1.2.Поняття темпераменту

У природі не існує абсолютно однакових людських особистостей – особистість кожної людини неповторна. Однак людина не народжується вже сформованою особистістю. Нею він стає поступово. Але ще раніше, ніж людина стає особистістю, у нього спостерігаються індивідуальні особливості психіки. Останні досить консервативні, стійкі. Змінюючись набагато повільніше, ніж відомі нам властивості особистості, вони утворять у кожної людини своєрідний психологічний ґрунт, на якому згодом виростають властивості особистості, притаманні тільки даній людині. Це значить, що психіка дитини не схожа на гладку дошку, де можна писати будь-які візерунки, і що в процесі виховання й навчання дитини треба опиратися на наявні в неї від народження властивості. Такими стійкими і притаманними людині від народження властивостями є властивості темпераменту ([1], c. 405). До властивостей темпераменту ставляться насамперед уроджені й індивідуально-своєрідні психічні властивості. Властивості темпераменту є ті природні властивості, які визначають динамічну сторону психічної діяльності ([1], c. 406). Від темпераменту залежить характер протікання психічної діяльності, а саме:

1)швидкість виникнення психічних процесів й їхня стійкість (наприклад, швидкість сприйняття, швидкість розуму, тривалість зосередження уваги);

2)психічний темп і ритм;

3)інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність волі);

4)спрямованість психічної діяльності на якісь певні об'єкти (наприклад, постійне прагнення людини до контактів з новими людьми, до нових вражень від реальної дійсності або спрямованість людини до самої себе, до своїх ідей й образів).

Динаміка психічної діяльності залежить також від мотивів і психічних станів. Люба людина, незалежно від особливостей його темпераменту, при наявності інтересу працює енергійніше й швидше, ніж при його відсутності. У будь-якої людини радісна подія викликає підйом щиросердечних і фізичних сил, а нещастя - падіння їх.

Але властивості темпераменту, на відміну від мотивів і психічних станів проявляються у нього одним і тим самим чином Наприклад, при наявності високої тривожності як властивості темпераменту студент хвилюється перед здачею іспиту, проявляє занепокоєння перед проведенням уроку під час педагогічної практики, перебуває в тривожному очікуванні старту на змаганнях і т.д. Темперамент проявляється в людині в дуже різній обстановці: у тім, як він спілкується з людьми, як радіє й засмучується, як працює й відпочиває. Властивості темпераменту найбільш стійкі й постійні в порівнянні з іншими психічними особливостями людини ([1], c. 406). Специфіка темпераменту полягає також у тому, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково пов’язані одна з одною, а закономірно пов'язані між собою, утворюючи певну організацію, що характеризує тип темпераменту.

Таким чином, під темпераментом варто розуміти індивідуально-своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, які однаково проявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів, залишаються постійними в дозрілих літах й у своєму взаємному зв'язку характеризують тип темпераменту. ([1], c. 407; [4]. С. 387).

У даному визначенні центральне місце займають властивості темпераменту, їхня сталість протягом життя й при різних обставинах, при цьому трохи на задній план відступає динаміка психічної діяльності, обумовлена даними властивостями. Визначення не містить вказівок на походження темпераменту (вроджені або придбані властивості психіки).

Існують трохи інші визначення темпераменту і його властивостей.

Темпераментом називають сукупність властивостей, що характеризують динамічні особливості протікання психічних процесів і поводження людини, їхню силу, швидкість, виникнення, припинення й зміну ([2], С. 394).

У даному визначенні основний акцент зроблений на динамічні особливості протікання психічних процесів і поводження, воно містить вказівку на ці особливості (сила, швидкість і т.д.), однак не позначає, яке значення мають ці особливості для людини..

Темперамент – це психічна властивість особистості, що характеризується динамікою протікання психічних процесів ([3]. С. 167). У даному джерелі у визначенні темпераменту зроблений акцент на темперамент як психічна властивість особистості, а потім здійснений перехід до динаміки протікання психічних процесів як основній характеристиці темпераменту.

В літературі різноманітні підходи до опису властивостей темпераменту.

В курсі лекцій Є.І.Рогова ([4], C.387) розглядаються сензитивність, реактивність, активність, співвідношення реактивності й активності, пластичність і ригідність, темп реакцій, екстраверсія і інтроверсія, емоційна збудливість як властивості темпераменту, що дозволяють виділити 4 основних типи темпераменту (див. їхню характеристику в розділі “Типологія темпераментів”).

Немов Р.С. ([2], С. 398-400) з посиланням на роботи В.М.Русалова виділяє при психофізіологічній оцінці темпераменту чотири компоненти: енергійність, пластичність, швидкість і емоційність. При аналізі властивостей темпераменту він звертає увагу на те, що кожна з виділених властивостей темпераменту повинна розглядатися окремо, тому що в діяльності й спілкуванні вони проявляються по-різному. Він описує властивості темпераменту в такий спосіб.

Властивості темпераменту по джерелу [4]. До властивостей темпераменту можна віднести ті відмітні індивідуальні ознаки людини, які визначають собою динамічні аспекти всіх його видів діяльності, характеризують особливості протікання психічних процесів, мають більш-менш сталий характер, зберігаються протягом тривалого часу, проявляючись незабаром після народження (після того, як центральна нервова система здобуває специфічно людські форми). Вважають, що властивості темпераменту визначаються в основному властивостями нервової системи людини.

