930 Стаття 389

Стаття 392

931

Одночасно з витребуванням справи за наявності для цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення до розгляду подання чи скарги в суді, за винят­ком тих рішень, що зазначені у частині першій статті 383 цього Кодексу.

(Стаття 388 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-ПІ (2670-14) від 12.07.2001)

Стаття 389. Наслідки надходження касаційних скарги чи подання і порядок призначення їх до касаційного розгляду

Подання касаційних скарги чи подання на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Ко­дексу, зупиняє набрання ними законної сили.

Подання касаційних скарги чи подання на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Ко­дексу, не зупиняє набрання ними законної сили.

Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього Кодексу, суд, який постановив судові рішення, за­значені у частині першій статті 383 цього Кодексу, протя­гом семи діб передає справу разом з поданою скаргою, поданням і запереченнями на неї до касаційного суду і визначає дату розгляду справи, про що повідомляє сторо­ни у справі.

Касаційну скаргу, подання на судові рішення, зазна­чені у частині другій статті 383 цього Кодексу, до розгляду призначає касаційний суд, про що повідомляє прокуро­рові, а також особам, зазначеним у статті 384 цього Ко­дексу, роз'яснює їм, що вони вправі подати заперечення на подання чи скаргу або ж подати власні подання, скар­ги про перегляд справи у касаційному порядку.

Стаття 390. Доповнення, зміна і відкликання касаційних скарги і подання

До початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала скаргу, прокурор, який вніс подання, та особи, зазначені у частині четвертій статті 384 цього Кодексу,— щодо подання прокурора в межах його позицій, мають право доповнити, змінити або відкликати їх, а також по­дати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасни­ка судового розгляду, додержуючись при цьому вимог статті 355 цього Кодексу.

Стаття 391. Особи, які беруть участь у розгляді справи в касаційному порядку

У засіданні суду касаційної інстанції, яке провадиться за участю прокурора, мсжуть брати участь особи, вказані у статті 384 цього Кодексу. У разі потреби суд має право запросити цих осіб для дачі пояснень. Клопотання засуд­женого, який .утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, визначених у частині першій статті 383. цього Ко­дексу, є обов'язковим для суду касаційної інстанції.

Учасники судового розгляду, що з'явилися у судове засідання, мають право давати пояснення.

Стаття 392. Строки розгляду справи у касаційному суді

Касаційне подання, касаційна скарга на судові рішення, зазначені у частині першій ст. 383 цього Кодек­су, призначаються до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх направлення до касаційного суду, а подання чи скарга на судові рішення, зазначені у частині другій ст. 383 цього Кодексу,— не пізніше двох місяців з дня винесення ухвали про призначення справи до касаційного розгляду.

Не пізніш як за три дні до розгляду справи в приміщенні касаційного суду має бути вивішено оголо­шення про час і місце розгляду справи. В необхідних ви­падках за ухвалою касаційного суду розгляд справи може бути перенесено.

Про зміну дати розгляду справи суд касаційної інстанції заздалегідь повідомляє осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 393. Прийняття касаційним судом нових матеріалів

На ствердження або спростування доводів, викладе­них у скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було в справі. Нові матеріали не можуть отримуватися шляхом проведення слідчих дій. Особа, яка подала нові матеріали, повинна вказати, яким шляхом вони були одержані та яке значення вони мають для вирішення справи.

Нові матеріали можуть бути витребувані також касаційним судом.

Стаття 394. Розгляд справи касаційним судом

Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, зазначені у частині першій статті 383 цього Ко­дексу, розглядається з обов'язковим повідомленням про­курора та осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу.

Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Ко­дексу, протягом тридцяти діб після П находження розгля­дається касаційним судом у складі трьох суддів з участю прокурора. Суд своєю ухвалою вирішує питання про при­значення справи до розгляду з обов'язковим повідомлен­ням осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу, або відмовляє у задоволенні касаційної скарги, касаційного подання.

Справа, що призначена до розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 цього Кодексу, розглядається касаційним судом у складі трьох суддів за участю прокурора з додержанням поряд­ку, передбаченого частинами першою, другою і третьою статті 362 цього Кодексу.

Нарада суддів касаційної інстанції провадиться з до­держанням вимог, передбачених статтями 322 і 325 цього Кодексу.

