Кібернетична формалізація елементарної системи управління

Схема послідовності етапів управління складним об’єктом

	1	Формулювання загальної мети управління
	2	Визначення специфіки керованого об’єкта
	3	Моделювання
	4	Визначення параметрів моделі
	5	Планування експериментів
	6	Вироблення управлінського рішення
	7	Реалізація управлінського рішення
	8	Корекція (адаптація)

Позначення:

a – визначення нового стану системи відповідно до ситуації;

b – вжиття спеціальних заходів щодо планування експерименту;

c – зміна параметрів (адаптація системи);

d – корекція моделі (адаптація структури);

e – корекція самого об’єкта (адаптація об’єкта);

g – корекція мети (адаптація мети).

Механізм самоорганізації системи

2. Державно-управлінські відносини. Закони, закономірності та принципи управління

Державно-управлінські відносини – форма суспільної практики, яка реалізує складні види економічної, політичної, ідеологічної та іншої діяльності. Вони пов’язані з організацією та координацією праці людей в напрямку досягнення мети держави, що зумовлює виникнення відносин субординації, співпідлеглості, формування ієрархічних структур, де особливе місце посідає апарат управління, представлений професійно підготовленими людьми, спеціально зайнятими вирішенням управлінських завдань

Відносини, які виникають між керуючою і керованою підсистемами та становлять складний комплекс взаємозв’язків людей і колективів, є предметом управління

Визначення типів державно-управлінських відносин дає можливість спрогнозувати їх виникнення, розвиток і припинення

Класифікація (типологія) державно-управлінських відносин

Класифікаційні ознаки	Види державно-управлінських відносин
1	2
З позиції належності до певної системи управління	Внутрішні Зовнішні (позасистемні)
Залежно від функцій управлінської діяльності	Регулятивні Охоронні
За складом учасників	Внутрішньоапаратні Позаапаратні
За сферою прояву	Економічні Політичні Соціальні Культурні Побутові
За передумовами оновлення	Субстанційні Функціональні Структурні
1	2
За характером і кількістю носіїв	Міжсистемні Міжособисті Змішані Колективні Індивідуальні Прямі Групові Перехресні
За чисельністю організаційних зв’язків	Прості Складні
За часом існування	Постійні Тимчасові
За напрямком і ступенем впливу на об’єкт	Безпосередні (наказ, розпорядження) Побічні (поради, консультація, інформація)
За тривалістю	Довгострокові Короткострокові
За впливом на задоволення потреб суспільства	Матеріальні Соціальні Духовні
Стосовно регіону та галузі	Територіальні Міжрегіональні Галузеві Міжгалузеві Територіально-галузеві

Первісним суб’єктом державного управління в демократичному суспільстві виступає народ, який делегує свої повноваження органам законодавчої, виконавчої та судової влади (колективним суб’єктам державного управління). Їх особливістю є ієрархічність (підпорядкованість органів нижчого рівня вищим). Зв’язки між суб’єктами можуть бути схарактеризовані, як прямі (від суб’єкта до об’єкта), зворотні (від об’єкта до суб’єкта), вертикальні (між супідрядними суб’єктами або об’єктами), горизонтальні (між рівноправними суб’єктами або об’єктами)

Кінцевим об’єктом в системі державного управління є народ, суспільні відносини на рівні окремих осіб, підприємств, установ, організацій, галузей економіки, а також різних сфер суспільного життя

Стійкість внутрішніх зв’язків системи при зміні стану зовнішнього середовища, тобто такі зв’язки між елементами системи, які зберігають її цілісність протягом тривалих періодів зміни стану системи. Найбільше значення мають такі прояви єдності системи:

• принципів управління для всіх ланок та ступенів системи управління

• організаційних форм елементів системи

• основних функцій управління

• методів управління

• складу та послідовності етапів процесу управління, його ознак (безперервності, періодичності, узгодженості)

Раціональна відповідність між елементами всередині керуючої та керованої підсистем; спроможність суб’єкта за своїм потенціалом та організаційно-технічним забезпеченням оперативно виконувати функціональні завдання, враховуючи зміни у стані об’єкта

Доцільна відповідність потребам суспільства функціональної відповідальності різних рівнів управління:

Централізація – безперервна, постійно-діюча та достатньо стійка підлеглість кожної ланки вищим органам управління

Деконцентрація – передача повноважень на більш низький рівень управління.

Децентралізація – самостійність у підходах до управління з урахуванням багатоманітності місцевих особливостей при збереженні єдності в основному, в суттєвому

Реформування якісних та кількісних характеристик керуючої системи відповідно до зміни об’єкта управління на кожному етапі розвитку держави, застосування ефективних організаційних форм управління, науково обґрунтованих нормативів