4. Соціологічний аналіз ринку.

Ринок є інститутом, що створює правила та регулює відносини між суб'єктами обміну. Соціологія досліджує ринок як інститут, що інтегрує соціальні дії людей у всіх сферах суспільства: виробничій, побутовій, освітній, духовній та інших – і перетворює їх у ринкову поведінку економічних суб'єктів.

Ринок виникає як результат поділу праці, внаслідок якого відчужуються різні виробники і створюється потреба в обміні вироблених ними продуктів. Відчуження виробників має не тільки технологічний та економічний вимір. Його соціологічна природа визначається стійким закріпленням виробників за різними прошарками суспільства. Соціологічна структура ринкових суб'єктів визначає комплексний характер обмінних процесів, що містять різнорідні – економічні, політичні, соціальні, культурні й психологічні компоненти.

При здійсненні обміну його учасники дотримуються таких принципів:

1) Сумісності. Передбачає певні вимоги до ринкових суб'єктів. Вони мають відповідати двом умовам: бути різними, тобто мати різні потреби й здібності; мати потребу один в одному, тобто бути сумісними.

2) Домовленості. Передбачає, що для здійснення обміну необхідне чітке розмежування прав і обов'язків обох сторін.

3) Еквівалентності. Передбачає досягнення взаємного задоволення від обміну. Це досягається за допомогою тотожності винагород.

Ринок функціонує як соціальна система за допомогою взаємодії трьох підсистем:

1) споживчий попит

2) торговельні організації

3) товарні фонди

Споживчий попит є складним соціально-економічним процесом, що інтегрує економічні можливості споживачів з їх культурними, моральними та психічними якостями. В основу споживчого попиту покладено потреби людей, що перетворюються в мотив участі в ринкових відносинах за умови підкріплення необхідними економічними ресурсами (платоспроможністю).

Споживчий попит формує соціальні параметри ринку. Вони розширюються або звужуються залежно від соціальних позицій споживачів, а отже, і від обсягу та рівня їх потреб. Критерії соціологічного виміру споживчого попиту ґрунтуються на ієрархії потреб, споживчому стилі й ринкових стереотипах. Ієрархія потреб відбиває пріоритети їх задоволення. Ці пріоритети визначаються, виходячи із соціальної належності ринкових суб'єктів.

Сучасні високорозвинені ринки мають такі відмітні риси:

1. Законодавчо закріплена деперсоніфікація учасників ринків, що свідчить про безособовий характер їхніх відносин.

2. Законодавче закріплення «де персоніфікації» товарів і послуг, призначених для обміну або продажу.

3. Нейтралізація суспільних відносин.

4. Створення максимально сприятливих умов для здійснення торговельних та обмінних операцій.

5. Створення можливостей для об'єктивного порівняння поставлених на ринок товарів.

6. Необмежений характер можливості такого порівняння.

7. Раціональна логіка в прийнятті рішень, якою керуються учасники ринку.

8. Вирішальна роль грошей як засобу обігу.

9. Створення ринком власного механізму «добору його учасників».

Відмітною властивістю сучасної економіки є створення і вдосконалення механізму обігу грошей. За допомогою грошей в економіці й суспільстві створюються критерії раціональності та масштаби вимірювання економічної діяльності. Гроші є засобом, що має кількісний вимір і застосовується для:

а) обміну (купівлі–продажу);

б) оплати;

в) вимірювання вартості;

г) заощадження.

Із соціологічного погляду гроші можна визначити як здатність суб'єктів, що займаються господарською діяльністю, здобувати економічно цінні ресурси шляхом обміну на основі договірних угод. У процесі здійснення угод однією стороною є товари, що мають корисність, а іншою – грошові знаки, що мають обов'язкову чинність.

Суспільні відносини, що є соціальною основою грошей, завжди мають ще й комунікативну сторону. Тому гроші вважають також «засобом комунікації». Коли хто-небудь здійснює видачу грошей, він мотивує свій вчинок тим, що зобов'язує партнера до відповідної поведінки. Гроші за таких обставин є: 1) спробою (або шансом) встановити соціальні стосунки; 2) посередником у задоволенні існуючих у даному суспільстві потреб і виконанні пов'язаних з ними очікувань.

Залежно від виконуваних функцій гроші поділяють на:

а) призначені для загальних цілей (general purpose money);

б) для досягнення окремих специфічних цілей (special purpose money);

в) для досягнення обмежених цілей (limited purpose money).

Перші слугують засобом платежу, мірою вартості, засобом обігу й заощадження. Другі призначені для спеціальних цілей, наприклад, для викупу нареченої в країнах Сходу (так званий калим).

Залежно від виду розрізняють:

1) Натуральні гроші. Існували на зорі цивілізації (у віддалених куточках планети існують і донині) у вигляді природних речовин (наприклад, морські раковини) або виробів, що мають корисні властивості (хутра, прикраси). Після закінчення Другої світової війни в переможених країнах Європи протягом нетривалого часу функції натуральних грошей виконували сигарети.

2) Готівкові гроші. Введення в обіг готівки ознаменувало настання нової історичної епохи – поділу праці, появи приватної власності. Готівкові гроші (у вигляді злитків металу, монет) стали передумовою й необхідною умовою небувалого для попередніх епох розширення сфери обміну та ринкових відносин.

3) Кредитні гроші. Їх винайдення і впровадження стало початком нової епохи – епохи індустріального суспільства. Застосування кредитних грошей відкрило можливість необмеженої експансії ринкових відносин. В міру поширення кредитних грошей змінюється сама основа мінових відносин: межі сфери обміну визначаються репутацією, а також соціальним статусом учасників торгово-обмінних відносин.

Гроші виконують функцію зближення різних культур. Виконуючи функції засобу раціоналізації та нейтралізації, гроші підсилюють свою роль загального (універсального) еквівалента. Втративши зв'язок із соціальними ознаками своїх власників, гроші стають вільними і від національних ознак своїх господарів. Вони поступово долають вузькість локальних ринків і національних кордонів. Чим частіше дану грошову одиницю сприймають як універсальний засіб платежу (наприклад, долар, який використовують при укладанні угод майже у всіх країнах світу), тим менше її обмежують культурні горизонти якоїсь однієї країни. Володіння доларовою готівкою відкриває можливості встановити комерційні та соціальні зв'язки з людьми майже всіх країн, представниками різних рас і культур.

За таких обставин гроші стають засобом взаємообміну між різними культурами та цивілізаціями. Вони створюють можливість встановлення відносин між людьми, що живуть у країнах, які перебувають на різних ступенях суспільного розвитку.