Загальні положення та принципи касаційного провадження. У касаційній інстанції мають бути реалізовані всі конституційні принципи правосуддя і принципи кримінального процесу. Водночас

30*

932

Стаття 394

Стаття 394

933

касаційне провадження здійснюється з додержанням таких особ­ливостей та загальних положень.

1. Реальна можливість та свобода оскарження вироку. Це забез­ печується завдяки виконанню таких положень закону:

• публічне проголошення вироку та інших судових рішень, вручення копії вироку засудженому;

• роз'яснення всім учасникам процесу порядку оскарження вироку, ухвали, постанови суду;

• право оскаржити будь-який вирок, який не набрав законної сили, всіма заінтересованими особами, а також право оскаржити до касаційної інстанції протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили;

• проста форма оскарження;

• достатньо великі строки, надані для подачі скарги чи подання (один місяць щодо судових рішень апеляційного і міжобласного суду, шість місяців на вироки місцевих судів, які вже вступили в законну силу);

• обов'язковість перевірки всіх скарг;

• надання можливості відкликання скарги до початку судового засідання суду касаційної інстанції.

2. Визначеність скаргою чи поданням обсягу перевірки справи в порядку касаційного провадження і недопущення погіршення стану засудженого в результаті розгляду його скарги касаційним судом.

Касаційний суд, згідно зі ст. 395 КПК України, перевіряє за­конність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції має право вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудже­ного чи виправданого. Якщо задоволення скарги чи подання дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або щодо яких не внесено подання, касаційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

Касаційний суд згідно зі ст. 397 КПК України не має права по­силити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин. Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи міжоблас­ним, місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місце­вого суду може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосува­ти закон про більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий чи його представник.

Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи міжоб­ласним, місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано не інакше як за поданням про­курора, скаргою потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання.

У зазначених випадках суд або залишає вирок без зміни, або направляє справу на новий судовий розгляд або на додаткове розслідування.

3. Прийняття касаційним судом нових матеріалів. Особи, що подали скарги чи подання, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було в справі. Нові матеріали не можуть отри-

муватися шляхом проведення слідчих дій. Особа, яка подала нові матеріали, повинна вказати, яким шляхом вони були одержані та яке значення вони мають для вирішення справи. Нові матеріали мо­жуть бути витребувані також касаційним судом.

4. Обов'язковість рішень і вказівок касаційної інстанції для суду першої інстанції. Направляючи справу на новий судовий розгляд чи на додаткове розслідування, касаційна інстанція має вказувати обставини, які слід з'ясувати, та процесуальні дії, які для цього на­лежить виконати. Рішення і вказівки касаційної інстанції, дані відповідно до її компетенції, обов'язкові до виконання.

Процесуальна форма касаційного провадження не повторює по­рядку розгляду справи судом першої інстанції, має спрощений ха­рактер та дозволяє суду в стислий строк перевірити кримінальну справу та виправити допущені помилки.

Склад суду. Скарги розглядаються судовими колегіями судів касаційних інстанцій у складі трьох суддів.

Справа з касаційними скаргами і поданнями на судові рішення апеляційних і міжобласних судів — рішення, зазначені у частині першій ст. 383 КПК України, передається до касаційного розгляду після надходження її до суду.

Касаційні скарги, подання на судові рішення, зазначені у час­тині другій ст. 383 КПК України (рішення місцевих судів), переда­ються судді касаційного суду, який протягом 15 діб з часу їх над­ходження вирішує питання про витребування справи.

Справа не витребується, якщо скарга, подання не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Про прийняте рішення суддя виносить постанову, копія якої надсилається проку­ророві чи особі, яка подала скаргу.

Результати подачі скарги чи внесення подання. Подання касаційних скарги чи подання на судові рішення, зазначені у час­тині першій ст. 383 КПК України, зупиняє набрання ними законної сили. Проте, одночасно з витребуванням справи за наявності для цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення щодо вироку, який вже набрав законної сили до розгляду подання чи скарги в суді.

Строки розгляду справи у касаційному суді. Касаційне подання, касаційна скарга на судові рішення, зазначені у частині першій ст. 383 КПК України, призначаються до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх направлення до касаційного суду, а подання чи скарга на судові рішення, зазначені у частині другій ст. 383 КПК України,— не пізніше двох місяців з дня винесення ухвали про призначення справи до касаційного розгляду.

