імпорт), чистого факторного доходу і чистих трансфертів, тобто

САВ = X-IM+ NY+NT,

САВ = Y – А,

9. Абсорбція (absorption - А) – витрати резидентів, включаючи уряд, вітчизняні та іноземні товари і послуги, тобто А = С+І.

10 Заощадження (savings - S) – та частина ВНД, яку не було спожито:

S = GDP – C = Y – C.

Зв’язок між реальним та зовнішнім секторами - виявляється тому, що будь-який дисбаланс внутрішніх доходів та витрат, заощаджень та інвестицій всередині країни відображається на стані поточного платіжного балансу із зарубіжними країнами.

САВ = S – I.

Зв’язок між грошовим та зовнішнім секторами - виявляється і тому, що оскільки джерелами міжнародного фінансування дефіциту поточного платіжного балансу є приплив капіталу з-за кордону і/або використання міжнародних державних резервів, кожна операція банківської системи відображається в платіжному балансі країни - у рахунку руху капіталу або в загальному балансі:

∆R = Y – A + ∆FI,

де ∆R - міжнародні державні резерви; ∆FI - приплив капіталу з-за кордону.

Зв’язок між бюджетним та зовнішнім секторами – виявляється в залученні зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту у вигляді кредитів урядові з боку урядів інших країн міжнародних фінансових організацій, який відображається на рахунку операцій з капіталом платіжного балансу.

F = Fd + Fе,

де F - фінансування бюджету; Fd - внутрішнє фінансування; Fе - зовнішнє фінансування.

4. Економічні угоди господарських одиниць як суб’єктів зовнішньої економіки проходять через окремий спеціальний рахунок - платіжний баланс.

Платіжний баланс (balance of payment) – це баланс, що відображає співвідношення між сумою платежів, здійснених даною країною за кордоном, і сумою надходжень у цю країну з-за кордону за певний період (місяць, квартал, рік).

Платіжний баланс відображає здійснені економічні операції між інституційними одиницями - резидентами даної країни та інституційними одиницями - резидентами інших країн протягом певного періоду часу. До інституційних одиниць належать підприємства, установи, фінансові інститути і органи державного управління, фізичні особи і т. п.

Економічна операція (economic transaction) - це економічний потік, який є наслідком взаємодії інституційних одиниць і відбиває створення, перетворення, обмін, передачу або зникнення економічних цінностей. Наприклад, економічна операція може являти собою зміну прав власності на реальні або фінансові активи.

Поняття резидентності є одним з найголовніших понять теорії та практики складання платіжного балансу.

Резидентом (resident) вважається економічна одиниця, яка має центр свого економічного інтересу на економічній території даної країни.

Економічна територія (economic territory) - це географічна територія в межах національних кордонів країни, а також повітряний простір, територіальні води, частина континентального шельфу і так звані екстериторіальні анклави (посольства, військові бази).

Визначення резидентності економічної одиниці базується на ступені її інтегрованості в економіку даної країни. Як правило, резидентом вважається економічна одиниця, яка перебуває на економічній території даної країни протягом року або понад рік і складає бухгалтерську звітність, володіє приміщеннями або землею. До резидентів не належать іноземні консульства, посольства, міжнародні організації, іноземні військові бази. Резидентами є також спільні підприємства, іноземні компанії, їхні філії, представництва, які ведуть економічну діяльність у даній країні понад рік. Фізичні особи вважаються резидентами за умови їхнього перебування на території даної країни понад рік за винятком працівників іноземних посольств, іноземних студентів та осіб проходять курс лікування.

В США резидентами вважаються всі урядові установи, корпорації, фінансові інститути і громадяни, які постійно проживають в країні. Якщо корпорація має зарубіжне відділення або філію, то вони вважаються нерезидентами. В Німеччині до резидентів відносять не лише громадян країни, а й іноземних підприємців, які влаштувалися у ФРН.

Платіжний баланс вертикально складається з таких двох частин як дебет (приплив благ (товарів та послуг) до певної країни за зворотного руху платіжних засобів) і кредит (відплив благ, за що резиденти країни отримують відповідні платежі). Горизонтальний поділ платіжного балансу відображає його склад за типами операцій, які він охоплює. Це - експорт та імпорт товарів та послуг, трансферти, рух капіталів та фінансових інструментів. Перевищення надходжень над платежами утворює активне, позитивне сальдо платіжного балансу, а протилежне співвідношення – пасивне, негативне сальдо.

