Лекція 6,7

Тема 5. Економіка як галузь наукових знань і сфера професійної діяльності

Термін «економіка» виник як поєднання двох слів грецького походження «oicos» — дім, господарство, «nоmos» - закон і дослівно перекладається як «мистецтво ведення домашнього господарства» або «управління домашнім господарством». Уперше зустрічається у працях давньогрецького мислителя Ксенофонта (430 –  355 рр.  до н.е.).

Сам  термін «економіка» використовується  в  таких  основних значеннях:

• народне господарство певної країни загалом або його сфера;

• певна  сукупність економічних відносин  між  людьми,  яка утворюється   в  процесі  господарської  діяльності,  тобто  виробництва продуктів  і  послуг,  обміну  ними,  розподілу  благ  та  їх  споживання;

• наукова дисципліна, певна система економічних  наук,  яка вивчає закони та  закономірності  господарської  діяльності   людей, розвитку певних економічних систем.

Разом з тим, термін “економіка” є складною системою і широко вживається для позначення:

• народного господарства за галузями матеріального виробництва і невиробничої сфери;

• сукупності економічних наук, яка охоплює політичну економію, макроекономіку, мікроекономіку, функціональні науки (облік, аудит, маркетинг, статистику, фінанси, економіку підприємств безвідносно до галузевого напрямку діяльності тощо), галузеві науки (економіку галузей народного господарства – промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі та інші).

Вивчення економіки дає можливість зрозуміти:

• яку роль в ринковій економіці відіграє той, хто споживає, і той, хто виробляє, і той, хто наймає працівників, і той, хто наймається на роботу;

• хто і як приймає рішення про те, що повинно вироблятись, як повинно вироблятись, хто буде використовувати вироблене;

• місце держави у підприємницькій діяльності, причини її участі та межі ефективності цієї участі;

• механізм економічного життя підприємства за схемою: затрати – товар – виручка – доход – прибуток – споживання – затрати. Певна річ, кінцевий продукт цієї діяльності мусить бути найприбутковішим, ніж початковий;

• відносини підприємства як продавця і покупця з іншими покупцями і продавцями.

Становлення  економіки як науки тісно пов’язане  з  проблемою обмеженості  економічних ресурсів,  що обумовлює наявність  високих вимог до ефективності використання вже наявних ресурсів.

Економічні ресурси — всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг.

Нині актуальною є проблема формування нової економічної культури, основними рисами якої є підприємливість, економне господарювання, дисциплінованість, відповідальність за результати своєї праці. Важливу роль у становленні нової економічної культури суспільства мають відігравати економічні знання людей.

Сучасна економіка визначається як економіка знань, в якій людський капітал стає основним виробничим ресурсом.

Економіка знань – економіка, що створює, розповсюджує та використовує знання для забезпечення свого зростання та конкурентоспроможності.

До економіки знань відносяться три основні сфери:

1. НДДКР та інновації;

2. освіта і навчання, що сприяють формуванню людського капіталу;

3. інформаційно-комунікаційні технології.

Наукові дослідження дають людині нові знання, які трансформуються у технології та продукти наукоємного виробництва, стимулюють зростання продуктивності праці, зниження матеріало- та енергоємності, підвищення конкурентоспроможності суспільного виробництва.

Освіта, підготовка кадрів, виховання і розвиток творчих здібностей – це основні напрями формування людського капіталу, який є джерелом стратегічної конкурентоспроможності та суспільного прибутку у майбутньому.

Інформаційно комунікаційні технології або ІКТ — технології, пов'язані зі створенням, збереженням, передачею, обробкою і управлінням інформацією.

Практика економічного життя країни в умовах ринкової економіки підтверджує, що результативність виробничо-господарської і комерційної діяльності залежить, насамперед, від компетентності і творчої активності економістів, глибокого знання ними економіки, законодавчої бази і соціальних аспектів господарювання.

Економіка підприємства – це наука про ефективність виробництва, про шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших витратах.

Посада фахівця - економіста займає вагоме місце в структурі практично усіх підприємств, організацій чи установ, які можуть існувати в економічній системі держави.

Будь-який суб'єкт господарювання для планування, обліку, аналізу й контролю своєї діяльності повинен залучити компетентних фахівців із економіки.

Економіст — людина, від якої залежить майбутнє підприємства, яка бачить його перспективи й може виявляти недоліки і прогалини в його діяльності, знає способи та методи їх усунення. І саме це робить працю економіста необхідною умовою життєдіяльності окремого підприємства і народного господарства країни в цілому.

Згідно з тлумачним словником економісти - фахівці в області економіки, економічних наук, проте на практиці їх можна охарактеризувати як професіоналів, які вивчають, яким чином суспільство розподіляє різні обмежені ресурси, зокрема такі як земля, трудові ресурси, сировину, різне обладнання і т. п. , для того, щоб виробляти товари та надавати послуги. Для цього економісти проводять спостереження та дослідження, збирають і аналізують отримані дані, здійснюють моніторинг економічних тенденцій і розробляють прогнози.

У світовій практиці економістів ділять на три основні категорії в залежності від спеціалізації в конкретних галузях економіки:

• Економісти в області мікроекономіки («мікроекономісти») - вивчають різні економічні категорії на рівні окремих підприємств чи домашніх господарств;

• Економісти окремих галузей і секторів економіки, а також галузей знань («галузеві», «індустріальні» або «організаційні» економісти) - застосовують фундаментальні економічні закони, категорії і методики для досліджень в таких специфічних галузях як охорона здоров'я, освіта, сільське господарство, економіка міського господарства та окремих регіонів, законотворчість, історія, енергетика, охорона навколишнього середовища і т. п.;

• Економісти в галузі макроекономіки («макроекономісти») - вивчають історично існуючі в економіці всієї країни або групи країн тенденції, розробляють прогнози щодо майбутніх тенденцій у таких сферах, як рівень безробіття, інфляція, економічне зростання, продуктивність і інвестиції.

