Прокурорський нагляд за додержанням законів органами внутрішніх справ під час затримання громадян за підозрою у занятті бродяжництвом.

Чинна в Україні процедура затримання людей за підозрою у занятті бродяжництвом не передбачає судового контролю за законністю затримання, можливості надання затриманим особам безоплатної допомоги адвоката тощо, що свідчить про невідповідність існуючої процедури затримання осіб, запідозрених у бродяжництві, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі звернення до Європейського суду будь-кого з українських бродяг, які були піддані затриманню, суд буде позбавлений можливості взагалі перевірити законність такого затримання, оскільки законодавчого визначення поняття „бродяжництво” та „бродяга” немає.

Прокурорськими перевірками виявлено численні порушення прав громадян при затриманні їх за підозрою у занятті бродяжництвом і поміщенні до приймальників-розподільників. На практиці вважається за достатні підстави для затримання людини за підозрою у занятті бродяжництвом відсутність документів і неохайний зовнішній вигляд людини. У постановах працівників органів внутрішніх справ не завжди вказуються дата, час і мотиви затримання, не зазначається конкретний строк, протягом якого затриманий має перебувати в ізоляції від суспільства під охороною. Розповсюджена негативна практика, коли працівники міліції, замість оформлення на законних підставах документів про затримання осіб за підозрою у вчиненні злочину, у порушення вимог ст.ст. 106, 115, 155 КПК України і п. 5ст. 11 Закону України „Про міліцію” складають документи про затримання таких осіб за підозрою у занятті бродяжництвом. Не вмотивоване затримання людей на максимальний термін – 30 діб набуло звичайної практики, з якою погоджувалися міськрайпрокурори.

Слід зазначити, що прокурор при реалізації своїх повноважень на даному напрямі роботи повинен виважено підходити до санкціонування постанов про поміщення особи, затриманої за підозрою у занятті бродяжництвом, до приймальника-розподільника:

• уважно вивчити всі зібрані і представлені працівниками міліції документи на особу, яку затримано за підозрою у занятті бродяжництвом (постанову, пояснення затриманого, очевидців затримання, довідки про стан його здоров’я, місце реєстрації, відомості про наявність судимостей тощо);

• особисто або доручити іншому працівнику прокуратури обов’язково отримати пояснення від затриманої особи щодо часу, місця, підстав і обставин затримання, біографічних даних, сімейного стану, місця проживання, наявність житла у нього або близьких родичів, останнє місце роботи, навчання, наявності судимостей, стану здоров’я, наявності захворювань, правомірності дій працівників міліції при затриманні тощо;

ознайомитись з планом дій працівників міліції і заходами, необхідними для встановлення затриманої особи, їх обґрунтуванням і строками виконання.

Лише на підставі повного, всебічного і об’єктивного вивчення зібраних матеріалів на затриману особу прийняти виважене рішення про санкціонування поміщення особи до приймальника-розподільника і визначити конкретний строк перебування (у межах 30 діб).

У разі встановлення підстав для висновку, що особа, яку затримано за підозрою у занятті бродяжництвом, вимушена займатися цим, внаслідок відсутності жилого приміщення, яке б вона могла використовувати для проживання (бездомна), прокурор повинен керуватися вимогами Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” і зобов’язати працівників міліції доставити таку особу до відповідного територіального спеціалізованого закладу для обліку та реєстрації і подальшого направлення її уповноваженим державним органом до закладів соціального захисту для бездомних громадян.

Тримання осіб у приймальнику-розподільнику є заходом примусового характеру, пов’язаним з обмеженням особистої свободи громадян. Галузевий наказ Генерального прокурора України № 7 гн від 26.12.2005 передбачає щомісячні комплексні перевірки у таких установах. Перевірки слід проводити в різні періоди кожного місяця. До їх проведення можуть залучатись незацікавлені спеціалісти - санітарні лікарі, працівники підрозділів ГІРФО та інших служб.