Загалом, платіжний баланс складається з двох частин:

1. Рахунку поточних операцій.

2. Рахунку руху капіталів.

1. Рахунок поточних операцій (current account). Цей розділ обліковує міжнародний рух товарів та послуг і відображає надходження й видатки експорту-імпорту товарів та послуг, чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансферти. Він, в свою чергу, складається з 3-х наступних частин:

- частини А, де обліковується рух товарів (експорт/імпорт) та нефакторних послуг (транспорт, міжнародний туризм, страхування, платежі за використання інтелектуальної власності тощо);

- частини Б, де має місце рух факторних послуг (послуг факторів виробництва), який відображається у власне доходах на інвестиції, процентах по боргових зобов’язаннях (міжнародний рух капіталу) та оплаті праці резидентів, які працюють за кордоном (міжнародний рух робочої сили);

- частини В, де відображається рух матеріальних ресурсів, за якого відсутня зворотна передача вартісного еквіваленту (грошові перекази за кордон, безвідплатна допомога іноземним державам, подарунки, пенсії тощо).

Отже, статті рахунку поточних операцій дають змогу оцінити внесок зовнішньої економіки країни у міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Структура платіжного балансу

Кредит	Дебет
І. Рахунок поточних операцій
Експорт товарів	Імпорт товарів
Сальдо балансу зовнішньої торгівлі
Експорт послуг	Імпорт послуг
Доходи від інвестицій за кордоном	Перекази прибутків від іноземних інвестицій за кордон
Поточні трансферти за кордон	Поточні трансферти з-за кордону
Сальдо балансу поточних операцій
II. Рахунок капіталу (операцій з капіталом та фінансовими інструментами
Інвестиції з-за кордону	Інвестиції за кордон
Отримані довготермінові й’короткотермінові кредити	Надані довготермінові й короткотй-термінові кредити
Позики в іноземних урядів	Збільшення офіційних резервів
Результат (загальний кредит), вклю чаючи пропуски та помилки ста­тистичне розходження	Результат (загальний дебет), вклю­чаючи пропуски та помилки, ста тистичне розходження

Примітка: Сальдо розраховується як результат лівої колонки мінус результат правої колонки.

2. Рахунок руху капіталів (capital account) - це розділ міжнародного рахунку країни, який відображає рух кредитних ресурсів та фінансових активів за кордон та з-за кордону. Він також складається з трьох частин:

а) рахунку руху довгострокового капіталу, який відображає зміни довгострокових інвестицій. Зокрема, інвестиції, що здійснюються іноземними громадянами, фірмами до економіки певної країни, становлять кредит (репатріація прибутку з цих інвестицій належить до дебету). Відповідно, інвестиції, що вивозяться за кордон, - це дебет, а прибуток з них - кредит. (До речі, об’єднаний баланс рахунку поточних операцій та рахунку руху довгострокового капіталу називають основним балансом.)

б) рахунку руху короткотермінового капіталу, який відображає переміщення інструментів грошового ринку між певною країною та рештою світу. Наприклад, такий рух можуть забезпечувати вклади іноземців у вітчизняні банки та вклади резидентів у закордонні банки. У сучасному світі рух короткотермінового капіталу відрізняється особливо високим динамізмом. Цей рух залежись від рівня залікової ставки, прибутковості на «короткі» інвестиції (звичайно, мають значення й міркування безпеки, наявності або відсутності необхідних бізнесові гарантій).

в) рахунку руху резервів, що фіксує збільшення або зменшення золотовалютного резерву країни (його має більшість країн світу) або міжнародної заборгованості (певній країні з боку інших країн, або навпаки - цієї країни іншим країнам). Отже, резерви можуть використовуватися з метою покриття дефіциту в поточних розрахунках (наповнюватися у разі профіциту). Золотовалютні резерви можуть стати своєрідним валютним «балансиром».

Таким чином, за статтями платіжного балансу можна судити про обсяги зовнішньої економіки. Рахунки платіжного балансу дають загальну характеристику інтегрованості національної економіки у світове господарство і свідчать про те, наскільки економіка країни є відкритою.

Отже, відкритою економікою можна назвати національний господарський комплекс, який бере участь у системі міжнародного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору.

РОЗДІЛ І1. Міжнародна торгівля