Це зумовлено такими причинами:

1) особливість масових товарів, зокрема їх внутрішня однорідність щодо фізико–хімічних властивостей, полегшує уніфікацію умов контрактів щодо визначення кількості та якості товарів, способів пакування, умов страхування.

2) великі обсяги товарів;

3) об'єднання імпортерів, як правило, у великі галузеві організації.

Форми типових контрактів.На практиці форма типового контракту складається з двох частин: узгоджуваної та уніфікованої. Типовий контракт друкується друкарським способом і вміщує загальні умови. Індивідуальні умови вдруковуються в спеціальні графи. Якщо окремі частини уніфікованих умов не влаштовують контрагентів, вони закреслюються або ж додруковуються в резервних місцях.

46. Передумови виходу на міжнародні ринки підприємств ЖКГ.

Вихід на зарубіжні ринки можна розглядати в багатьох аспектах, але при цьому слід мати на увазі, він сам по собі не повинен бути самоціллю, а передумовою тривалого закріплення на зарубіжних ринках і головне реалізацією певних конкурентних переваг.

Відповідно до ситуації, що склалась на разі в Україні виділяється кілька пріоритетних напрямів виходу на зарубіжні ринки і, отже і залучення до міжнародного поділу праці. Групи:

Перша – це група, сфера інтересів якої лежить у галузі сільського господарства та пов’язаних з них галузей переробної промисловості. Ця група вважає необхідним досягнення таких умов: недопущення введення приватної власності на землю; інтеграція з Росією, Білорусією та іншими республіками колишнього СРСР; проведення м’якої фіскальної та валютної політики. Темпи девальвації гривні слід прив’язати до російського рубля; ліквідація боргів с/г бажано просто через списання. Друга група – представники ВПК та машинобудування. Зараз реально нарощують політичну вагу. Засади конкурентоспроможності сформульовано у програмі “Рух на випередження”:

1. Якомога швидша інтеграція у європейські структури, участь у міжнародних організаціях з метою зняття обмежень на зовнішню торгівлю України.

2. Створення фінансово-промислових груп з підприємствами Європи.

3. Група зацікавлена у відносно стабільній валюті, через експортну орієнтацію бажана її помірна девальвація. Бажано введення податкових пільг для іноваційних підприємств і створення технополісів.

Третя група – з орієнтацією на сировинний експорт (яскравий приклад металурги). Фактично панувала до останнього часу, але її політика зазнала краху.

Четверта група – виробники товарів народного споживання. Поки що в стадії формуваня. Зараз експортні інтереси носять спорадичний характер. 

47. Роль торговельних порядків при вирішенні спорів.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» домовленість сторін про порядок вирішення спорів повинна бути відображена в арбітражній угоді. У свою чергу, арбітражну угоду може бути укладено у вигляді арбітражного застереження в самому контракті або у вигляді окремої угоди. Як показує практика більше зручним і надійним є арбітражне застереження, включене в умови контракту. Цей розділ контракту може іменуватися як «Порядок врегулювання спорів», «Арбітраж», «Арбітражне застереження». Арбітражне застереження повинно бути правильно сформульоване, оскільки від його змісту залежить компетенція арбітражу з розгляду суперечки і має містити наступні компоненти: вказівку на те, що застереження стосується всіх суперечок, які можуть виникнути в майбутньому за контрактом або у зв'язку з ним; чітке й недвозначне визначення виду арбітражу, а також повне його найменування з посиланням на використовуваний регламент; місце проведення арбітражу й мова, на якій повинен вестися арбітражний розгляд; вказівка матеріального й процесуального права якої-небудь країни, що буде застосовуватися при вирішенні спорів. Воля вибору сторонами місця проведення арбітражу не обмежується. Але є досить важлива річ - визнання рішення арбітражу на території іншої держави, адже мало виграти спір, потрібно ще виконати рішення арбітражу. Обов'язковою умовою здійснення цієї процедури є наявність відповідних міжнародних договорів у галузі права. Вирішення спорів за зовнішньоекономічними контрактами може здійснюватися і Господарськими судами України, але слід мати на увазі, що для виконання такого рішення між країнами конрагентів має бути укладена відповідна Міжнародна угода про правову допомогу.

4 8. Фактори вибору транспортних засобів експортування продукції

1. Вид вантажу. 2. Відстань і маршрут перевезення.

3. Фактор часу (найшвидшим є авіаперевезення, але найдорожчим).

4. Вартість перевезень. 5. Безпека перевезення.

Крихке й дорогоцінне обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, для яких характерний високий ступінь ризику розкрадання, як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче.

49. Реєстрація зовнішньоекономічних контрактів

Режим державної реєстрації контрактів запроваджується з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України. Державна реєстрація дозволяє також контролювати кількість товару, що експортується, з метою запобігання перевищенню встановленого обмеження з вивезення певного товару, адже до державних органів постійно надходить інформація про кількість експортованого товару, щодо якого існують певні кількісні обмеження. Державна реєстрація зовнішньоекономічних контрактів належить до заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Державній реєстрації підлягають контракти, що укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності і предметом яких є: - товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України;

- товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

- товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угруповань, митних союзів;

- товари походженням з України, щодо яких застосовуються антидемпінгові процедури;

- товари походженням з України, експорт яких здійснюється у межах бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій зустрічної торгівлі.

