7. Структура звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів (Cash Flow Statement) — це звіт про надходження і видатки грошових коштів та їх еквівалентів у результаті всіх видів діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про рух грошових коштів показує, за рахунок чого на підприємстві відбулася зміна залишків грошових коштів, тобто фактично дає пояснення розділу ІІ активу балансу.

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Чистий рух грошових коштів дорівнює приросту грошо- вих коштів та їх еквівалентів за звітний період. Чистий рух грошових коштів розраховують як арифметичну суму руху коштів від усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Основою розрахунку загального руху грошових коштів є операційний рух грошових коштів, який характеризує частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні під- приємства після здійснення всіх грошових видатків операцій- ного характеру.

Цей показник можна розглядати як критерій оцінювання внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Достат-

ній розмір операційного руху грошових коштів створює сприятливі умови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

Наявність операційного руху грошових коштів характеризує здатність підприємства фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел, погашати фінансову заборгованість та виплачувати дивіденди.

Останнім часом все більшої популярності набуває показник незалежний рух грошових коштів (Free Cash-flow). Це сума грошових надходжень у рамках операційної та інвестиційної діяльностей. Характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх джерел.

Серед економістів немає єдності щодо методології визначення руху грошових коштів. Існує прямий і непрямий методи розрахунку руху грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів побудований за допомогою непрямого методу.

Відповідно до непрямого методу вихідною величиною є фінансовий результат від операційної діяльності до оподаткування, який потім коригується (табл. 2).

При складані звіту про рух грошових коштів непрямим методом існує дві закономірності:

— прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен зменшуватись на величину збільшення негрошових обо-

ротних коштів і збільшуватись на величину їх зменшення;

— прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен збільшуватись на величину збільшення будь-якої статті короткострокової заборгованості і зменшуватись на величину їх зменшення.

Таблиця 2.2

Модель непрямого методу розрахунку операційного руху грошових коштів

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	Коригування прибутку
Додати витрати, пов’язані з амортизацією	+
Додати (відрахувати) забезпечення наступних витрат і пла- тежів: — збільшення рахунка — зменшення рахунка	+ –
Додати (відрахувати) як результат зміни статей негрошо- вих оборотних коштів (оборотні активи, крім поточних фі- нансових інвестицій (Ф. 1 р. 220) та грошових коштів (Ф. 1 р. 230, р. 240)): — збільшення рахунка — зменшення рахунка	– +
Додати (відрахувати) як результат зміни рахунка поточних пасивів (поточні зобов’язання, крім короткострокових кре- дитів банків [Ф. 1 р. 500), поточної заборгованості за дов- гостроковими зобов’язаннями (Ф. 1 р. 510), поточних зо- бов’язань за розрахунками з учасниками (Ф. 1 р. 590)]: — збільшення рахунка — зменшення рахунка	+ –
Додати (відрахувати) як результат прибутку чи збитку ін- вестиційної та фінансової діяльності (продаж (купівля) не- оборотних активів тощо: — прибуток за рахунок продажу активів — збиток за рахунок продажу активів	– +
Грошовий потік від операційної діяльності

Наприклад, амортизація нараховується в собівартості, але нікуди не сплачується. Оскільки при розрахунку прибутку амортизаційні витрати (у складі собівартості) його зменшили, і таке зменшення не призводило до грошових відтоків, то амортизація повинна бути додана до прибутку при коригуванні.

Збільшення дебіторської заборгованості означає, що виручка більша, ніж грошові надходження. Тобто прибуток повинен бути зменшений на величину збільшення дебіторської заборгованості.

Зменшення запасів означає, що підприємство не докупило запаси, тобто зекономило гроші. Це зменшення треба додати до прибутку.

Збільшення кредиторської заборгованості означає збільшення грошей і навпаки.

Дискусійним є питання віднесення відсотків за використання позичок до складу операційного руху грошових коштів.

Хоча сплата відсотків мала належати до грошових видатків у рамках фінансової діяльності, згідно стандартам складання фінансової звітності ця позиція відноситься до операційного руху грошових коштів.

Фактичну суму сплачених відсотків розраховують на базі фінансової звітності за формулою

СВ = ФВ ± ЗВ,

де СВ - сплачені відсотки;

ФВ - фінансові витрати за звітний період (Ф. 2 р. 140);

ЗВ - зміна заборгованості за відсотками, що підлягають сплаті, інформація про які міститься в складі статті «Інші поточні зобов’язання» (Ф.1 р. 610). Зменшення додається, збільшення віднімається.

За станом руху грошових коштів можна зробити висновки щодо якості управління підприємством (табл. 3).

Таблиця 3