- •Розділ 1. Лекції з курсу «етика і психологія ділового спілкування» Тема 1. Предмет і завдання курсу «Етика і психологія ділового спілкування»
- •Тема 2. Діловий етикет
- •Тема 3. Вербальна комунікація в діловому спілкуванні
- •Тема 4. Невербальні засоби ділового спілкування
- •Тема 5. Способи ділового спілкування
- •Тема 6. Форми ділового спілкування
- •Тема 7. Ділові свята і ділові зустрічі
- •Тема 8. Етика та етикет у діловому спілкуванні з іноземними партнерами
- •Розділ 2. Зміст підготовки до семінарів
- •Тема 2. Вербальна комунікація в діловому спілкуванні Перелік питань, винесених на семінарське заняття
- •Тема 3. Невербальні засоби ділового спілкування Перелік питань, винесених на семінарське заняття
- •Тема 4. Способи ділового спілкування Перелік питань, винесених на семінарське заняття
- •Тема 5. Форми ділового спілкування
- •Тема 6. Ділові свята і ділові зустрічі
- •Тема 7. Етика та етикет у діловому спілкуванні з іноземними партнерами
- •Розділ 3. Самостійна робота студентів
- •Тема 1. Предмет і завдання курсу «Етика і психологія спілкування» Тема 1.1. Гуманістичні основи ділового спілкування
- •Теоретична довідка
- •Тема 1.2. Психологічні основи ділового спілкування
- •Теоретична довідка
- •Тема 2. Діловий етикет Тема 2.1. Етикет керівника
- •Теоретична довідка
- •Тема 3. Вербальна комунікація у діловому спілкуванні
- •Тема 3.1. Етикет ділових паперів
- •Теоретична довідка
- •Тема 3.2. Мова і мовлення як засоби ділового спілкування
- •Теоретична довідка
- •Тема 4. Невербальні засоби ділового спілкування
- •Тема 4.1. Імідж ділової людини та організації
- •Теоретична довідка
- •Тема 5. Способи ділового спілкування
- •Тема 5.1. Етико-психологічні основи взаємодії та взаєморозуміння людей у діловому спілкуванні
- •Теоретична довідка
- •Тема 5.2. Конфлікти в організації та можливості їх розв’язання
- •Теоретична довідка
- •Тема 6. Форми ділового спілкування
- •6.1.Форми колективного обговорення ділових проблем
- •Тема 7. Ділові свята і зустрічі
- •7.1. Етикет дарування у діловому спілкуванні
- •Завдання:
- •Теоретична довідка
- •Подарунки здійснюються з метою виявлення вдячності: за позаурочну роботу, за виконання термінової роботи, за добровільну допомогу, за запрошення на діловий сніданок, обід, вечерю, інший захід.
- •Вимоги до вручення подарунків:
- •Контрольні питання:
- •Тема 8. Етика та етикет у діловому спілкуванні з іноземними партнерами
- •8.1. Ділові відрядження
- •Теоретична довідка
- •Тема 8.2. Особливості ділової поведінки в зарубіжних країнах
- •Теоретична довідка
- •Тести для підсумкового контролю рівня знань студентів
- •Модульна контрольна робота
- •Питання до модульної контрольної роботи
- •Додаток г питання гарантованого рівня знань
Тема 1.2. Психологічні основи ділового спілкування
Спілкування як неодмінна потреба людини.
Функції спілкування.
Види і рівні спілкування.
Завдання:
Проаналізувати психологічні особливості ділового спілкування.
Теоретична довідка
Спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; це взаємодія суб’єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямування на значимі зміни стану, поведінки партнера.
У найзагальнішому визначенні спілкування виступає як форма життєдіяльності людини.
Спілкування є неодмінною соціальною потребою людини. Воно необхідне для організації взаємодії з іншими, для впорядкування взаємин з ними, для самоствердження в суспільстві. Спілкування розглядають як спосіб виявлення сутності людини. Це не тільки необхідний, але й найбільш суттєвий соціально-психологічний аспект всякої діяльності. Спілкування є фактором становлення людини, оскільки є передумовою виникнення і розвитку специфічно людських форм психічної діяльності – свідомості і мови. І свідомість, і мова – продукти спілкування.
З тих пір, як спілкування стало умовою становлення і існування людства і людини, воно перетворилось на специфічну потребу людини. Потреба у спілкуванні належить до числа самих ранніх і специфічно людських. Її соціальна природа коріниться в необхідності спільної діяльності, виникає у перші місяці життя дитини, а в подальшому виразно виявляється у бажанні спілкуватись з іншими.
