- •Сучасні правові системи світу
- •Передмова
- •1.1. Поняття та структура правової системи суспільства
- •1.2. Типологізація сучасних правових систем світу.
- •Література
- •2.1. Передумови виникнення континентального права. Рецепція римського права. Етапи розвитку та регіони поширення цього типу правової системи
- •2.2. Звичаєве та канонічне право
- •2.3. Роль юридичної науки, університетів у формуванні романо-германського типу правової системи
- •2.4. Основні риси романо-германського типу правової системи
- •2.5. Правова доктрина. Принципи права. Юридична норма
- •2.6. Співвідношення правової доктрини, принципів права та юридичної норми. Поділ системи права на публічне та приватне право
- •2.7. Особливості правотворчої, правозастосовчої та правотлумачної діяльності згідно з концептуальними засадами позитивізму
- •2.8. Нормативно-правовий акт – основна зовнішня форма континентального права. Роль кодифікації у створенні ефективної системи законодавства. Місце закону в ієрархії нормативно-правових актів
- •2.9. Роль та значення конституційного правосуддя у правових системах континентального права
- •2.10. Особливості романського та германського права
- •2.11. Місце та роль юридичної професії у романо-германських правових системах
- •Література
- •3.1. Основні юридичні ознаки сучасної правової системи України
- •3.2. Ідентифікація правової системи України з романо-германським типом правової системи
- •Література
- •4.1. Виникнення, розвиток та регіони поширення загального права
- •4.2. Загальні ознаки правової системи англо-американського типу. Особливості правових систем англійського та американського права
- •4.3. Загальне право та право справедливості, їх співвідношення у системі права. Місце та значення норм матеріального та процесуального права в англосаксонських правових системах
- •4.4. Доктрина прецедентного права. Співвідношення судового прецеденту та нормативно-правового акту у системі зовнішніх форм права
- •4.5. Місце та роль юридичної професії у правових системах загального права
- •4.6. Специфіка правотворчої та правозастосовчої діяльності у правових системах загального права
- •Література
- •5.1. Виникнення, розвиток та регіони поширення скандинавського права. Рецепція у ньому ознак континентального та загального права
- •5.2. Співвідношення правової доктрини, системи та зовнішніх форм права. Особливості юридичної професії у скандинавських правових системах
- •5.3. Інтеграційні процеси та уніфікація права як тенденції розвитку північноєвропейського права. Його вплив на правові системи Прибалтики
- •5.4. Умови виникнення, формування, розвитку та основні ознаки латиноамериканського права. Рецепція у ньому ознак загального та континентального права
- •5.5. Принципи, система та зовнішні форми (джерела) права. Особливості правотворчої та правозастосовчої діяльності у правових системах Латинської Америки. Тенденції їх регіонального розвитку
- •Література
- •6.1. Основні риси релігійно-звичаєвого типу. Релігійно-общинний, філософсько-традиційний та звичаєво-общинний підтипи
- •6.1.1. Ознаки релігійно-общинного підтипу правової системи. Загальна характеристика мусульманського та індуського права
- •6.1.2. Загальна характеристика мусульманського права. Виникнення, розвиток, регіони поширення. Роль релігійного світогляду у формуванні права.
- •6.1.3. Система права, зовнішні форми права та особливості юридичної діяльності і професії
- •6.1.4. Загальна характеристика індуського права: доктрина, зовнішні форми права та особливості юридичної діяльності і професії
- •6.2. Загальна характеристика філософсько-традиційного (далекосхідного) підтипу правової системи
- •6.2.1. Загальна характеристика китайського права: система, зовнішні форми права та юридична діяльність і професії
- •6.2.2. Загальна характеристика японського права: система, зовнішні форми права та юридична діяльність
- •6.3. Звичаєво-общинний (африканський) підтип правової системи
- •6.3.1. Умови виникнення, функціонування та регіони поширення. Африканська концепція соціального розвитку
- •6.3.2. Особливості розвитку правових систем Африки. Їх спільні та відмінні ознаки з правовими системами загального та континентального права
- •Література
- •7.1. Поняття міждержавної правової системи
- •7.2. Основні ознаки та особливості правової системи Ради Європи.
