22. Керівництво груповою роботою

Організація групової соціальної роботи.

Починається гр соц р з планування і підготовки матеріальних, інтелектуальних, часових ресурсів.

Готуючись до проведення треба зясувати організаційні моменти:

1.Склад учасників групи. Категорії осіб і умови прийому нових учасників.

2.Приміщення до гр занять. Зручність місцезнаходження, умови утримання, доступність для клієнтів, наявність побутових зрчностей.

3.Розпорядок роботи.

Визначають мету і завдання групи. Узгодження програми і методології з усіма зацікавленими сторонами. Попереднє обговорення цілей і правил поведінки. Під час тренінгу значну увагу приділяють самостійній роботі, спрямованій на аналіз вн причин поведінки. Для стимулювання висловлювання учасників використовують малюнки, діаграми, опитувальники.

Зворотній звязок повинен сприяти підкріпленню позитивної поведінки клієнта. Позитивні оцінки мають передувати негативним, домінувати. Кожна зустріч групи може відбуватисьза заздалегідь визначеним сценарієм або зосережуватись на певній проблемі. Однак вибір теми не може бути спонтанним, він підпорядковується головній меті соц роботи.

Ведучий повинен ретельно стежити за регаламентом.

Завершення групової роботи повязане з рівнем розвитку групи. Посередник повинен допомогти групі усвідомити, що її робота завершується.

Ефективні техніки завершення:

1.Побачити звязок між негативними почуттями, що викликає у них завершення гр роботи та їх минулими проблемами.

2.Акцентування на позитивних емоціях, повязаних із завершенням програми.

3.Спогади про роботу групи, аналіз особистих успіхів учасників.

4.Рекомендації учасникам групи, щодо подальшого особистого розвитку.

У групах робота яких заздалегідь обмежена у часі, термінація відбувається після спільного обговорення її учасниками. Помякшити прощання може «прощальна вечірка-зустріч».На етапі оцінювання визначають відповідність досягнення результатів поставленим цілям.

23. Проведення тренінгів у соціальній роботі

Сутність і призначення тренінгової роботи

Мають на меті формування практичних навичок її учасників. Позитивно впливають на закріплення і збагачення здобутих знань. Завдання фасилітатора полягає у створенні мікроклімату, який заохочував би довільне висловлювання думок, пошуку відповідей н а проблеми.

Ознаки тренінгової роботи:

1.Реалістичність – під час тренінгу використовується ситуаційний матеріал.

2.Персоніфікація – поглиблення реалістичності, приклади з життя реальних людей.

3.Зворотній звязок – учасники повинні мати змогу висловлювати свої думки.

4.Корекція розуміння учасниками матеріалу.

5.Конфіденційність – неразголошення ін-ії.

7.Рівні умови для всіх учасників тренінгу.

Ефективність тренінгової роботи забезпечується дотриманням вимог:

1.Тренег організовує самостійне здобуття знання та навичок учасниками.

2.Належне мотивування учасників.

3.Тренінг має бути цікавим і спиратись на емоції учасників.

4.використовування інтерактивних методів, заохочування ло обміну досвідом.

5.Аналіз конкретних ситуацій, які забезпечують перехід від практичних ситуацій до теоретичних узагальнень.

6.правильне розуміння учасниками завдань гр роботи

7.Теорет виклад матеріалу не більше 15-20хв.

8.Ілюстративні роздаткові матеріали готуються заздалегідь.

9.Не можна пропонувати учасникам зробити те, що тренер не може зробити сам.

10.Включення в тренін роботу елементів самооцінки.

Тривалість занять залежить від мети, завдань занять, вікових особливостей, кількості.

Внутрішнє життя тренінгової групи має такі етапи:

1.Орієнтовний. Знайомство, ознайомлення з правилами.

2.Реконструктивно-формуючий. Тренер пропонує учасникам розповісти що вони знають про данну проблему, зясовується рівень поінформованості.

3.Закріплюючий. Виконання вправ набуття практичних навиків.

Навчання у тренінгу побудоване на заздалегідь підібраних вправах. Слід раціонально розподіляти час для колективних, індивідуальних вправ, осмислення та закріплення навичок.

Методи і стилі навчання

Тренінг найраціональніше побудувати на взаємоактивному навчанні.

Форми:

1.Дискусії – доцільні тоді, коли усі учасники мають певні знання і досвід

2.Мозковий штурм – збір нових ідей на задану тему

3.Рольова гра – дає змогу відтворювати життєві ситуації, формувати правильне ставлення до них у слухачів.

Розвязання ситуативних завдань і аналіз випадків передбачає поділ учасників тренінгу на малі групи, однак можливо і індивідуальна група.

Кожній людині, яка має досвід навчальної діяльності властивий певний стиль засвоєння і виконання нових знань:

1.Активісти. Готові одержувати нові знання і досвід. Залюбки засвоюють нову інформацію, використовують її на практиці. Проблеми долають методом мозкового штурму. Здійснивши планову роботу зразу шукають нову. Дратуються через нудьгу. Люблять перебувати серед людей, але схильні концентрувати увагу на собі.

2.Мислителі. Схильні відступати на крок щоб зважити, обміркувати. Шукають прихований зміст. Великого значення для них є аналіз ін-ії. Під час занять займають останні місця і спостерігають за всіма.

3.Теоретики. Адаптують результати своїх спостережень у складні логічні теорії. Проблеми розглядають у логічній послідомності. Аналіз і синтез – їх улюблені заняття. Все що не відповіда. Цим критеріям – негайно відхиляють. Схильні до вагань, не терплять субєктивних суджень.

4.Прагматики. Передусім цікавить те, наскільки теорії і методи працюють на практиці. Налаштовані на пошук нових ідей, намагаються втілити їх в життя. Охоче погоджуються на навчання.

Соціально-психологічні тренінги, їх відмінності від традиційних навчання та терапії

Соц-псих тренінг – різновид психологічного тренінгу, орієнтований на використання активних методів групової роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні. У соціальній роботі його використовують для надання клієнтам знань, розвитку навичок, необхідних для соціальної адаптації чи реінтеграції. Соц-псих тренінги орієнтовані на використання активних методів гр роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні. Зміст його залежить від завдань конктетної групи. На перших порах процес може ускладнюватись неконструктивними проявами учасників. Ефективність проведення тренінгу залежить від: наявності угоди між учасниками, партнерський стиль спілкування, врахування вікових особливостей, використання практичних завдань.

Використання тренінгів для підготовки соціальних працівників

Зміст тренінгів у соц службі залежить від її потреб і можливостей. В одних службах вони можуть бути спрямовані на поліпшення орг культури, мікроклімату в колективі, інших – на набуття потрібних для впровадження інноваційної програми знань або на розвязання конфліктних ситуацій із клієнтами. Іноді практикують тренінги з участю клієнтів, у процесі яких вони отримують необхідні послуги, а соц працівники збагачують свої знання, розвивають навички, здобувають новий досвід, вирішують за необхідності певні питання внутріколективного життя.

Керівник колективу соц служби, плануючи навчальні тренінги повинен враховувати індивідуальні якості працівників, особливості надання соц послуг.

Можуть бути паралельно використані: рольова гра, відео- аудіозапис, метод «мозкового штурму», семінарські заняття.

Тренінги для співробітників соц служби сприяють підвищенню якості обслуговування клієнтів, згуртуванню трудового колективу, вдосконаленню навичок групової роботи.