- •Тема 14 Світове господарство. Форми міжнародних економічних відносин
- •1 Світове господарство: поняття, основні етапи розвитку
- •2 Міжнародна економічна інтеграція
- •3 Основні форми міжнародних економічних відносин
- •4 Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •5 Сутність і форми міжнародного руху капіталів
- •6 Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •7 Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство
5 Сутність і форми міжнародного руху капіталів
Міжнародний рух капіталу - це приміщення і функціонування капіталу за рубежем, насамперед з метою його самозростання. Вкладаючи капітал за рубежем, інвестор здійснює закордонні інвестиції.
Етапи виникнення і розвитку процесу міжнародного руху капіталу:
I – етап зародження вивозу капіталу (з кінця XVII – початку XVIII вв. до кінця XIX вв.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії).
II – етап вивозу капіталу (з кінця XIX – початку XX вв. до середини XX в.). В міру твердження у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися як між промислово розвитими країнами, так і між промислово розвитими і країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем.
III – етап міжнародної міграції капіталу ( із середини 50-60-х років XXв. по дійсний час). Вивіз капіталу здійснюють не тільки промислово розвиті країни, але і багато хто що розвиваються і були соціалістичні. Країни одночасно стають і експортерами й імпортерами капіталу. Експорт капіталів викликає значні по обсягах зворотні рухи капіталів у вигляді відсотків на кредити, підприємницького прибутку, дивідендів по акціях.
Передумови, що обумовлюють міжнародний рух капіталу:
1. Інтернаціоналізація господарського життя.
2. Поява можливості більш вигідного додатка капіталу за рубежем.
3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання.
4. Прагнення власників капіталу застосувати його там, де існують низькі ціни на сировину; на матеріали; на енергію; на транспорт; на напівфабрикати і т.д.
5. Економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів і пільгових тарифних мір у країнах, куди переміщається капітал.
6. Можливість стабільного постачання національних підприємств імпортною сировиною.
7. Прагнення забезпечити схоронність і чистоту навколишнього середовища в країнах-експортерах капіталу.
8. Існування різних шляхів і форм міжнародного руху капіталу і його більш ефективного застосування за кордоном.
Міжнародний рух капіталу як фактора виробництва здобуває різні конкретні форми.
За джерелами походження капітал, що знаходиться в русі на світовому ринку, поділяється на офіційний і приватний капітал.
Офіційний (державний) капітал - засобу з державного бюджету, переміщувані за чи рубіж прийняті з-за кордону за рішенням урядів, а також за рішенням міжурядових організацій. У цю категорію руху капіталу відносяться всі державні позики, позички, дарунки (гранти), допомога, що надаються однією країною іншій країні на основі міжурядових угод. Офіційним також вважається і капітал, яким розпоряджаються міжнародні міжурядові організації від імені своїх членів (кредити МВФ, Світового банку, витрати ООН на підтримку світу й ін.). Джерелом офіційного капіталу є засоби державного бюджету, тобто в підсумку гроші платників податків. Тому рішення про переміщення такого капіталу за рубіж приймаються спільно урядом і органами представницької влади (парламентом).
Приватний (недержавний) капітал - засоби недержавних фірм, банків і інших недержавних організацій, переміщувані за рубіж чи прийняті з-за кордону за рішенням їхній керівних органів і їхніх об'єднань. У цю категорію руху капіталу відносяться інвестиції капіталу за рубіж приватними фірмами, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Джерелом походження цього капіталу є засоби приватних фірм, власні чи позикові, не зв'язані з державним бюджетом. Але, незважаючи на відносну автономність фірм у прийнятті рішень про міжнародне переміщення приналежного їм капіталу, уряд звичайний залишає за собою право його регулювати і контролювати.
За характером використання капітал поділяється на:
Підприємницький капітал - засоби, прямо чи побічно вкладені у виробництво з метою одержання прибутку. Як підприємницький капітал найчастіше використовується приватний капітал, хоча або сама держава, або приналежні державі підприємства також можуть вкладати кошти за рубіж.
Позичковий капітал - засоби, що даються в борг із метою одержання відсотка. У міжнародних масштабах як позичковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоча міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає дуже значних обсягів.
За терміном вкладення капітал поділяється на:
Середньостроковий і довгостроковий капітал - вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Усі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позичковий капітал у виді державних кредитів, звичайно є довгостроковими.
Короткостроковий капітал - вкладення капіталу терміном менш чим на 1 рік. Переважно позичковий капітал у формі торгових кредитів.
Найбільше практичне значення для аналізу міжнародного руху капіталу має наступний його функціональний розподіл.
За метою вкладення капітал поділяється на:
Прямі інвестиції - вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні додатка капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Вони практично цілком зв'язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не вважаючи щодо невеликих по обсязі закордонних інвестицій фірм, що належать державі.
Портфельні інвестиції - вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоча і держава найчастіше випускає свої і здобуває іноземні цінні папери.