Не пізніш як за три дні до розгляду справи в приміщенні касаційного суду має бути вивішено оголошення про час і місце розгляду справи. В необхідних випадках за ухвалою касаційного суду розгляд справи може бути перенесено. Про зміну дати роз­гляду справи суд касаційної інстанції заздалегідь повідомляє осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи відкритий (за винятком випадків, зазначених у ст. 20 КПК України) здійснюється з додержанням принципів кримінального судочинства.

934

9J5

Стаття 395

Відкриває судове засідання в призначений час головуючий, який оголошує, яка справа підлягає розгляду, з'ясовує явку учасників та питання про можливість розгляду справи за відсутності тих, хто не з'явився, оголошує склад суду, називає прокурора, перекладача, з'ясовує наявність заяв про відвід і вживає заходів до їх вирішення. Якщо заявлені клопотання, суд виносить з їх приводу ухвалу.

Касаційна інстанція може прийняти від прокурора або від учас­ників процесу до свого розгляду матеріали, яких раніше не було в справі, коли ці матеріали можуть мати значення для вирішення пи­тання про зміну або скасування вироку.

Розгляд справи в касаційній інстанції починається доповіддю од­ного з членів суду, який викладає суть справи та основні положення і доводи скарги або касаційного подання прокурора.

Якщо справа переглядається у зв'язку з поданням прокурора, то йому надається слово для обґрунтування свого подання, а при пере­гляді справи за скаргою суд надає слово особі, що звернулась з касаційною скаргою. Зацікавлені особи ознайомлюються з усіма но­вими документами, матеріалами, аргументами сторін. Потім у справі дають пояснення всі зацікавлені учасники процесу, які з'явилися до суду. Зауваження, подані тими, хто не з'явився, зачитуються.

При розгляді справ у касаційному порядку суди зобов'язані усу­вати порушення закону, допущені судом першої інстанції, не до­пускаючи випадків залишення без зміни помилкових вироків (ухвал), що підлягають скасуванню або зміні.

За наявності для того підстав суд має скасувати або змінити вирок і щодо осіб, які не подали скарг, але рішення, що при­ймається, не може погіршити їхнього становища.

Касаційна інстанція не вправі застосувати до засудженого закон, що передбачає більш тяжке покарання, навіть за умови зни­ження покарання, призначеного вироком.

Касаційна інстанція при розгляді справ, в яких одна й та сама особа за одним законом була засуджена, а за другим виправдана, за наяв­ності скарги тільки на вирок суду в частині засудження, приймає рішення щодо законності й обґрунтованості обвинувального вироку. При скасуванні вироку в частині засудження такої особи касаційна інстанція не вправі скасувати вирок і в частині його виправдання.

По закінченні розгляду справи прокурор висловлює свою думку щодо долі вироку у справі.

Вислухавши показання учасників процесу та думку прокурора, суд виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

Стаття 395. Обсяг перевірки справи касаційним судом

Касаційний суд перевіряє законність та обґрунто­ваність судового рішення за наявними в справі і додатко­во поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Якщо задоволення скарги чи подання дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або щодо яких не внесено по­дання, касаційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

Стаття 396

Стаття 396. Результати розгляду справи судом касаційної

інстанції

У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1. залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скаргу чи подання — без задоволення;

2. скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апе­ляційний розгляд;

3. скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

4. змінює вирок, постанову чи ухвалу.

У разі відкликання касаційних скарги чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими учасниками су­дового розгляду рішення не було оскаржене в касаційному порядку.

Стаття 397. Недопустимість погіршення становища засуд­женого чи виправданого

Касаційний суд не вправі посилити покарання або за­стосувати закон про біл)>ш тяжкий злочин.

Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи міжобласним, місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяж­кий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу по­терпілий чи його представник.

Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи міжобласним, місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано не інакше як за поданням прокурора, скаргою потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання.

Стаття 398. Підстави для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови

Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:

1) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2( неправильне застосування кримінального закону;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

При вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції керується статтями 368-372 цього Кодексу.

Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття Справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

(Стаття 398 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)

936

Стаття 398

Стаття 398

937

У результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:

1. залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скаргу чи подання — без задоволення;

2. скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування чи новий судовий або апеляційний розгляд;

3. скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

4. змінює вирок, постанову чи ухвалу.

У разі відкликання касаційних скарги чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в касаційному порядку.

На відміну від апеляційної інстанції суд касаційної інстанції не вправі постановити свій вирок.

У касаційному провадженні суд не має права посилити покаран­ня чи застосувати закон про більш тяжкий злочин. Якщо для таких рішень є підстави, справа повертається на новий судовий розгляд чи на додаткове розслідування.