- •7.3. Основні ознаки та особливості правової системи Європейського Союзу
- •Література
5.5. Принципи, система та зовнішні форми (джерела) права. Особливості правотворчої та правозастосовчої діяльності у правових системах Латинської Америки. Тенденції їх регіонального розвитку
На формування принципів права у латиноамериканських правових системах сьогодення впливають ідеї суверенітету, захисту основних прав та свобод особи, правової держави тощо. А тому ці правові системи звільняються від пасивного наслідування іноземних політико-правових моделей. Тексти законодавчих актів більш конкретно враховують соціально-економічні та політичні умови своїх країн.
Поряд з тим, на формування правової системи і принципів права, зокрема впливає те, що в житті цих країн значне місце займають періоди військових режимів тощо.
На сучасному етапі у праві фіксуються сильні функції держави в економічній та інших сферах. Держава характеризується як гарант соціальної справедливості. Так, у Конституції Бразилії 1988 року виділені розділи про економічний та фінансовий устрій, які містять норми про втручання держави у випадках національної безпеки та публічного інтересу.
Вихідні засади, які формуються у принципах права мають вплив на функціонування системи права. Система права у латиноамериканських правових системах, ідентично до континентального права, поділяється на публічне і приватне право. Приватне право базується на принципах приватного континентального права, публічне (зокрема, конституційне) – на принципах американського права.
За структурою, абстрактним характером норм, загальними рисами система права є більш подібною до континентальної моделі (європейської).
Система права є основою для системи законодавства, системи зовнішніх форм (джерел) права.
Останні півстоліття латиноамериканських держав характеризуються інтенсивним розвитком законодавства.
У деяких країнах окремі кодекси, що були прийняті у минулому столітті, були змінені новими або були суттєво модифіковані (наприклад у Мексиці). В інших країнах старі кодифіковані акти діють, але, поряд з цим, створена і велика кількість законів та підзаконних актів.
В латиноамериканському праві особливо велику роль відіграє делеговане законодавство (актів урядової влади). Це пов’язано з президентською формою правління, а також з довготривалим часом правління військових (коли законодавча діяльність різко знижується або відсутня взагалі).
Чотири латиноамериканські держави є федераціями (Аргентина, Бразилія, Мексика, Венесуела). В цих правових системах існує розмежування компетенції між федерацією та її членами. Основна компетенція належить федерації.
Правовий звичай у правових ситемах Латинської Америки є субсидарним джерелом права. Його значення змінюється від країни до країни. Так, в Аргентині його значення є більшим, ніж в Уругваї. Хоча в основі латиноамериканського права є корінні народні звичаї і традиції, які проходять через всі правові процеси. А тому і саме латиноамериканське право є сплетінням різних правових поглядів та норм, що не дозволяє його назвати "одномірним".
Так як за основними ознаками латиноамериканське право є більш подібним до континентального, то згідно з його правовою доктриною, правотворча діяльність спрямована на створення нормативно-правових актів, а правозастосовча на конкретизацію та реалізацію нормативно-правових приписів цих актів.
Правотворчу діяльність здійснюють компетентні (визначені законодавством) суб’єкти, як правило, правотворчі органи держави (або органи, яким делеговані такі повноваження, наприклад, уряд, президент). Правозастосовчу діяльність здійснюють компетентні органи держави (або інші уповноважені суб’єкти). Вони встановлюють формально-обов’язкові, індивідуальні правила поведінки з метою належної реалізації права.
На сучасному етапі у латиноамериканських країнах спостерігається тенденція до становлення та розвитку державно-правових та суспільно-політичних інститутів місцевого, національного значення.
В той же час, посилюється наддержавний регіональний і одночасно взаємний правовий вплив країн Латинської Америки. Ці країни прямують до інтеграції між державами (правовими системами) з метою створення Латиноамериканської співдружності націй.
До тенденції регіонального розвитку латиноамериканських правових систем можна віднести наступні:
становлення та розвиток національних державно-правових інститутів;
посилення взаємного правового впливу країн Латинської Америки (правова інтеграція);
інтенсивний розвиток законодавства;
посиленя наддержавного (позадержавного) регіонального розвитку (метою якого є утворення міжнародного регіонального об’єднання Латиноамериканської співдружності націй);
фіксація у законодавстві сильних функцій держави в економіці.