Крім вищезгаданих основних категорій економістів, загальноприйнятим є їх розподіл і на більш детальні спеціалізації, які в тій чи іншій мірі наближаються до цих категорій:

• Економісти в галузі монетарної політики або фінансів - досить схожі з «макроекономістам». Вони вивчають грошову і банківську системи, наслідки змін процентних ставок і т. п.;

• Економісти в області світової економіки («економісти з міжнародних економічних відносин») - вивчають міжнародні фінансові ринки, курси обміну валют і наслідки проведення торговельної політики в різних сферах, наприклад тарифів.

• Економісти з праці та економісти-демографи - вивчають пропозиції та попит на трудові ресурси, які, у свою чергу, впливають на визначення рівнів заробітної плати, виявляють причини безробіття й наслідки для ринку праці змін різних демографічних тенденцій, наприклад: старіння населення, зростання імміграції щодо ринку праці та ін.;

• Економісти по державним фінансам - пов'язані в основному з вивченням ролі уряду в економіці та наслідків його різних рішень, що стосуються зниження податків, фінансування бюджетного дефіциту, підвищення витрат на соціальну сферу і т. д.

• Економісти-«економетрісти» - досліджують всі галузі економіки, використовуючи різні математичні методи для формулювання економічних моделей. З їх допомогою вони прагнуть знайти пояснення економічних взаємозв'язків, що використовуються для розроблення прогнозів щодо природи і тривалості ділових циклів, впливу певних рівнів інфляції на економіку, безробіття, а також інших економічних феноменів.

Національний класифікатор України ДК 003:2005 «Класифікатор професій» (далі - КП) містить широке коло різних спеціалізацій професії економіста, які і потрібно застосовувати в офіційній кадрової документації підприємств.

Таблиця 5.1

Професійні назви робіт економістів та деяких інших фахівців у галузі економіки в Класифікаторі професій

Код КП	Професійна назва роботи
1224	Керівник торговельно-економічної місії
1231	Головний економіст
1231	Директор з економіки
1231	Начальник лабораторії техніко-економічних досліджень
1231	Начальник планово-економічного бюро цеху
1231	Начальник планово-економічного відділу
1475.4	Менеджер (керуючий) із зовнішньоекономічної діяльності
2122.2	Економіст-демограф
2122.2	Економіст-статистик
2351.2	Методист з економічної освіти
2412.2	Економіст з праці
2419.2	Економіст по збуту
2419.2	Експерт із зовнішньоекономічних питань
2419.2	Консультант із зовнішньоекономічних питань
2441.1	Науковий співробітник (економіка)
2441.2	Економіст
2441.2	Економіст по бухгалтерському обліку й аналізу господарської діяльності
2441.2	Економіст з договірних та претензійних робіт
2441.2	Економіст з матеріально-технічного забезпечення
2441.2	Економіст з планування
2441.2	Економіст за режимами газопостачання, обліку та контролю за витрачанням газу
2441.2	Економіст з фінансової роботи
2441.2	Економіст обчислювального (інформаційно-обчислювального) центру
2441.2	Економічний радник
2441.2	Консультант з економічних питань
2441.2	Оглядач з економічних питань
2442.2	Географ-економіст
2442.2	Фахівець з розміщення продуктивних сил і регіональної економіки
2443.2	Історик (економіка)
3152	Ревізор з виробничо-технічних і економічних питань
3411	Спеціаліст з фінансово-економічної безпеки
3439	Асистент географа-економіста
3439	Асистент економіста-демографа
3439	Асистент економіста-статистика
3439	Асистент фахівця з розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

Практично кожна закордонна професійно-класифікаційна система щодо класифікації економістів містить підходи до їх класифікації, які використовуються і в Україні.  Однак існують деякі відмінності.

Наприклад, у професійно-класифікаційної системі США «ONET» всі спеціалізації економістів знаходяться в одній професійній групі 19-3011.00 «Економісти» (Economists), до якої належать не тільки «чисті» економісти (з використанням терміну «економіст» в назвах посад), а й інші фахівці в галузі економіки: економіст (Economist), економічний аналітик (Economic Analyst), економічний консультант (Economic Consultant), економіст проекту (Project Economist), судовий економіст (Forensic Economist), дослідник економічних питань у галузі охорони здоров'я (Health Researcher ), дослідник-аналітик (Research Analyst), директор з економічного аналізу (Economic Analysis Director), фахівець з економічного розвитку (Economic Development Specialist), аналітик з дослідження доходів (Revenue Research Analyst).

Ще більш узагальнений підхід застосовується у професійно-класифікаційної системи Великобританії «SOC», де економісти класифікуються разом з деякими іншими «родинними» професіями в одній професійній групі 2423 «Консультанти з менеджменту, актуарії, економісти і статистики» (Management яConsultants, Actuaries, Economists and Statisticians).

Разом з тим, в деяких зарубіжних системах окремо визначені деякі спеціалізації економістів, відсутні на даний час в КП Україна. 

Наприклад, у професійно-класифікаційної системі Австралії та Нової Зеландії «ANZSOC» передбачена така професійна група, як 2245 «Економісти і оцінювачі з земельних питань» (Land Economists and Valuers), а в Національній класифікації професій Індії «NCO» передбачена професійна категорія 2441.30 «Домашній економіст» (Home Economist).

Література: [9], [13], [18], [23]