Прийняте рішення не повинно погіршувати становища підсуд­них і осіб, що звернулися зі скаргою.

У рамках встановлених законом повноважень суд касаційної інстанції має право:

а) скасувати вирок і закрити справу в частині обвинувачення, що дістало окрему кваліфікацію;

б) виключити частину (епізод) обвинувачення;

в) виключити з обвинувачення обставини, що обтяжують відповідальність засудженого;

г) виключити висновок про кваліфікацію дій підсудного за ок­ ремою статтею, яка зайво ставиться у провину внаслідок помилко­ вої оцінки вчиненого як ідеальної сукупності злочинів;

д) при перекваліфікації дій підсудного на статтю, провадження за якою підлягає закриттю через закінчення строків давності, амністію, зміну обстановки, суд, давши оцінку вчиненому, звільняє підсудного від покарання, якщо проти такого остаточного рішення не заперечують підсудні.

Вирок суду залишається без зміни, а скарга (подання) без задо­волення, коли вирок є законним, обґрунтованим і справедливим.

Скасування або зміна вироку. Підставами для скасування або зміни вироку є:

• істотні порушення кримінально-процесуального закону;

• неправильне застосування кримінального закону;

• невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особистості засудженого.

Вирок місцевого, апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, вирок міжобласного суду може бути скасо­ваний або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнан­ня, попереднього чи судового слідства або невідповідності вис­новків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Касаційний суд не має права скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істот­ного порушення прав обвинуваченого.

Однобічним або неповним вважається таке судове або попереднє слідство, в ході якого не з'ясовані обставини, що мають суттєвий вплив на результати розгляду.

Попереднє або судове слідство суду першої інстанції можна вважати неповним, якщо ця повнота не може бути усунутою в су­повому засіданні суду касаційної інстанції, коли: не вияснений спосіб вчинення злочину, розмір збитку, наявність причинового зв'язку між діянням і шкідливими наслідками; з матеріалів справи не можна визначити форму провини і мотиви дій обвинуваченого (підсудного); не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчи­ненні кожного епізоду злочинної діяльності; не вияснені наявність або відсутність стану необхідної оборони або крайньої необхідності, а також інших обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності; у справах про злочини неповнолітніх не вияснені дорослі підбурювачі, організатори, а також умови життя і виховання обвинувачених, причини й умови, що сприяли вчинен­ню злочину; не досліджувані обставини, що дають підставу притяг­ти до відповідальності інших, причетних до злочину осіб (скупники краденого тощо); всебічно не перевірені показання обвинувачено­го, заявлені алібі і всі інші версії, що спростовують обвинувачення; не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист.

Не можна відкидати зроблені обвинуваченим повідомлення, до­води і заяви тільки лише тому, що він не зміг нічим їх підтвердити. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Усі сумніви, що виникли в справі, повинні досліджувати і вирішувати слідчий і суд, а при неможливості їх вирішити — витлумачити на користь обвинуваченого.

Неповним признається таке попереднє розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини предмета дока­зування, яке не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю зробити висновок у вин­ності або невинуватості обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, пра­вильно вирішити кримінальну справу.

Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів непов­ноти або неправильності попереднього слідства можливе лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в су­довому засіданні.

Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального за­кону можна вважати такі порушення процесуального законодавст­ва, які ставлять під загрозу забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, вирішення завдань кримінального судочинства і правильне застосування закону.

Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону є такі порушення, які позбавили або обмежили засудженого у здійсненні його права на захист, позбавили або обмежили права потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача або інакше перешкоджали чи могли перешкодити суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу, встановити істину і винести законний, справедливий та обґрунтований вирок.

938

Стаття 398

Стаття 398

939

До числа істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону слід відносити такі факти:

• порушені принципи кримінального судочинства: гласність та безпосередність судового розгляду справи; незмінність складу суду у справі; обов'язковість пред'явлення обвинувачення та ознайом­лення обвинуваченого з матеріалами справи; незалежність суддів; права підсудного на останнє слово та ін.