Спілкування – найважливіша передумова і умова існування не тільки окремого індивіда, але й соціальних спільнот: від малих соціальних груп до великих спільнот (народів, націй). Високим критерієм міцності, монолітності спільноти є ступінь комунікабельності чи некомунікабельності її членів ї різних складових. Оптимальна комунікабельність передбачає рівень інтенсивності спілкування індивідів і груп, ступінь їх взаєморозуміння, без яких не може бути ефективних і просто узгоджених дій.
Спілкування – це джерело інформації. Кожній людині притаманний оптимальний рівень інформаційної активності, який тонізує його діяльність і передбачає отримання певної кількості інформації, а також виникнення потреби в передачі частини інформації іншим. Від забезпечення інформацією залежить життєдіяльність не лише окремої людини, але й цілих людських спільнот, зокрема організацій.
До структури спілкування входять: обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування), організація взаємодії учасників спілкування (інтерактивна сторона спілкування), взаємне сприймання і розуміння партнерів зі спілкування (перцептивна сторона спілкування).
В окремих дослідження структура спілкування представлена рівнями макроспілкування, мезоспілкування, мікроспілкування. На першому з них відбувається спілкування індивіда з іншими в інтервалах, рівних тривалості його життя. На мезорівні вивчаються окремі форми спілкування: бесіда, гра, колективні форми спілкування тощо. На мікрорівні аналізуються взаємопов’язані дії суб’єктів спілкування: запитання-відповідь, повідомлення інформації, ставлення до неї, спонукання до дії тощо.
Функції спілкування різноманітні. Існують різні підходи до їх класифікації. Наприклад, виокремлюють:
інформативно-комунікативну функцію, яка охоплює всі завдання щодо передачі та сприймання інформації (її змісту і значення);
регулятивно-комунікативниу функцію, що забезпечує регуляцію комунікативної поведінки учасників спілкування, зокрема їх взаємодії (регулятивно-комунікативною функцією пов’язані способи впливу людей один на одного: зараження, навіювання, наслідування, переконування)
афективно-комунікативну функцію, котра забезпечує формування оцінного ставлення до конкретних ситуацій спілкування у вигляді емоцій і почуттів.
Згідно іншого підходу виокремлюються функції організації спільної діяльності, пізнання людьми один одного, формування та розвитку міжособистісних взаємин, знання і врахування яких відіграють важливу роль в організації ділового спілкування та розвитку його культури.
Поширеним у психології є виокремлення таких видів спілкування:
міжособистісне, міжгрупове, міжсоціумне спілкування (залежно від специфіки суб’єктів спілкування);
самоспілкування, міжособистісне спілкування, масові комунікації (за кількісними характеристиками суб’єктів);
безпосереднє, опосередковане, монологічне, діалогічне (за характером спілкування);
анонімне, рольове, формальне, неформальне (за рольовою спрямованістю).
Рівні спілкування:
маніпулювання – від грубого поводження з людиною до сприятливої поведінки, в основі яких є використання людей і досягнення власних цілей;
конкуренція, суперництво – від спілкування під девізом «людина людині вовк» до сприяння рухові вперед;
співтовариство (співробітництво) – виявлення гуманістичних установок, високий рівень культури спілкування.
Контрольні питання:
Як розуміють феномен спілкування у психології?
Охарактеризуйте структуру спілкування.
У чому виявляється соціальна природа спілкування?
Коли виникає потреба людини у спілкуванні (в аспекті онтогенезу)?
Які основні функції виконує спілкування?
Чому спілкування є передумовою становлення людини і людства?
Назвіть основні види спілкування.
Назвіть основні рівні спілкування.
Які види і рівні спілкування характерні для ділової діяльності людей?
На основі аналізу структури, функцій, видів і рівнів спілкування виділіть особливості, характерні для ділового спілкування.
Які проблеми виникають найчастіше у діловому спілкуванні молодих спеціалістів?
Теми рефератів:
Спілкування як основа професійно-трудової діяльності людей.
Спілкування як основа формування культури ділових стосунків.
Психологічні основи тактовності.
Література:
Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М.,2000.
Зубенко Л.Г. Культура ділового спілкування: Навч. посіб. / Л.Г. Зубенко, В.Д. Нємцов. – К., 2000.
Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К .Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, І.Б. Осечинська: Курс лекцій. – К., 1999.
Психология и этика делового общения: Учебник для студентов вузов / Под ред. Б.Н.Лавриненко. – М., 1997.
Резников Е.Н. Межличностное восприятие и понимание // Современная психология: Справочное руководство / Под ред. В.Н.Дружинина. – М., 1999.
Резников Е.Н. Межличностные отношения // Современная психология: Справочное руководство / Под ред В.Н.Дружинина. – М., 1999.
Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. – Казань, 1991.