- •Тестові завдання для студентів ііі курсу (модуль 4 )
- •Тема 1.
- •У хворого після первинної хірургічної обробки залишилась не видалена частина некротичної тканини. Що в першу чергу необхідно зробити?
- •В рані має місце обмежена ділянка некрозу шкіри. Що необхідно зробити?
- •Які обставини являються основою для накладання первинно-відстроченого шва на рану?
- •Що потрібно зробити в першу чергу після первинної хірургічної обробки рани на передпліччі?
- •З якою метою видаляють некротизовані тканини?
- •Які умови будуть сприяти загоєнню рани вторинним натягом?
- •Тема 2 “Інфіковані та гнійні рани”
- •27. Рання первинна хірургічна обробка рани проводитися в терміни до:
- •28. Шви, що накладаються на рану після висічення рубцевої тканини, називаються:
- •29. Не підлягають первинній хірургічній обробці:
- •Тема 3
- •Тема 4 “Переломи. Перша допомога при переломах”.
- •Тема 5 “Лікування переломів. Вивихи”
- •Основними принципами лікування переломів є:
- •Тема 6 “Опіки. Опікова хвороба”
- •Тема 7
- •Тема 8
- •Тема 9-10
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Тема 15
- •Тема 16
- •Тема 17
- •Тема 18
- •Тема 19
- •Тема 20
- •Тема 21
- •Еталони відповідей
- •Тема 1. “Рани. Рановий процес. Лікування чистих ран”
- •Тема 2. “Інфіковані та гнійні рани”
- •Тема 3. “Закриті пошкодження м’яких тканин, черепа, грудної клітки, органів черевної порожнини”
- •Тема 4. “Переломи. Перша допомога при переломах”
- •Тема 5. “Лікування переломів. Вивихи”
Тема 17
“Загальна гнійна інфекція (сепсис). Детоксикація та імунокорекція при хірургічній інфекції”
1. Генералізація інфекції обумовлена:
а) характером збудника;
б) характером вхідних воріт;
в) реактивністю організму;
г) порушенням мікроциркуляції в ділянці вхідних воріт.
2. Клініко-анатомічними стадіями сепсису є:
а) токсемія;
б) септицемія;
в) інтоксикація;
г) септичний ендокардит;
д) септикопіємія.
3. По локалізації первинного вогнища сепсис поділяється на:
а) гінекологічний;
б) урологічний;
в) артритичний;
г) отогенний;
д) одонтогенний.
4. По клінічній картині сепсис поділяється на:
а) блискавичний;
б) гострий;
в) підгострий;
г) затяжний;
д) рецидивуючий.
5. По часу розвитку сепсис поділяється на:
а) ранній;
б) пізній;
в) віддалений;
г) безпосередній.
6. Реакція організму на сепсис може бути:
а) гіпоергічна;
б) нормергічна;
в) імунодефіцитна;
г) гіперергічна.
7. До загальних симптомів сепсису належать:
а) гектична температурна реакція;
б) прогресуюче погіршення загального стану;
в) головний біль;
г) затьмарення свідомості;
д) запальний набряк навколо первинного вогнища.
8. До місцевих симптомів сепсису належать:
а) сухість рани первинного вогнища;
б) запальний набряк навколо первинного вогнища;
в) припинення гнійних виділень;
г) озноб;
д) висихання грануляцій в рані.
9. До найбільш характерних ускладнень сепсису належать:
а) септичні кровотечі;
б) проливний піт;
в) головний біль;
) г) тромбоемболія артерій;
д септичний ендокардит.
10. Основними завданнями загального лікування сепсису є:
а) боротьба з інфекцією і інтоксикацією;
б) підвищення імунологічних сил організму;
в) своєчасне хірургічне втручання;
г) покращення функції всіх органів і систем;
д) зміна симптоматичної терапії.
11. До основних завдань місцевого лікування належать:
а) своєчасне хірургічне втручання;
б) створення доброго відтоку з рани;
в) обробка рани антисептичними препаратами;
г) підвищення імунологічних сил організму;
д) щадящі перев’язки рани.
12. При хірургічному сепсисі з метою активної імунізації вводять:
а) анатоксини;
б) антибіотики;
в) сульфаніламідні середники;
г) аутовакцини.
13. Із засобів специфічного впливу при лікуванні сепсису використовують:
а) протистафілококова плазма;
б) протистафілококовий гама-глобулін;
в) антибіотики;
г) імуностимулятори;
д) поліглобулін.
