Спостереження – провідний метод вивчення природи

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань. Відсутність запасу конкретно – образних уявлень у молодших школярів призводить до формального засвоєння знань. Дітям важко уявити предмет або явище, якщо вони не бачили цих об’єктів або їх зображень.

Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння є спостереження.

Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно – визначеним цілям і вимагає вольових зусиль.

Спостереження – це суб’єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати.

З цим умінням пов’язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливість.

Спостережливість - це прагнення і уміння найповніше помічати особливості предметів і явищ, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах.

В структурі спостереження виділяються такі компоненти:

1. Цілі спостереження.

У цілях чітко визначається об’єкт, за яким вестиметься спостереження і його результат. Цілі, визначені вчителем, повинні бути сприйняті й усвідомлені учнями.

Усвідомленню цілей сприяє розкриття змісту основних термінів, за допомогою яких ціль формулюється, конкретизація об’єктів і результатів спостережень.

Наприклад, на уроці – екскурсії (3 клас) учням пропонується завдання:

1. спостерігати за кольором неба восени. Об’єкт спостереження – небо; результат уявлення про колір неба восени. І об’єкт і результат є конкретними, вони позначені зрозумілими термінами.

2. Поспостерігати за особливостями поведінки перелітних птахів восени. Це узагальнений образ, оскільки терміном «перелітні птахи» позначається група птахів. Тому необхідно конкретизувати об’єкт, знайти в природі ті предмети, які йому відповідають.

Робота, що спрямована на осмислення цілей спостереження, є обов’язковою і пояснюється такими причинами:

• діти мають різний рівень засвоєння опорних знань, умінь;

• сприймання носить вибірковий характер, і без усвідомлених, конкретних цілей кожний учень буде сприймати і виділяти в предметах те, що зацікавить і має для нього певне значення;

• кожний об’єкт має різні ознаки, властивості, частини, зв’язки і може сприйматися з різних боків та різних точок зору.

Спостереження учня вимагає значних вольових зусиль, для спостереження уваги на даному об’єкті. Тому особливе значення має мотивація цього виду діяльності.

2. План спостереження.

План складається на основі тих конкретних задач, які послідовно розв’язуються в процесі спостереження. План забезпечує послідовну діяльність учнів, уникнення стихійності та різних випадковостей. (Спостереження за кольором неба не потребує плану, а за поведінкою птахів він необхідний).

План складається вчителем разом з учнями.

3. Безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи.

Сприймання розпочинається з організації розгляду об’єкта в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього.

Далі організовується детальний розгляд тих його частин, які передбачені цілями спостереження.

Зіставлення цілого і частин у процесі спостереження дозволяє дітям, по-перше уникати випадкових ознак під час сприймання; по-друге, усвідомлювати сприйняті ознаки у контексті цілого образу, виділяти в об’єкті основні, важливі, істотні ознаки, узагальнювати їх.

4. Висновки спостереження.

Зміст висновку і механізм розумової діяльності дітей під час його формулювання визначається об’єктом і цілями спостереження.

Види спостережень.

1. За тривалістю виконання:

   • короткочасні (потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома);

   • довготривалі (проводяться в позаурочні години). Об’єктом їх виступають процеси, явища, події.

2. За формою організації діяльності учнів:

• фронтальні (здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом учителя);

• групові (вик. групами по 2-4 учні) обов’язковим при створенні груп є врахування інтересів учнів та їх взаємин;

• індивідуальні (вик. кожним учнем самостійно).

3. За часом проведення:

• випереджувальні (проводяться до засвоєння нових знань);

• опорні (організовуються в процесі засвоєння нових знань);

• розширювальні (після засвоєння теоретичних знань).

4. За рівнем пізнавальної самостійності:

• репродуктивні – спрямовані на сприймання та відтворення зовнішніх ознак, властивостей;

• творчі – є способом розв’язання проблеми.

Дослід

Дослід ( навчальний експеримент) – це вивчення в штучних умовах процесів, які відбуваються в навколишньому середовищі.

Обов’язковий елемент досліду – створення спеціальних умов для проходження явищ, процесів та добір засобів для цілеспрямованої зміни об’єктів або середовищ їх існування.

Значення досліду:

• дає можливість показати виникнення, розвиток і дію певного явища, яке іноді безпосередньо в природі спостерігати неможливо і механізм якого може залишатися недоступним розумінню дітей;

• дозволяє отримати явище «в чистому вигляді» (уникнути впливу побічних факторів);

• дослідний процес можна припинити на будь-якій стадії і повторювати необхідну кількість разів;

• за допомогою дослідів відбувається більш глибоке пізнання об’єктів і явищ природи;

• постановка досліду збуджує інтерес учнів, розвиває їх спостережливість і мислення.