5.3.3. Під час організації взаємодії командир взводу вказує:

- порядок спостереження і зв’язку;

- порядок дій взводу під час нальоту авіації противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування;

- порядок користування приладами нічного бачення (світломаскувальними приладами), додержання маскування та дисципліни на марші;

- сигнали оповіщення, управління та взаємодії;

- а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій порядок узгоджених дій відділень між собою та сусідами при зустрічі з противником.

5.3.4. Під час підготовки до маршу командир взводу зобов’язаний перевірити:

- справність машин, озброєння, приладів нічного бачення, засобів захисту та пожежегасіння, засобів зв’язку та світломаскування;

- заправлення пальним;

- наявність та правильність укладки боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шанцевого інструменту, возимого комплекту розмінування та засобів підвищення прохідності.

Про готовність до маршу він доповідає командиру роти.

5.4. Механізований взвод у похідній охороні. Дії на марші та в похідній охороні.

Підрозділи на марші охороняються похідною охороною, завдання якої:

- виключити раптовий напад противника на колону, яку охороняють;

- забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій;

- не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника.

Взвод на марші може призначатись в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді і в нерухому бокову заставу (ГПЗ, БПЗ, ТПЗ, НБЗ) або головний (тильний) дозор (ГД, ТД). Взводу можуть придаватись засоби посилення: гранатометне, вогнеметне, зенітне, інженерно-саперне відділення, танк, хіміки-розвідники.

Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (головного дозору) в напрямку руху, а від головних сил батальйону (нерухомої бокової застави) в сторони флангів, яким загрожують (на напрямки, яким загрожують), може висилатись дозорне відділення на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.

Це віддалення може бути 400-1200 метрів. Це пояснюється тим, що відстань дійсного вогню кулемету КПВТ дорівнює 2000 м, ПКТ - 1000 м, гармати БМП - 4000 м. На цій відстані в умовах нормальної видимості буде забезпечуватись зоровий зв’язок (тобто прийом сигналів) та можливість підтримки вогнем дозорного відділення.

З метою забезпечення негайного відбиття нападу противника, його розвідки, зброя повинна знаходитись завжди в готовності до застосування, а особовий склад до раптових дій.

Коли підрозділ здійснює марш в умовах загрози зіткнення з противником, діє у якості дозорного чи переслідує противника в глибині його оборони, а також у деяких інших випадках, особовий склад доцільно розташувати зверху на обороні.

Таке розміщення створює оптимальні умови для спостереження, дозволяє в короткий термін вступити у бій та знижує втрати від впливу протитанкових мін противника.

Але, поруч із перевагами даного способу пересування, збільшується ймовірність ураження особового складу вогнем артилерії та авіації, а також вогнем із засади (у разі неякісно організованого спостереження), ускладнюється ведення вогню навідником-оператором танку (БМП), кулеметником КПВТ.

Тому, приймаючи рішення на здійснення маршу, командири підрозділів повинні творчо підходити до питання вибору способу дій особового складу, виходячи із реальних умов обстановки та прогнозування її змін.

У випадку розташування військовослужбовців зверху на броні, стрілецька зброя повинна знаходитися в трьох секундній готовності до бойового застосування, але патрон у патронник не досилається; зброя ставиться на запобіжник. Гранатомети и реактивні вогнемети переводяться на бойовий взвод тільки перед стрільбою.

Особовий склад слід розташовувати так, щоб для його захисту використовувалися кришки верхніх люків (наприклад, в БМП: кришки верхніх люків десантного відділення, люків командира машини, навідника-оператора та старшого стрільця).

Військовослужбовець повинен опустити одну ногу вниз у відкритий люк, а другу – тримати зверху на броні. З такого положення легко „пірнути” вниз у люк, якщо почнеться обстріл, і швидко зістрибнути з машини на землю. Щоб зброя не заважала при пірнанні в люк, та не загубилася під час різкого гальмування або вибуху, ремінь зброї послаблюється і одягається через голову, а сама зброя зручно розташовується на корпусі стволом догори. Це дозволяє швидко навести її на ціль та не заважає під час зістрибування з машини.

Під час руху, з метою запобігання раптовому нападу противника, організується безперервне кругове спостереження за місцевістю.

Командир відділення визначає порядок спостереження за місцевістю, сигналами командира взводу та машинами, які рухаються попереду і позаду. Він веде спостереження в круговому секторі, стежить за сигналами командира взводу, приймає доповіді про обстановку і, при необхідності, уточнює завдання підлеглим.

Для зручності, сектор спостереження розбивається на ближню (до 100-150 м) і дальню (до 300-350 м) зони. Як правило, противник, який знаходиться у засаді, відкриває вогонь з відстані до 100 метрів, тому, спостереження у ближній зоні дозволяє ефективно виявляти противника, який знаходиться у засаді, а в дальній – інші цілі на дальності ефективного вогню зі стрілецької зброї. При виявлені вогневих засобів особовий склад негайно доповідає командиру.

Для управління підрозділами доцільно встановлювати додаткові сигнали управління, як з допомогою сигнальних прапорців, так і з використанням озброєння, свистків, сигнальних ракет чи жестів рук.