Радянський психофізіолог В.М.Русалов, опираючись на нову концепцію властивостей нервової системи, запропонував на її основі більш сучасне трактування властивостей темпераменту. Виходячи з теорії функціональної системи П.К.Анохіна, що включає чотири блоки зберігання, циркулювання і переробки інформації (блок аферентного синтезу, програмування (прийняття рішень), виконання й зворотного зв'язку), Русалов виділив чотири пов'язані з ними властивості темпераменту, відповідальні за широту або вузькість аферентного синтезу (ступінь напруженості взаємодії організму із середовищем), легкість перемикання з однієї програми поводження на іншу, швидкість виконання поточної програми поводження й чутливість до розбіжності реального результату дії з його акцептором.

Відповідно з цим традиційна психофізіологічна оцінка темпераменту змінюється й замість двох параметрів - активності й чутливості - включає вже чотири компоненти: енергійність (витривалість), пластичність, швидкість й емоційність (чутливість). Всі ці компоненти темпераменту, на думку В. М. Русалова, біологічно й генетично обумовлені. Темперамент залежить від властивостей нервової системи, а вони у свою чергу розуміються як основні характеристики функціональних систем, що забезпечують інтегративну, аналітичну й синтетичну діяльність мозку, всієї нервової системи в цілому.

Темперамент - це психобіологічна категорія в тому розумінні слова, що його властивості не є повністю ні вродженими, ні залежними від середовища.

Психологічною характеристикою темпераменту є не самі по собі властивості нервової системи або їхнє сполучення, а типові особливості протікання психічних процесів і поводження, які дані властивості породжують.

Розглянемо ці властивості стосовно до пізнавальних процесів, предметній діяльності й спілкуванню людини. У числі відповідних властивостей можна включити активність, продуктивність, збудження, гальмування і переключення.

Активна сторона сприйняття, уваги, уяви, пам'яті й мислення характеризується, відповідно, тим, наскільки людина в змозі зосередити, сконцентрувати свою увагу, уяву, пам'ять і мислення на певному об'єкті або його аспекті. Темп проявляється в тім, наскільки швидко працюють відповідні психічні процеси. Наприклад, одна людина запам'ятовує, пригадує, розглядає, представляє, думає над розв’язанням задачі швидше, ніж інший.

Продуктивність всіх перерахованих пізнавальних процесів може бути оцінена по їхніх продуктах, за результатами, отриманим протягом певного відрізка часу. Продуктивність вище там, де за той самий час вдається більше побачити, почути, запам'ятати, пригадати, представити, вирішити. Не слід змішувати продуктивність із працездатністю. Людина, що володіє високопродуктивними (у зазначеному змісті слова) пізнавальними процесами, зовсім не обов'язково має підвищену працездатність, тобто вміння протягом тривалого часу підтримувати заданий темп роботи.

Збудження, гальмування і переключення характеризують швидкість виникнення, припинення або перемикання того або іншого пізнавального процесу з одного об'єкта на іншій, переходу від однієї дії до іншої. Наприклад, одним людям потрібно більше, ніж іншим, часу для того, щоб включитися в розумову діяльність або переключитися з міркування над однією темою на іншу. Одні люди швидше запам'ятовують інформацію або пригадують її, чим інші. Тут також варто мати на увазі, що зазначені розходження не визначають здатності людей.

Стосовно до предметної діяльності активність означає силу й амплітуду пов'язаних з нею рухів. Вони в активної людини інстинктивно більш широкі, чим у менш активної. Наприклад, підвищена темпераментна активність у спорті породжує в спортсмена більше широкі й сильні рухи, включені в різні вправи, чим у того, у якого ця властивість темпераменту виражена слабкіше. Більше активна людина має більше розгонистий почерк, букви в нього більше високі, а відстань між ними більш значна, ніж у менш активного індивіда.

Темп роботи в предметній діяльності визначається числом операцій, дій, рухів, виконуваних за одиницю часу. Одній людині більш зручно працювати у швидкому, іншій - у повільному темпі.

Від активності й темпу роботи залежить продуктивність дій, пов'язаних з рухами, якщо ніяких додаткових вимог, крім частоти й інтенсивності, до відповідних дій не пред'являється.

У спілкуванні людей властивості темпераменту які ми розглянули проявляються аналогічним образом, тільки в цьому випадку вони стосуються вербальної й невербальної взаємодії людини з людиною. В індивіда з підвищеною активністю мова, міміка, жести, пантоміміка більш яскраво виражені, чим у людини зі зниженою активністю. Більш активні люди володіють, як правило, і більш сильним голосом. Темп їхньої мови, так само як і темп емоційно експресивних рухів, досить високий.

Значно розрізняється стиль спілкування в сильно й слабко збуджених людей. Перші реагують швидше, легше входять у контакт, краще адаптуються в спілкуванні, чим другі. Індивіди, що гальмують, легше припиняють спілкування, менш балакучі, чим ті, чиї гальмові реакції вповільнені. Ці останні нерідко відрізняються тим, що багато говорять, не відпускають співрозмовника й створюють враження набридливості. Вони із працею перемикаються в спілкуванні з однієї теми на іншу, з однієї людини на інший. «Продуктивність» їхнього спілкування, тобто здатність повідомити й сприйняти інформацію за одиницю часу, також більше, ніж у людей протилежного типу – малоактивних, з невисоким темпом.