Стаття 118. Вбивство, скоєне при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

		Примітки
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку життя людини.	Суспільна небезпека полягає в посяганні на одну з найважливіших цінностей у суспільстві – життя людини.
Об’єктивна сторона злочину^5 характеризується: 1) діями у вигляді посягання на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді заподіяння смерті; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями і наслідками.	Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у стані необхідної оборони, уявної оборони, або в умовах необхідності затримання злочинця, вчинене ним діяння слід кваліфікувати за ст. 115 ККУ (умисне вбивство). Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Осудна особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (16 р.), і перебуває в стані необхідної, уявної оборони та правомірності затримання злочинця.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.	Винна особа усвідомлює суспільну небезпеку діяння, передбачає можливість або неможливість усунення смерті іншої особи і бажає чи свідомо допускає її настання або ж ставиться до цього байдуже.
При кваліфікації злочину слід враховувати склад привілейованого умисного вбивства, що включає такі ознаки: 1) перевищення меж необхідної оборони; 2) перевищення меж захисту в обстановці уявної оборони; 3) перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

⁵ Потерпілим від цього злочину є три категорії осіб: 1) особа, яка вчинює суспільно' небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36): 2) особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37); 3) особа , яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає заходів із затримання (ст. 38).

_{Стаття 119. Вбивство через необережність}

		Примітки^6
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя особи.	Суспільна небезпека полягає в посяганні на одну з найважливіших цінностей у суспільстві – життя людини.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням – посяганням на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді її смерті; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням і наслідками.	Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи.
Суб’єкт злочину – загальний	Будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю.
Кваліфікуючою ознакою злочину є вбивство через необережність двох або більше осіб.

⁶ Якщо необережне заподіяння смерті є ознакою іншого злочину (зокрема передбаченого ч. 2 ст. 134, ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 136, ч. 2 ст. 137, ч. 2 ст. 139), воно кваліфікується за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за цей злочин, і додаткової кваліфікації за ст. 119 не потребує.

Стаття 120. Доведення до самогубства

		Примітки
Підслідність – прокуратура.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є життя особи.	Суспільна небезпечність діяння виявляється у створенні нестерпного стану, який може призвести до трагічних наслідків у вигляді самогубства або посягання на самогубство.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням у формі: а) жорстокого поводження з особою; б) шантажу; в) примусу до протиправних дій; г) систематичного приниження людської гідності потерпілого; 2) наслідками у вигляді доведення особи до самогубства або замаху на самогубство; 3) причинним зв’язком між вказаними діянням і наслідками.	Самогубство – це умисне позбавлення себе життя. Жорстоке поводження може проявитися у безжальних, грубих діяннях винного, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення потерпілим дій, безпосередньо спрямованих на позбавлення себе життя. Примус до протиправних дій означає домагання від іншої особи шляхом погрози, насильства чи інших подібних дій вчинити дії, які заборонені чинним законодавством.
Суб’єкт злочину – загальний.	Будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його щодо: особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винного; двох або більше осіб, а особливо кваліфікуючою ознакою – щодо неповнолітнього.

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – середньої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи.	Обов’язковою ознакою вчинення злочину є потерпілий. Суспільно-небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень виражаються в фізичному, хімічному, біологічному, психічному чи іншому впливі на потерпілого.
Об’єктивна сторона утворюють: діянням (дія або бездіяльність); наслідками у вигляді тяжкого тілесного ушкодження; причинний зв’язок між зазначеним діянням і наслідками.	Тілесне ушкодження – це протиправне винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів. Злочин вважається закінченим у разі визнання умисного тілесного ушкодження тяжким за ознакою його небезпечності для життя у момент заподіяння – з моменту вчинення такого діяння; у всіх інших випадках – з моменту настання наслідків, зазначених у ч.1 ст.121.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.	Психічна хвороба – це психічне захворювання.
Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: у спосіб, що має характер особливого мучення; групою осіб; з метою залякування потерпілого або інших осіб; на замовлення; спричинення ним смерті потерпілого.

_{Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження}

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи.	Тривалим слід вважати розлад здоров’я строком понад три тижні.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: діянням (дія або бездіяльність); наслідками у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження; причинним зв’язком між діянням і наслідками.	Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ч.1 ст.122 наслідків.^7 Родичі – це не лише близькі родичі, а й інші родичі потерпілого.
Суб’єкт злочину – загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Мета впливає на кваліфікацію у двох випадках – коли нею є: 1) залякування потерпілого або його родичів; 2) їх примус до певних дій.
Кваліфікованими видами злочину є вчинення його з метою: залякування потерпілого або його родичів; примусу їх до певних дій.

⁷ Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної пра' цездатності від 10% до 33% включно. Стійка втрата працездатності на одну третину працездатності або більше є ознакою тяжкого тілесного ушкодження, і її спричинення в результаті умисного тілесного ушкод' ження слід кваліфікувати за ст. 121. Втрата загальної працездатності до 10% визнається незначною стійкою втратою працездатності і є ознакою умисного легкого тілесного ушкодження, відповідальність за яке вста' новлено ч. 2 ст. 125. Відсоток втрати працездатності визначається судово'медичною експертизою.

У складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 122, примус означає домагання від потерпілого або його ро' дичів вчинення або утримання від вчинення певних дій шляхом заподіяння потерпілому умисного середньої тяж' кості тілесного ушкодження. Якщо в результаті примусу потерпілим було вчинено діяння, яке містить озна' ки злочину, його слід оцінювати з урахуванням положень ст. 40.

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання

		Примітки
Підслідність – органи внутрішніх справ.
Категорія злочину – невеликої тяжкості.
Об’єктом злочину є здоров’я особи. З боку потерпілого могли бути вчинені такі дії: провокація; насилля; знущання; тяжка образа; систематична протиправна чи аморальна поведінка; інші протиправні дії.	Суспільна небезпека діяння полягає в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження здоров’ю людини. Потерпілим^1від цього злочину може бути лише особа, яка своїми діями викликала у винного стан сильного душевного хвилювання.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: діяннями; наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень; причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком; часом і певною обстановкою вчинення злочину.	Момент закінчення злочину співпадає з причиненням тяжкого тілесного ушкодження. Склад злочину – матеріальний.
Суб’єкт злочину – загальний.	Осудна особа, яка досягла 16-річного віку і перебувала під час вчинення злочину в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Умисел завжди є раптово виниклим і афектованим. Мотиви злочину можуть бути різні.

⁸ Потерпілим від цього злочину може бути лише особа, яка своїми діями (протизаконним насильством чи тяжкою образою) викликала у винного стан сильного душевного хвилювання. Умисне заподіяння зазначе' них у ст. 123 обставин тяжких тілесних ушкоджень іншим особам не може кваліфікуватися за цією стат' тею і полягає у правовій оцінці на загальних підставах, а специфічний емоційний стан винного може бути визнано обставиною, що пом’якшує покарання (п. 7 ч. 1 ст. 66).