Механік-водій (водій) уважно спостерігає за обстановкою на маршруті (до 50 м), діями машини, що рухається попереду, а також, за сигналами управління.

Решта особового складу веде спостереження у зазначених секторах: один праворуч і вперед до 100-150 м, другий у цьому ж напрямку до 300-350 м, третій праворуч і в тил 100-150 м, четвертий у тому ж напрямку до 300-350 метрів. Аналогічно ведеться спостереження і з лівого борта. Один із стрільців спостерігає за машиною, яка рухається позаду, і за сигналами управління.

Навідник-оператор спостерігає у зазначеному секторі, знаходиться в постійній готовності до відкриття вогню з урахуванням того, що на броні знаходиться особовий склад.

Відкриті ділянки місцевості особовий склад оглядає швидше, а закриті та підозрілі вивчає більш старанно. Особлива увага звертається на кущі, дерева, окремі будівлі, глибокі канави, яри, околиці населених пунктів, дахи, горища і вікна будинків.

При нападі на колону десант спішується, у складі бойових груп займає кругову оборону та, прикриваючись бронею бойової техніки, відбиває напад.

Перш за, все необхідно визначити – звідкіля ведеться вогонь, і виявити вогневі засоби противника. На наявність вогневої точки можуть вказувати хитання гілок чагарнику, пилюка та спалахи пострілів.

Командир підрозділу (групи), визначивши місце, звідки ведеться найбільш інтенсивна стрільба, зосереджує по ньому вогонь усіх засобів.

Навідники-оператори (кулеметники КПВТ), кулеметники та гранатометники роблять пролом вогнем у бойовому порядку противника.

З метою забезпечення найбільш ефективного вогневого ураження, автоматники повинні вести вогонь з ГП-25 так, щоб гранати розривалися в чагарниках (кущах) над головами противника.

Атака здійснюється після максимального зближення з противником (на відстань кидання бойових ручних гранат); при необхідності, застосовуються димові шашки або гранати.

По команді старшого командира особовий склад підрозділу переходить до переслідування, оточення, полонення чи знищення противника.

На привалі бойові групи висилаються від колони, яка охороняється, на відстань зорового зв’язку і підтримки вогнем. З метою недопущення раптового проникнення противника до колони, займається кругова оборона. Перед початком руху бойові групи, ведучи спостереження, а, при необхідності, і підтримуючи одна одну вогнем, послідовно відходять до колони і займають місця на техніці.

Командир взводу, призначеного в ГПЗ (ГД) знаходиться в голові колони, слідкує по карті за маршрутом руху, веде безперервне спостереження за діями дозорного відділення, особисто веде розвідку противника та місцевості спостереженням та доповідає командирові, який вислав охорону, про стан маршруту, виявлені загородження та ділянки місцевості, які заражені; про зустріч з противником, його склад, положення та характер дій.

Тіснини, тунелі, мости та інші вузькі місця ГПЗ (ГД) проходить без зупинок, зруйновані мости, заміновані або заражені ділянки маршруту вона обходить позначаючи напрямок обходу покажчиками.

При неможливості обходу замінованих ділянок маршруту вони розміновуються приданим взводу підрозділом інженерних військ, під прикриттям готових до відкриття вогню БМП (БТР, танків), або самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Дрібні групи противника ГПЗ (ГД), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання.

При зустрічі з переважаючим по силі противником вона діє залежно від обставин: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами ГПЗ не в змозі знищити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.

Взвод, призначений у бокову похідну заставу переміщається на рівні голови колони, яку охороняє, на встановленому командиром віддаленні.

Дрібні групи противника, які опинились на фланзі колони, яку охороняють, БПЗ знищує і продовжує виконувати завдання. При загрозі нападу переважаючих сил вона займає вигідну позицію і не допускає раптового нападу противника на колону, яку охороняють, з флангу.

Взвод, призначений в тильну похідну заставу переміщається за колоною, яку охороняє, на встановленій командиром дистанції.

Дрібні групи противника ТПЗ знищує, діючи з вогневих засад. При загрозі виходу переважаючих сил противника до колони, яка охороняється, вона займає вигідну позицію і вогнем всіх засобів наносить ураження противнику, затримуючи його і не допускаючи нападу на колону, яка охороняється.

Для затримки просування противника командир взводу за наказом командира, який вислав заставу організовує зруйнування переправ, мостів та доріг, улаштування завалів та встановлення мінно-вибухових загороджень.

Під час привалу і розташування колони, яку охороняють, на відпочинок головна (бокова, тильна) похідна застава (головний, тильний дозор), зайнявши вигідну позицію, продовжує виконувати завдання діючи як сторожова охорона. Похідна застава (дозор) зупиняється та відновлює рух за командою (сигналом) командира колони, яку охороняє.

5.4.1. Командир взводу, призначеного в похідну охорону, під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен:

- з’ясувати завдання колони, яку охороняє, своє завдання і час готовності до його виконання;

- вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості, визначити місця імовірної зустрічі з противником, а також місця можливих його засад і намітити порядок дій під час зустрічі з противником дозорного відділення і головних сил взводу;

- визначити чергових вогневих засобів та спостерігачів;

- порядок підготовки взводу до маршу.