24. Самокерована групова робота

Групи самодопомоги – групи, учасники яких подыляючи певны особисты ынтереси, маючи подыбний досвыд обэднуються для спывпрацы з метою реалызацыъ власних зусиль, потреб чи потреб громади, завдяки обмыну ынформацыэю, взаэмопыдтримцы, ыноды представництва.

Першы групи самодопомоги виникли у 50-х роках 20 ст задля подолання неефективносты дыяльносты соц служб, недостатных можливостей у наданны соц послуг. Вони стимулювали процес намагання громадськосты послабити монопольний контроль фахывцыв соц роботи над клыэнтами соц служб.; розширили ресурси для використання самодопомоги.

Обэднання людей в групи самодопомоги може бути:

• довільним (на основі спільних проблем)

• тематичним (спец якостей проблем)

• за ініціативою (прагнення спільних дій)

Люди створюють такі грпи щоб:

1. Підтримати один одного

2. Поділитися досвідом подолання труднощів

3. Полегшити способи пізнання і задоволення потреб

4. Навчитися отримувати і надавати допомогу

5. Мати середовище для неформального спілкування

Ознаки груп:

• гнучка структура зумовлює мобільність надання допомоги

• участь людей з подібним досвідом, які намагаються змінити своє життя

• почуття причетності, готовність допомагати іншим

• демократичність прийняття рішень.

• Використання санкцій силового тиску

• Візний рівень виявлення потреб учасників

• Віра в групові цінності, впевненість в досягненні змін

• Взаємодопомога

• Використання діяльності як конструктивного фактоора.

Види груп (за Брауном):

1. Фізичного здоровя

2. Емоційного і психічного здоровя (відновлення душевних сил);

3. Для батьків, що мають проблемних дітей (інвалідність, труднощі навчання);

4. Зміни поведінки

5. Освітні групи (організація дозвілля, просвітництво);

6. Самодопомоги у соц службах (представництво інтересів).

За орг статусом групи самодопомоги є неформальними.

25. Організація самокерованої групової соціальної роботи

Найсуттєвішою ознакою самокерованої групової соціальної роботи є зацікавленість, ініціатива її учасників, здатність кожного з них до конструктивної взаємодії, вміння задовольняти власні інтереси, не обмежуючи можливостей інших у реалізації їх потреб.

Традиційно рзвиток груп самодопомоги охоплює такі стадії, як заснування (початок), неформальна організація, формування лідерства (керівництва), початок формальної організації, призначення оплачуваного штату і професійних працівників. На етапі заснування групи вжливо зясувати, яким має бути членство у ній (відкритим чи закритим), правил прийому до її складу нових учасників, а також виходу з неї.

Група самодопомоги може бути організована як професіоналом так і людьми з подібними проблемами. На пеших порах професіонал може допомагати учасникам в організації внутрішньогрупових процесів, скеровувати їх доки група не мочне оптимально функціонувати за рахунок власних організаційних ресурсів.

Участь соц працівника в роботі груп самодопомоги залежить від стану розвитку і функціонування, на якому вона перебуває:

1)створення групи (соц працівник долучається до формуванн групи , розвязання орг питань);

2)початок роботи групи (соц працівник допомагає учасникам у налагодженні стосунків, розробленні групових норм, визначенні цілей і завдань групи, плануванні її дій);

3)діяльність групи (бере участь у подоланні складних ситуацій, які виникають у процесі її роботи, реалізації плану дій).

Соц працівник має знати про існування груп само- і взаємодопомоги у громаді, місті, регіоні, країні, стимулювати обмін досвідом між ними, направляти нових осіб для участі в їх роботі, за необхідності і самому співпрацювати з ними. Особливо важливою є роль у становленні перших контактів учасників групи, прогнозуванні ймовірних конфліктів і їх профілактиці, послабленні внутрішньогрупової напруги, консультування учасників з проблем, які їх турбують.

Суттєвою перевагою самокерованої групової роботи є її сприяння саморозвитку особистості, набуттю нею соц досвіду, відновленню здатності мобілізувати фізичні і душевні сили, впливати на моральне прийняття себе іншими, можливо навіть поліпшення свого економічного становища.

Іноді для більш ефективної роботи довготривалих груп допомоги, кількість учасників яких перевищують 20 осіб, доводиться ініціювати створення координаційного органу в складі координатора групи, його заступника, секретаря, представників професійної консультативної ради, кожен з яких матиме певні обовязки.

Після кількох зібрань групи може спостерігатися зниження кількості її учасників. Завчасне обговорення очікувань від групи може суттєво зменшити відсоток «відсіву».

Зі зміцненням групи виникає потреба і бажання поділитись своїми знаннями щодо організації взаємодопомоги і взаємопідтримки, розширюються міжгрупові звязки, що є передумовою створення місцевих, регіональних і національних товариств. З часом група взаємопідтримки, нагромадивши певний досвід роботи, розширивши свої ряди, може трансформуватися в нове організаційне утворення – громадське обєднання, професійну соц службу.

Розподіл ролей у групі

Ролі у групі – це набір засобів поведінки та функцій, що уявляються членам групи відповідними і реалізуються у взаємовідносинах між ними.

Кожен член грає в групі певну роль, частково ця роль обирається свідомо, частково не свідомо, частково залежить від запропонованих керівником засобів та правил повендінки. У процесі групової роботи ефективною є рольова гнучкість учасників, що сприяє поширенню засобів поведінки та розширенню досвіду.

Ролі за Т.Лірі:

1.Самовдоволений мораліст

2.Той, хто заощаджує час

3.Цап-відбувайло

Теорія Роберта Бейлза визначають 2 основні функції успішного існування групи:

1.Ф-я вирішення завдань відповідно до того наскільки конкретний учасник групи піклується про засоби досягнення мети, на що і як він мобілізує групу (активність/пасивність).

2.Ф-я надання підтримки визначає емоційний клімат в групі, сприяє виникненю відносин симпатії та антипатії в групі.

Для ефективної роботи групи потрібні баланс позитивних та негативних засобів поведінки, чим більшу гнучкість виявляють члени групи в виконанні ролей, тим більшого успіху досягає група.

Форми роботи в групах самодопомоги

Найпоширенішими формами діяльності груп самодопомоги є дискусійні гуртки і взаємодопомога в групі.

Дискусійні гуртки – призначені для обговорення найактуальніших для учасників групи питань. Координатор дискусійного гуртка має дбати про невимушену, доброзичливу, довірливу атмосферу в ньому. Завдяки особистим і колективним зусиллям учасники групи починають краще розуміти свої проблеми, знаходять оптимальні способи їх подолання.

Взаємодопомога в групі. Людина, діючи у ролі помічника іншому виробляє у собі вміння знаходити рішення у непростихситуаціях. Виробивши нові навички, опанувавши нові види діяльності, людина демонструє значно раціональніші патерни поведінки.

Групи АА, «Ал-Анон», 12-кроків.

Поширеним видом діяльності груп самодопомоги є представництво інтересів, активний захист їх учасників в судах та інших організаціях та ініціювання соц реформ. Цінність само- і взаємопредставництва як методу соц роботи обумовлена прагненням людей мати право бути задіяними в прийнятті і реалізації рішень, що стосується їхнього життя.

Модель самокерованої групової роботи репрезентують групи захисту громадянських прав, феміністичні групи, групи захисту людей із функціональними обмеженнями, групи представників сексуальних меншин.