91. Історичні умови виникнення і загальна характеристика меркантилізму.

Першим проявом економічних ідей буржуазного суспільства став меркантилізм. У Західній Європі він зародився вже у XV ст., але великого поширення набув у XVII ст. Головною передумовою генезису меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталізму.

Виникнення капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи датується XVI ст. Велике значення для формування капіталістичного способу виробництва мало первісне нагромадження капіталу, зв’язане з найбільш грубими формами насильства: розоренням дрібних виробників, колоніальними загарбан­нями, работоргівлею, що здійснювалися за активної підтримки держави через державні позики, податкову систему, протекціонізм.

Значно прискорило розвиток капіталістичного виробництва виникнення світового ринку, початок формування такого почався зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст. Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося небувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Західної Європи. Дрібне товарне виробництво не могло задовольнити зростаючого попиту на промислові вироби, а тому наспіла необхідність створення великих капіталістичних підприємств, які могли б поставляти значні партії товарів на експорт. З’явилися великі майстерні, що працювали під контролем капіталістів, а розвиток поділу праці зумовив перетворення капіталістично організованих майстерень на мануфактури.

Велику роль у виникненні капіталістичного способу виробництва відіграв торговий капітал, який у добу розкладу феодалізму був переважаючою формою капіталу. Розклад феодального устрою, розвиток товарно-грошових відносин, зародження капіталізму зачіпали інтереси всіх верств населення і надавали питанням економічного розвитку все більшого значення.

Меркантилізм як перша теоретична спроба пояснити суть капіталістичного способу виробництва виник на підставі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу й вирішував практичні питання прискорення цього процесу.

Мислення меркантилістів значно відрізняється від економічних поглядів античного світу. Керівним принципом останнього був арістотелівський поділ господарства на економіку і хрематистику із засудженням останньої як «неморальної». У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хрематистика — «породження» грошей грошима. Меркантилісти шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу, що зумовлено особливістю епохи, коли домінував торговий капітал.

Отже, предметом дослідження меркантилістів є сфера обігу. Навіть сам термін «меркантилізм», що виник у ХVII ст., походить від італійського слова «mercante» — купець. Метод дослідження меркантилістів — збирання й описування реальних фактів та часткова їх класифікація, тобто вони прямують від конкретного до абстрактного.

Економічні погляди меркантилістів не можна розглядати як єдину, цілісну, наукову теорію, яку вчитель міг викласти учневі. Те, що пізніше отримало загальну назву меркантилізму, було сукупністю особистих поглядів і думок багатьох різних людей, які досить часто навіть і не чули один про одного, а також сукупністю практичних господарських заходів європейських держав у XVI — XVIII ст.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення:

1. багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто багатство — це не що інше, як нагромадження грошей.

2. виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

3. безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші.

4. сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г — Г — гроші, що породжують гроші, — такою є формула капіталу в меркантилістів.

5. не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства. Обіг товарів усередині країни, на думку меркантилістів, хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших, проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства. Джерелом багатства є лише зовнішня торгівля.

6. баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати.

Конкретна меркантилістська політика і теорія меркантилізму пройшли два етапи у своєму розвитку:

- ранній меркантилізм або монетарна система ( з XV до сер. XVI ст). Для нього характерними є такі основні риси:

1. рівень зовнішньої торгівлі: торговельні Торгові зв'язки сполучення між країнами розвинені розвиті,розвинуті слабко, носять епізодичний характеру

2. шляхиколії,дороги, що рекомендуються для досягнення активного торговельного торгового балансу - установлення Встановлення максимально високих цін на експорт товарів; всіляке обмеження імпорту товарів; заборона заборону вивозу із країни золота й срібла як грошового багатства.

3. позиції в області галузі теорії грошей: переважає номіналістичне сприйняття теорії грошей; установлюється встановлюється фіксоване співвідношення в обігу звертанні,зверненні,обертанні,поводженні,обігові,звертанню,зверненню,обертанню,поводженню золотих і срібних грошей (система биметаллизма); як функції грошей визнаються визнаються,признаються такі, як міра захід вартості, утворення освіта,освіту скарбів і світові гроші.

4. Монетаристскі позиції: Домінує ідея "грошового балансу".

Представники: в Англії – Вільям Стаффорд, в Італії – Гаспар Скаруффі

- розвинутий меркантилізм, який одержав назву мануфактурної системи (II половина XVI – XVII (І пол XVIII ст.))

1. рівень зовнішньої торгівлі: торгівля між країнами досить розвинена розвинута й носить регулярний характер.

2. шляхи, що рекомендуються для досягнення активного торговельного торгового балансу - допускаються відносно низькі ціни на експорт, у тому числі при перепродажі товарів інших країн за кордоном; допускається імпорт товарів (крім предметів розкоші) за умови позитивного сальдо в зовнішній торгівлі; вивіз грошей допускається з метою вигідних торговельних торгових угод операцій і посередництва й збереження активного торговельного торгового балансу.

3. позиції в області галузі теорії грошей: "Революція цін" XVІ в. обумовила перехід до кількісної теорії грошей (цінність грошей обернено пропорційна їхній кількості; рівень і вага вагу цін прямо безпосередньо пропорційна кількості грошей; ріст пропозиції грошей, збільшує попит на них, стимулює торгівлю); установлюється система монометаллізму.

4. монетаристські позиції : Панує положення про "торговельний баланс".

Представники: в Англії – Т.Мен та Джем Стюард, в Італії – Антоніо Серра та Антоніо Джевонезі,

в Франції – Антуан Монкрет’єн (1575 - 1621) та Жан Кольбер (1619 - 1683)

Спільним для 2-ох етапів розвитку меркантилізму є:

1. дослідження багатства та його джерел

2. зосередження уваги на сфері обігу

3. відстоювання інтересів раннього капіталу.