Давня Індія:

“Артхашастра” – великий соціально-економічний та політичний трактат, який містить поради царю щодо керування державою. “Артхашастру” приписують брахману Каутільї.

Гани, сангхи – республіки – буддійські общини. Очолювалися та управлялися народними зборами чи олігархічними радами. Існували в часи імперії Маур’їв.

Варни – соціальні групи. Поділ індійського суспільства на варни – найдавніша форма соціальної стратифікації, яка почала оформлятися ще в доведійський період. Варни відрізнялися між собою суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі і поведінки (дхармою), родинними зв’язками, професією. Існувало чотири варни: брахмани, кшатрії, вайші, шудри. Кожна варна мала свій колір-символ: брахмани – білий (що позначав моральні чесноти), кшатрії – червоний (енергія та рішучість), вайші – жовтий (поєднання перших двох кольорів), шудри – чорний (порочність). Поділ населення на варни вважався священним: за одним з міфів варни створив бог Пуруші з різних частин свого тіла: брахманів з губ (ритуально найчистіша частина тіла), кшатріїв – із рук, вайшів – із стеген, шудр – із ритуально нечистих ступень. Перші три варни були двічінародженими, а остання – “народжені один раз”.

Касти – професійні групи, до яких входили представники однієї професії, яка передавалася у спадок. Переходити з касти в касту було неможливо. Зараз в Індії налічується близько 10 тисяч каст.

Брахмани – (брахма – “дух”) жерці, вища соціальна група в системі варн. Брахмани виконували релігійні обряди, зберігали традиції, читали священні тексти. Були звільнені від податків, користувалися пошаною у суспільстві.

Кшатрії – (кшатра – “влада”) військова аристократія, з якої походили раджі-царі.

Вайші – (віш – “народ”) рядове населення, общинники. Спочатку так називали вільних та повноправних членів племені, общини, які згодом перетворилися на “підданих” носіїв влади – брахманів та кшатріїв.

Упанаяну – ведійський обряд ініціації, який дорівнювався до другого народження людини. Посвячений носив спеціальний пояс та шнур через плече, що давало право брати участь у ведійському культі. Брахмани, кшатрії та вайші – це “двіджаті”, тобто “двічінароджені”, ті, хто мав право проходити упанаяну.

Шудри – найнижча соціальна група в системі варн. Священним обов’язком шудр вважалася служба на користь представників перших трьох двічінароджених варн.

Недоторкувані – (ачхуті: чандали та щвапачі) соціальна група, яка не входила до варно-кастової системи, її представники були таким чином ізгоями у суспільстві. Свою назву отримала через те, що дотик до них, та навіть погляд ритуально оскверняв “двічінароджених”. Релігійна етика забороняла їм жити у місті чи селі, змушувала селитися на цвинтарях, носити одяг мертвих, їсти з побитого посуду. Водночас, “двічінародженим” дозволялося користуватися послугами “недоторкуваних”.

Давній Китай:

Ван – титул правителя у давньому Китаї.

Чжухоу – узагальнена назва знаті, наділеної князівськими титулами “гун”, “хоу”, “бо”. Чжухоу присягали вану у відданості, зобов’язувалися ділитися з ним військовою здобиччю та виконувати його розпорядження.

Даосізм – соціально-етичне вчення, в основі якого лежать ідеї, які відкидають значення цивілізації та заклики повернення до первісності. Дао (шлях) – це універсальний закон природи, першопричина всього існуючого, основа буття.

Конфуціанство – суспільно-політична доктрина, автором якої був Кун-цзи (“вчитель Кун”, латинізована форма – Конфуцій). Ця доктрина закріпила народні традиції, які були зведені до рівня державних норм: шанобливе ставлення до батьків та старших за віком; міцна сім’я – запорука сильної держави та ін.