Тема 15

“Гнійні захворювання кісток”

1. До клінічних форм остеомієліту відносять:

а) токсична форма;

б) генералізована форма;

в) септикопіємічна форма;

г) місцева форма;

д) змішана форма.

2. Місцеві ознаки гострого остеомієліту включають:

а) набряк;

б) синюшність шкіри;

в) гіперемія шкіри;

г) флюктуація.

3. Типові ознаки гнійного артриту включають:

а) згладжені контури суглобу;

б) симптом флюктуації;

в) обмеження об’єму рухів;

г) болючість при рухах.

4. Які результати діагностичної пункції кістки підтверджують діагноз остеомієліту:

а) незмінена кров;

б) рідкий гній;

в) мутна рідина з фіброзними нашаруваннями;

г) всі відповіді правильні.

5. Лабораторні критерії гострого остеомієліту наступні:

а) лімфоцитоз;

б) лейкоз;

в) підвищення ШОЕ;

г) диспротеїнемія;

д) анемія.

6. Диференційна діагностика остеомієліту проводиться з наступними захворюваннями:

а) туберкульоз кісток;

б) правець;

в) ураження кісток при тифі;

г) ревматизм.

7. Основні принципи хірургічного лікування остеомієліту включають:

а) декомпресія кістки;

б) дренування кістки;

в) активна санація вогнища ураження;

г) використання металоостеосинтезу.

8. Хронічний остеомієліт характеризується тріадою симптомів. Яких?

а) рецидивуючий перебіг;

б) деформація кістки;

в) наявність секвестра;

г) наявність гнійної нориці.

9. Протипоказами для радикальної операції при хронічному остеомієліті є:

а) виражена ниркова недостатність на фоні амілоїдозу нирок;

б) декомпенсація серцево-судинної системи;

в) декомпенсація дихальної системи;

г) нейтропенія.

10. Для пластики кісткових порожнин (після секвестректомії) застосовують:

а) пластика м’язевим лоскутом;

б) кісткова пластика;

в) хондропластика;

г) шкірна пластика.

11. Для стимуляції регенерації кісткової тканини застосовують наступні біополімерні матеріали:

а) коллагенова губка, імпренована антибіотиками;

б) клейові композиції;

в) полімерні пломби, що містять антибіотики;

г) мазеві пов’язки.

12. Консервативне лікування остеомієліту включає:

а) антигістамінні препарати;

б) антибіотикотерапія;

в) імунотерапія;

г) фізіотерапевтичні процедури;

д) серцеві метаболіти.

13. До рентгенологічних ознак хронічного остеомієліту відносять:

а) остеопороз в області ураження;

б) фестончатість країв кістки;

в) вогнища деструкції і секвестри;

г) періостальна реакція.

14. По етіології остеомієліт поділяють на:

а) гематогенний;

б) вогнепальний;

в) хронічний;

г) посттравматичний;

д) післяопераційний.

15. Остеотропними антибіотиками вважаються:

а) пеніцилін;

б) лінкоміцин;

в) морфоциклін;

г) гентаміцин;

д) офлоксацин.

16. Періостальна реакція при остеомієліті з’являється через:

а) 2 місяці;

б) 3-5 днів;

в) 10-14 днів;

г) 6 місяців.

17. Основним збудником остеомієліту є:

а) ешеріхія колі;

б) золотистий стафілокок;

в) стрептокок;

г) синьогнійна паличка.

18. Санацію вогнища ураження при остеомієліті розчинами антисептика проводять протягом:

а) 7-10 діб;

б) 2-4 дні;

в) 1 місяць;

г) 6 місяців.

19. Остеомієліт Ольє характеризується утворенням:

а) гнійного ексудату;

б) склеротичних змін;

в) білкового ексудату;

г) кров’янистого ексудату;

д) чисельних секвестрів.

20. Характерним для вторинно-хронічного остеомієліту є:

а) поява підшкірної флегмони;

б) септичний перебіг;

в) постійний набряк кінцівки;

г) чергування періодів спалаху і затихання;

д) виникнення секвестру.

21. Рентгенологічно хронічний остеомієліт відрізняється від гострого:

а) відсутністю реакції з боку окістя;

б) наявністю явищ остеопорозу;

в) появою секвестрів;

г) ураженням діафізу кістки;

д) появою чисельних секвестрів.

22. Найбільш високої концентрації антибіотика в кістковій тканині можна досягти застосуванням:

а) цефалоспоринів;

б) лінкоміцину;

в) аміноглікозидів;

г) фторхінолонів;

д) сульфаніламідів.

23. Який з перерахованих методів не відноситься до оперативного лікування хронічного остеомієліту?

а) розкриття остеомієлітичної флегмони;

б) трепанація кістки;

в) секвестректомія;

г) видалення нориці;

д) секвестрнекректомія.

24. Широка трепанація кістки не проводиться при гострому гематогенному остеомієліті. Причина?

а) для попередження деструкції кістки;

б) для попередження генералізації гнійного процесу;

в) для попередження розвитку патологічних переломів;

г) всі відповіді правильні.

25. Через який час гострий остеомієліт переходить в хронічний:

а) через 2-3 місяці;

б) через 3 тижні;

в) через 6 місяців;

г) через 1 рік.

26. Чим підтверджується ефективність санації патологічного вогнища антисептиками:

а) покращенням стану хворого;

б) нормалізацією температури тіла;

в) припинення виділень з рани;

г) мікробіологічним дослідженням виділень.

27. Яка причина появи періостальної реакції при гострому остеомієліті:

а) скопичення гною під періостом, що викликає його відшарування;

б) деструктивні зміни кістки;

в) поява вогнищ остеопорозу;

г) поява секвестрів.

28. Джерелом інфекції при гематогенному остеомієліті не може бути:

а) наявність каріозних зубів;

б) ангіна;

в) захворювання сечостатевої системи неінфекційного генезу;

г) нагнійні процеси шкіри.

29. Симптом патологічної рухомості кістки зумовлений:

а) патологічним переломом у зв’язку з остеонекрозом;

б) гіпсовою іммобілізацією;

в) остеомаляцією, у зв’язку з антибіотикотерапією;

г) всі відповіді правильні.

30. Найчастішим ускладненням гострого гематогенного остеомієліту є:

а) перитоніт;

б) перикардит;

в) сепсис;

г) гнійний артрит.