• незабезпечення обвинуваченому права мати захисника;

• ненадання перекладача особі, що не володіє мовою, якою ве­лося судочинство;

• провадження слідчих дій без санкції прокурора, коли одер­жання санкції обов'язкове;

• участь у процесі осіб, що піддягають відводові;

• неприйняття заходів до роз'яснення учасникам процесу їх прав; незадоволення їхніх обґрунтованих клопотань;

• несвоєчасне пред'явлення обвинувачення;

• порушення строків слідства й утримання під вартою;

• неознайомлення заінтересованих осіб з матеріалами справи;

• невручення обвинуваченому копії обвинувального висновку;

• справа розглянута судом раніше трьох діб з моменту вручен­ня підсудному копії обвинувального висновку;

• підсудному або потерпілому в справі приватного обвинува­чення не роз'яснене право на примирення;

• при складанні обвинувального висновку слідчий вийшов за рамки пред'явленого обвинувачення;

• неприйняття заходів для забезпечення безпеки учасників процесу за наявності підстав для цього;

• порушення слідчим або судом положень принципу пре­зумпції невинуватості (публічна заява про провину обвинуваченого до винесення і набуття законної сили вироку суду тощо);

• справу не було закрито за наявності для цього підстав;

• справу розглянуто в незаконному складі суду;

• справу розглянуто за відсутності підсудного у тих випадках, коли за законом його присутність обов'язкова;

• справу розглянуто судом без участі захисника у тих випад­ках, коли за законом його участь обов'язкова;

• справу розглянуто без участі перекладача у тих випадках, коли підсудний, а також і потерпілий не володіє мовою, якою ве­лося судочинство;

• порушено таємницю наради суддів у нарадчій кімнаті;

• вирок не підписаний будь-ким із членів суду;

• у справі відсутній протокол судового засідання або він не підписаний головуючим чи секретарем;

• суд поставив у провину підсудному діяння, за якими йому не пред'являлося обвинувачення;

• в основу обвинувачення покладено докази, отримані з пору­шенням процесуальної форми їхнього збирання і незаконним вторг­ненням у права і свободи громадян (незаконний обшук, прослухо-вування телефонних розмов, тривалі, виснажливі допити тощо);

• розголошення даних попереднього слідства перед допитом свідків, що спричинило ознайомлення з доказами, наявними у роз­порядженні слідчого або суду;

• нероз'ясиення свідку або іншій допитуваній особі права відмовитися від давання показань щодо себе, членів сім'ї і близьких родичів;

• порушення таємниці наради суддів;

• одноособовий розгляд справи суддею за обставин, коли спра­ва підлягала розгляду судом колегіально;

• невручення підсудному копії вироку;

• ненадання можливості учасникам процесу ознайомитися з протоколом судового засідання (див. ст. 87 КПК України);

• порушений порядок судових дебатів на шкоду правам яко­гось учасника процесу або не надана можливість участі в дебатах, а так само виступу з останнім словом.

Цей перелік не може вважатися вичерпним. Вирок може бути скасований або змінений через інші істотні порушення закону, що привели до обмеження гарантованих законом прав і свобод учас­ників процесу, могли перешкоджати суду об'єктивно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Несуттєві порушення вимог кримінально-процесуального зако­ну — такі порушення, що не позбавляють суд можливості перевірити достовірність використовуваних доказів, можуть бути усунутими у суді і не заважають йому встановити об'єктивну істину з предмета доказування до рівня відсутності сумнівів у зроблених висновках, ухвалити справедливий вирок.

Суд другої інстанції повинен реагувати на кожне процесуальне порушення, кожний відступ від конституційних та галузевих прин­ципів правосуддя.

Неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України).

Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку, є:

а) незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;

б) застосування кримінального закону, який не підлягає засто­ суванню;

в) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змістові.

Невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочи­ну та особистості засудженого (ст. 372 КПК України).

Неправильне застосування закону виявляється в неправильній кваліфікації злочину відповідно до вимоги кримінального права, не­правильному застосуванні або незастосуванні норм про необхідну оборону або крайню необхідність, що визначають поняття злочину, особливо небезпечного рецидивіста, строки давності притягнення до відповідальності, умови призначення покарання й інших норм, що порушують права і законні інтереси підсудного.

Невідповідним тяжкості злочину та особистості засудженого визнається призначене судом покарання, яке хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального закону, але

940

Стаття 398

Стаття 399

941

за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок як м'якості, так і суворості покарання.

Пленум Верховного Суду України у своїх постановах звертав увагу судів на необхідність індивідуалізації покарання, на те, щоб не допускати направлення в місця позбавлення волі осіб, виправ­лення яких може бути досягнуте без ізоляції від суспільства.

