5.4.2. У своєму рішенні командири взводу визначає:

- порядок шикування колони ГПЗ;

- швидкість руху;

- склад та завдання дозорного відділення;

- порядок дій при зустрічі з противником.

5.4.3. У бойовому наказі командир взводу вказує:

1. відомості про противника;

2. завдання взводу:

- маршрут;

- швидкість руху;

- шикування колони;

- дистанція між машинами;

- вихідний пункт і час його проходження;

- завдання відділенням;

- порядок дій під час зустрічі з противником;

3. дозорне відділення, його завдання і віддалення;

4. час готовності до маршу;

5. своє місце та заступника.

5.4.4. Під час організації взаємодії командир взводу вказує:

- спостереження, порядок зв’язку, відкриття і ведення вогню по повітряних цілях;

- місця імовірної зустрічі з противником та дії при зустрічі з ним дозорного відділення, взводу, засобів посилення;

- порядок додержання маскування та користування приладами нічного бачення (світломаскувальних пристроїв), сигнали оповіщення, управління та взаємодії.

5.4.5. Після віддання бойового наказу та організації взаємодії командир взводу дає вказівки щодо забезпечення маршу, захисту від високоточної та запалювальної зброї, організує поповнення ракет, боєприпасів, пального і продовольства до встановлених норм і перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання та доповідає командиру батальйону.

Взвод, призначений в головну похідну заставу (ГД), у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за вказаним маршрутом зі встановленою швидкістю.

Управління взводом на марші командир взводу здійснює з бойової машини встановленими сигналами. Усі команди повинні подаватись коротко та доволі виразно.

Витягування колони взводу має важливе значення для своєчасного виходу на маршрут та заняття свого місця в колоні роти. Особлива увага звертається на знання підлеглими порядку руху, маршруту та часу висування до місця шикування колони роти, сигналу до початку витягування і дотримання ними режиму маскування та заходів безпеки. З метою забезпечення організованого витягування колони, вночі шляхи висування слід позначити добре помітними орієнтирами або покажчиками.

Командир роти визначає вихідний пункт та час виходу взводів на маршрут роти. Виходячи з віддалення вихідного пункту та враховуючи швидкість витягування, яка дорівнює 0.5-0.75 швидкості руху колони на марші, (орієнтовано 12-15 км/год), командир взводу визначає час, який необхідно для витягування колони взводу та заняття ним свого місця в колоні роти з таким розрахунком, щоб у визначений командиром роти термін зайняти своє місце. Отримавши сигнал (розпорядження) на початок руху командир взводу подає команду на витягування колони. Команда подається встановленими зоровими сигналами (прапорцями, ліхтарем), а також голосом.

Під час витягування колону взводу слід вести вздовж узлісся, ярами та іншими складками місцевості, які забезпечують маскування.

Командир взводу на марші зобов’язаний суворо дотримуватись встановленого порядку руху та маскування, не допускати затримок на переправах, в тіснинах, в тунелях та населених пунктах, вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти, своєчасно оповіщати особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження.

Машини на марші рухаються лише по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості руху, дистанції та заходів безпеки.

Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, які утворені складками місцевості та місцевими предметами, а також придорожня рослинність.

На відкритих ділянках маршруту не допускається скупчення та зупинка машин, швидкість руху та дистанції між машинами збільшуються.

Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення, або світломаскувальних приладів, а під час руху по ділянках місцевості, які проглядаються противником і в світлу ніч - з повністю виключеними світлом і приладами нічного бачення.

Управління взводом на марші здійснюється встановленими сигналами. Радіо засоби працюють лише на прийом.

За сигналом оповіщення про появлення противника взвод продовжує рух.

Приготовляються вогневі засоби, які виділені для ведення вогню по низько летючих літаках, вертольотах, та інших повітряних цілях, зачиняються люки бойових машин піхоти (БТР, танків), крім люків, з яких буде вестись вогонь. Особовий склад переводить протигази в положення “наготові”. Напад повітряного противника відбивається вогнем за командою командира взводу. Під час руху в пішому порядку механізований взвод за командою командира займає найближче укриття і відкриває вогонь зі стрілецької зброї по повітряних цілях противника.

Мінне поле, яке встановлюється засобами дистанційного мінування, взвод обходить або долає у складі ротної колони за головною машиною по проробленому нею проходу. Міни, які виявлені перед машинами взводу, знімаються (знищуються) з використанням возимого комплекту розмінування або іншими способами.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження взвод продовжує рух. У БМП (БТР) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, який рухається в пішому порядку і на відкритих машинах одягає засоби індивідуального захисту.

Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж, затоплень на маршруті руху взвод, як правило, обходить, при неможливості обходу - зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням системи захисту від зброї масового ураження, яка є на машинах і засобів індивідуального захисту.

Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти, а при заражені особового складу отруйними речовинами - негайно.

Повна санітарна і спеціальна обробка проводиться, як правило, під час денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також при вимушеному подоланні району пожеж, люки, двері, бійниці і жалюзі бойових машин (БТР), зачиняються. Після виходу з району пожеж командир взводу організовує гасіння осередків вогню на машинах і надання першої медичної допомоги тим, хто постраждав, після чого взвод продовжує рух.

Поранені та хворі після надання ним першої медичної допомоги на місці, доставляються в медичний пункт батальйону.

Під час руху по маршруту не виключено раптовий напад наземного противника, а також ведення вогню на заздалегідь визначених рубежах імовірної зустрічі з ним. У цьому випадку взвод стрімко розгортається у бойовий порядок у відповідності до місця, яке займає в колоні роти або одержаного завдання та у взаємодії з сусідами рішуче атакує противника, оволодіває рубежем, який забезпечує успішне виконання завдання ротою. У всіх випадках командир взводу повинен намагатись випередити противника у розгортанні та відкритті вогню, а також провести маневр з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш вразливому місцю противника, або виходу йому у фланг, чи тил.