50. Страхування ризику валютних операцій.

По мірі розширення валютних операцій при загальній нестійкості валютно-кредитного обороту актуальною стає необхідність в страхуванні ризиків, повязаних з курсовими коливаннями. В страхуванні мають необхідність підприємства, що займаються зовнішньо-економічною діяльністю, банки, що працюють з іноземною валютою, їх клієнти, приватні особи.

Методи страхування валютних ризиків: структурне збалансування активів, пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованості; зміна термінів платежів; форвардні угоди; операції “своп”; опціонні угоди; фінансові ф’ючерси; кредитування та інвестування в іноземній валюті; реструктуризація валютної заборгованості; паралельні позички; лізинг; дисконтування вимог в іноземній валюті (форфетування); використання валютних коштів; здійснення платежів за допомогою зростаючої валюти; самострахування.

Українські підпиємства можуть суттєво знизити валютний ризик зовнішньо-економічних угод, використовуючи два методи: правильний вибір валюти; регулювання валютної позиції по контрактам.

В Україні використовуються два основні методи страхування від валютних ризиків: валютні застереження; форвардні операції. Валютні застереження являють собою спеціально включені в текст контракта умови, у відповідності з якими сума платежу повинна бути переглянута в тій же пропорції в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу по відношенню до валюти застереження. Валютні застереження бувають: непрямі; прямі; мультивалютні; на базі СДР. Сутність форвардних операцій по страхуванню валютних ризиків заключається в наступному: при поданні комерційної пропозиції або при підписанні контракту експортер, знаючи приблизний графік надходження платежів по контракту, укладає з своїм банком угоду про переуступку йому майбутніх надходжень в валюті по завчасно визначеному (терміновому) курсі.

53. Загальні вимоги до складання контракту.

В міжнародній практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів в матеріально речовій формі. Контракт – це документ, який свідчить про те, що одна сторона угоди (продавець) зобов’язується доставити товар у власність іншій стороні (покупцю), яка, в свою чергу, зобов’язується прийняти його і заплатити ціну за товар.

Контракт – це основний комерційний документ, що визначає права й обов’язки сторін.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних контрактів, крім тих, які прямо й у виключній формі заборонені законами України. Для підписання зовнішньоекономічного контракту суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не треба отримувати дозвіл будь-якого органу державної влади, управління чи організації вищого рівня, за винятком випадків, передбачених законами України. Закони України не містять заборон на укладення контрактів купівлі-продажу в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Є лише обмеження на предмет контракту, тобто на операції з товарами, які обмежені в обороті, або на ті товари, щодо яких є урядові угоди про обмеження експорту-імпорту. Зовнішньоекономічний контракт має складатися з таких частин: преамбула; предмет контракту; додаткові умови; юридичні адреси сторін.

* Преамбула. Вона повинна містити такі пункти: назва контракту; номер контракту; дата і місце його укладення; сторони, які укладають контракт.

* Предмет контракту: кількість і якість товару; умови поставки; ціна і загальна вартість; умови платежів.

* Додаткові умови: права і обов'язки сторін; терміни дії контракту; способи виконання зобов'язань; порядок звільнення від зобов'язань; порядок вирішення спорів сторонами; мова контракту; зміни і доповнення до контракту.

54. Індикатори ефективності операцій з експорту.

Індикатор ризику експортних операцій - ознака експортної операції, яка потребує уваги в зв'язку з ймовірними втратами бюджету.

Експорт товарів – продаж товарів украінськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. Таким чином, украінський суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець – пустить в переробку, реалізує на внутрішньому чи ринку перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий. За непрямого експорту підприємство користується послугами посередників, а за прямого проводить експортні операції самостійно. Підприємства, що тільки починають свою експортну діяльність, частіше використовують непрямий експорт.

Непрямий експорт, або делегування повноважень без інвестування, має різноманітні форми:

* Передача повноважень з експорту передбачає використання системи збуту, що знаходиться в одній або декількох країнах і належить іншому підприємству. Таку систему збуту експортер використовує тоді, коли його потенціал слабкий, щоб діяти самостійно на зовнішньому ринку.

* Експортна франшиза — такий спосіб організації справи, за якого франчайзі купує у відомої компанії право на продаж її товарів під її товарним знаком.

* Комерційні посередники активно беруть участь в експортних операціях. Їх розрізняють за двома ознаками: винагороді (торгова націнка або комісійні) і сталості зв´язків з експортером.

Прямий експорт передбачає прямий продаж через власний торговий персонал. Він застосовується у випадку, коли легко визначити споживачів або вони самі знаходять продавця.