Розгляд справи після скасування вироку, постанови чи ухвали. Після скасування вироку, постанови чи ухвали справа підлягає роз­гляду в загальному порядку судочинства.

Посилення покарання або застосування закону про більш тяж­кий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю за­стосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокуро­ра або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинува­чений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг об­винувачення.

Закриття справи касаційним, судом. Касаційний суд, встановив­ши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Ухвала касаційного суду. Рішення, прийняте касаційною інстанцією, є остаточним, набуває законної сили з моменту його проголошення і негайно звертається до виконання.

Ухвала касаційного суду складається й оголошується з додер­жанням вимог, передбачених статтями 377, 379 КПК України.

Скасовуючи вирок та направляючи справу на додаткове розслідування, суд вказує, що належить з'ясувати та зробити у справі.

Форма і зміст ухвали касаційної інстанції залежать від прийня­того рішення, але мають і загальні ознаки.

Касаційна ухвала складається з вступної, мотивувальної і резо­лютивної частин, в яких повинні бути зазначені:

1. місце і час постановления ухвали;

2. назва і склад суду, що постановив ухвалу, прокурор та інші особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні касаційної інстанції;

3. зміст резолютивної частини вироку;

4. особа, яка подала касаційну скаргу або подання;

5. суть скарги або подання;

6. матеріали, подані в касаційну інстанцію, якщо суд поклав їх в основу свого рішення;

7. короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні;

8. висновки суду касаційної інстанції за скаргою чи поданням;

9. докладні мотиви прийнятого судом рішення;

10) результати розгляду справи.

При залишенні скарги чи подання без задоволення в ухвалі касаційної інстанції повинні бути зазначені підстави, в силу яких скарга чи подання визнані неправильними.

При скасуванні або зміні вироку в ухвалі повинно бути зазна­чено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці по­рушення або необґрунтованість вироку.

Направляючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, касаційна інстанція повинна зазначити в ухвалі ті обставини, які належить з'ясувати, і ті процесуальні дії, які для цього належить виконати.

Тут мають бути точно викладені прийняті рішення, вказано, як і в чому змінені рішення суду попередньої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції оголошується в залі суду. Вона є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути лише опротес­тована в порядку нагляду, або переглянута за нововиявленими об­ставинами.

Звернення ухвали до виконання. Для виконання ухвали касаційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після її розгляду, а у випадках, передбачених час­тиною другою статті 379 КПК України,— після складання й оголо­шення мотивованої ухвали.

Якщо на підставі касаційної ухвали засуджений підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішення у відсутності засуд­женого копія ухвали надсилається протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання. Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одер­жання копії ухвали повідомити касаційний суд та суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.

Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання ухва­ли про звільнення ув'язненого з-під варти.

Див. також коментар до ст. 368 — 372 КПК України.

Стаття 399. Обов'язковість вказівок касаційної інстанції

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, с обов'язковими для органів дізнання чи досудо-вого слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Стаття 400. Розгляд справи після скасування вироку, пос­танови чи ухвали

Після скасування вироку, постанови чи ухвали справа підлягає розгляду відповідно до вимог глав 23-30 цього Кодексу.

Посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом, першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю по­карання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

942

Стаття 400-1

Стаття 400-1. Закриття справи касаційним судом

Касаційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

(Стаття 400-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)

Стаття 400-2. Ухвала касаційного суду

Ухвала касаційного суду складається і оголошується з додержанням вимог, передбачених статтями 377, 379 цього Кодексу. У випадках, передбачених статтею 232 цього Кодексу, одночасно з постановлениям ухвали касаційний суд може випести окрему ухвалу.

Рішення, прийняте касаційною інстанцією, є остаточним, набу­ває законної сили з моменту його проголошення і негайно звер­тається до виконання.

Стаття 400-3. Звернення ухвали до виконання

Для виконання ухвали касаційного суду справа надси­лається до суду першої інстанції не пізніше п'яти діб після u розгляду, а у випадках, передбачених частиною другою статті 379 цього Кодексу,— після складання й оголошення мотивованої ухвали.

Якщо на підставі касаційної ухвали засуджений підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання. У випадку прийняття та­кого рішення у відсутності засудженого, копія ухвали надсилається протягом доби адміністрації місця попе­реднього ув'язнення для виконання. Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії ухвали повідомити касаційний суд та суд першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.

Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити вико­нання ухвали про звільнення ув'язненого з-під варти.