Самостійна робота №6
Біоциноз та його структура.
Чи можна вважати агроценозом штучними екосистемами.
Біоциноз та його структура
Термін “біоценоз” у сучасній екологічній літературі частіше вживають стосовно населення територіальних ділянок, які на суходолі виділяють за відносно однорідною рослинністю, наприклад, біоценоз ялинника— квасеничника, біоценоз суходільного лугу, біоценоз ковилового степу, пшеничного поля тощо. При цьому мається на увазі вся сукупність живих істот — рослин, тварин, мікроорганізмів, пристосованих до спільного існування на певній території. У водному середовищі розрізняють біоценози, що відповідають екологічним підрозділам частин водойм, наприклад, біоценози прибережних галькових, піщаних чи мулистих ґрунтів, абісальних глибин, пелагічні біоценози великих кругообігів водних мас тощо.
Природні об'єднання живих істот мають власні закони складання, функціонування й розвитку.
1) Угруповання завжди виникають, складаються з готових частин (представників різних видів або цілих комплексів видів), що наявні в навколишньому середовищі.
2) Частини угруповання замінні. Один вид (чи комплекс видів) може зайняти місце іншого з подібними екологічними вимогами без шкоди для всієї системи.
3) Якщо в цілісному організмі підтримується постійна координація, узгодженість діяльності його органів, клітин і тканин, то надорганізмена система існує в основному за рахунок урівноважування протилежно спрямованих сил. Інтереси багатьох видів у біоценозі прямо протилежні. Наприклад, хижаки— антагоністи своїх жертв, проте вони існують разом, у рамках єдиного угруповання.
4) Угруповання засновані на кількісній регуляції чисельності одних видів іншими.
5) Граничні розміри організму обмежені його внутрішньою спадковою програмою. Розміри надорганізмених систем визначаються зовнішніми причинами Так, біоценоз сосняка —біломоховика може займати невелику ділянку серед боліт, а може простягатися на значну відстань на території з відносно однорідними абіотичними умовами.
6) Угруповання часто мають розпливчасті кордони, іноді невловно переходячи одне в інше. Проте вони цілком об'єктивно, реально існують у природі. Та частина екології, що вивчає закономірності складання угруповань і спільного життя в них живих організмів, одержала назву синекологія, або біоценологія. Ділянку абіотичного середовища, яку займає біоценоз, називають біотопом, тобто місцем існування біоценозу (від грец. біос — “життя”, топос — “місце”).
3. Видова, просторова й екологічна структура біоценозу. Структура біоценозу багатопланова, і при її вивченні виділяють різні аспекти. Під видовою структурою біоценозу розуміють різноманіття в ньому видів і співвідношення їхньої чисельності або маси. Розрізняють бідні й багаті на види біоценози. У полярних арктичних пустелях і північних тундрах угруповання дуже збіднені, тому що лише деякі види можуть пристосуватися до таких крайніх умов. Невеликий видовий спектр і в тих біоценозах, що часто зазнають яких-небудь катастрофічних впливів, наприклад, щорічного затоплення під час розливів річок або регулярного знищення рослинного покриву при оранці, застосуванні гербіцидів та інших антропогенних втручань. І навпаки, скрізь, де умови абіотичного середовища наближаються до оптимального в середньому для життя, виникають надзвичайно багаті на види угруповання. Прикладами таких угруповань можуть слугувати тропічні ліси, коралові рифи з їх різноманітним населенням.
Видовий склад біоценозів залежить також від тривалості їхнього існування, історії кожного біоценозу. Молоді угруповання, які щойно формуються, зазвичай містять менший набір видів, ніж давно сформовані, зрілі. Біоценози, створені людиною (поля, сади, городи), так само бідніші на види, ніж подібні до них природні системи (лісові, степові, лугові). Одноманітність і видову бідність агроценозів людина підтримує спеціальною складною системою агротехнічних заходів.
Чи можна вважати агроценозом штучними екосистемами.
Так можна. Агроценоз — це звичайно маловидове (іноді — рослинна монокультура) угруповання рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, створене людиною для отримання сільськогосподарської продукції. Воно потребує постійної підтримки з боку людини. Агроценоз має погані динамічні якості, у тому числі низьку екологічну надійність (тобто слабку здатність існувати в умовах неминучих коливань умов середовища без різких змін структури і функцій), але характеризується високою біопродуктивністю одного або кількох обраних видів (сортів, порід) рослин або тварин. Як правило, крім культурних видів, до складу агроценозу входить і ряд представників дикої флори і фауни, без яких агроценоз не може існувати. Тому при створенні агроценозів треба враховувати взаємовідносини, які існують між організмами в природних угрупованнях, між організмами та зовнішнім середовищем, а також ті взаємовідносини, які виникають при створенні агроценозів. Прикладом агроценозів може бути пшеничне поле, пасовище, ставок тощо.