14. В залежності від збудника виділяють наступні види сепсису:
а) стафілококовий;
б) одонтогенний;
в) стрептококовий;
г) криптогенний;
д) колібацилярний.
15. Септичні кровотечі розвиваються внаслідок:
а) ерозії судини;
б) гнійного розплавлення тромба;
в) пролежня стінки судини дренажем;
г) нестабільності гемодинаміки.
Тема 18
“Хронічні специфічні хірургічні захворювання”
До хронічної специфічної інфекції відносять:
а) дифтерію ран;
б) актиномікоз;
в) сифіліс;
г) сибірку;
д) правець.
Для туберкульозу кісток і суглобів характерно:
а) 85-90% хворих становлять особи віком понад 30 років;
б) 85-90% хворих становлять особи віком до 30 років;
в) жінки хворіють вдвічі частіше чоловіків;
г) чоловіки хворіють вдвічі частіше жінок.
Найчастіше зустрічаються туберкульозні ураження:
а) хребта;
б) тазо-стегнового суглоба;
в) колінного суглоба;
г) ступні;
д) кисті.
Обираючи місце для туберкульозного кістково-суглобового санаторію передбачають:
а) наявність вологого повітря;
б) наявність сухого повітря;
в) наявність хвойного лісу;
г) віддаленість від автомагістралей;
д) віддаленість від промислових об’єктів.
В перебігу туберкульозного спондиліту виділяють:
а) преспондилітичну фазу;
б) спондилітичну фазу;
в) постспондилітичну фазу;
г) артритичну фазу;
д) постартритичну фазу.
Кінцевий діагноз туберкульозного спондиліту ставлять на основі:
а) УЗД;
б) біохімічного аналізу крові;
в) ангіографії;
г) рентгенологічного дослідження;
д) термографії.
В перебігу туберкульозного кокситу виділяють:
а) спондилітичну фазу;
б) постспондилітичну фазу;
в) преартритичну фазу;
г) артритичну фазу;
д) постартритичну фазу.
В перебігу туберкульозного гоніту виділяють:
а) спондилітичну фазу;
б) постспондилітичну фазу;
в) преартритичну фазу;
г) артритичну фазу;
д) постартритичну фазу.
Лікування туберкульозу коротких трубчастих кісток кисті і ступні передбачає:
а) гормонотерапію;
б) іммобілізацію;
в) антибактеріальну терапію;
г) санаторно-курортне лікування.
Дієта хворого на туберкульоз повинна вміщувати білки, жири і вуглеводи у співвідношенні:
а) 3:1:1;
б) 1:3:1;
в) 1:1:3;
г) 3:1:3;
д) 3:3:1.
Найбільший ефект від хірургічного лікування при кістково-суглобовому туберкульозі досягається:
а) в преартритичній фазі;
б) в артритичній фазі;
в) в постартритичній фазі;
г) фаза не має значення.
Збудником сифілісу є:
а) паличка Коха;
б) коринебактерії;
в) бліда трепонема;
г) клостридії;
д) віруси.
Стадії сифілісу є:
а) ранній;
б) пізній;
в) первинний;
г) вторинний;
д) третинний.
Для сифілітичних виразок характерні:
а) мала болючість;
б) нечіткі контури;
в) чіткі округлі контури;
г) сірувате дно;
д) кровоточиве дно.
Збудником актиномікозу є:
а) паличка Коха;
б) коринебактерії;
в) бліда трепонема;
г) клостридії;
д) променистий гриб.
Основні клінічні форми актиномікозу:
а) мозкова;
б) щелепно-лицева;
в) шкірна;
г) легенева;
д) абдомінальна.
Лікування актиномікозу включає:
а) аналгетики;
б) антибіотики;
в) сульфаніламіди;
г) рентгенотерапію;
д) хіміотерапію.
Основні форми лепри:
а) лепрозна;
б) сифілітична;
в) дифтерійна;
г) правцева;
д) туберкулоїдна.
У разі важкого перебігу лепри спостерігаються:
а) кератити;
б) поліневрит;
в) некрози ділянок кистей;
г) некрози ділянок ступнів;
д) всі відповіді вірні.
Для лепри характерні:
а) висока контагіозність;
б) низька контагіозність;
в) виразки на слизових оболонках;
г) консервативне лікування;
д) хірургічне лікування.