1.4. Ліцензування банківської діяльності

Ліцензування – це порядок видачі банкам, які з моменту реєстрації НБУ набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення всіх чи окремих банківських операцій. Банк має право здійснювати діяльність лише після одержання ліцензії.

На підставі банківської ліцензії банки мають право:

– приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб;

– відкривати та вести поточні рахунки клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі здійснювати переказ та зарахування коштів;

– розміщувати залучені кошти від власного імені, на власних умовах та з урахуванням ризику.

Крім цього за наявності банківської ліцензії й без отримання письмового дозволу банки можуть здійснювати такі операції:

– надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань за третіх осіб;

– факторинг;

– фінансовий лізинг;

– надання сейфів і послуги з відповідального зберігання;

– випуск, купівля, продаж та обслуговування чеків, векселів та інших платіжних документів;

– випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням;

– надання консультаційних та інформаційних послуг зі здійснення банківських операцій.

Письмовий дозвіл НБУ – це документ, який видає НБУ в порядку та за певними умовами, що дозволяють банкові здійснювати окремі операції, а саме:

1) операції з валютними цінностями:

– неторговельні операції з валютними цінностями;

– ведення кореспондентських рахунків банків-резидентів у грошовій одиниці України;

– залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

– залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

– операції з банківськими металами на валютному ринку;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі й продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені, зокрема андерайтинг;

5) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

6) перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

7) довірче управління коштами та цінними паперами;

8) депозитарна діяльність та діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Письмовий дозвіл надають лише за таких умов:

– наявність банківської ліцензії;

– регулятивний капітал банку відповідає вимогам НБУ;

– діяльність банку на ринку має тривати щонайменше шість місяців;

– наявність бізнес-плану та фінансових можливостей.

Банкам заборонена діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі та страхування, за винятком функцій страхового посередництва.

Спеціалізованим кліринговим банкам заборонено:

– залучати кошти від населення на депозити;

– залучати міжбанківські кредити для здійснення активних операцій;

– надавати гарантії та поручительства.

1.5. Комерційна основа банківської діяльності

Комерційна основа банківської справи полягає в тому, що вона провадиться з метою отримання прибутку. В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб’єкта підприємництва.

Капітал – найважливіший індикатор фінансового стану банку. Але неможливо впродовж тривалого часу підтримувати стабільний стан капіталу без адекватних доходів. Прибуток і капітал взаємно доповнюють один одного. Стабільна прибутковість дає змогу збільшити капітал.

Натомість, сильна позиція капіталу допомагає збільшити прибуток двома способами. По-перше, капітал є джерелом безпроцентних фінансових коштів для банку. По-друге, кредитори бажають мати справу з належно капіталізованим банком. Отже, належно капіталізовані банки сплачують менші процентні ставки за своїми зобов’язаннями, зменшуючи свої витрати. Належно капіталізовані банки можуть також працювати з менш ліквідними активами, оскільки здатні вільно отримувати кредитні ресурси.

Збитки, відтак, можуть швидко зменшити або знищити капітал банку. Тому дуже важливо здійснювати безперервний контроль за прибутковістю банків.

Значення банківського прибутку важко переоцінити. Він залежить від кількох чинників:

– від отриманих та сплачених процентів за банківськими операціями;

– від питомої ваги непроцентних доходів;

– від поточних витрат;

– від структури активів і пасивів.

Резерви зростання дохідності звичайно знаходять у підвищенні ефективності використання активів через збільшення питомої ваги дохідних активів та скорочення питомої ваги недоходних.

Не випадково концепція «високорентабельної банківської діяльності», досить поширена в США, базується на трьох «китах»:

– максимізації доходів (від наданих кредитів та операцій із цінними паперами, а також від підтримки гнучкої структури активів, яка пристосована до змін процентної ставки);

– мінімізації витрат (через оптимізацію структури пасивів, зменшення втрат від безнадійних позичок, жорсткий контроль за накладними витратами);

– грамотному й ефективному менеджменті.

Отже, отримання прибутку є однією зі стратегічних цілей управління та найважливішим фактором фінансової стабільності банку.

Розрізняють декілька видів банківського прибутку: економічний, балансовий, прибуток до оподаткування та чистий прибуток.

Відповідно до економічної теорії, економічний прибуток відрізняється від «бухгалтерського» (балансового) прибутку на суму неявних (імпліцитних) витрат (можливих, але упущених вигод).

На практиці в обліку економічний прибуток не використовують. Тому економічний і балансовий прибутки фактично збігаються.

Економічний прибуток – це різниця між доходами та витратами банку. Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи та витрати банку.

Згідно з «Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» № 255 від 18.06.2003 р., витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення чи розподілу власниками). Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів).

Доходи і витрати банку треба класифікувати як отримані внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Внаслідок операційної діяльності виникають такі доходи і витрати:

– процентні доходи та витрати;

– комісійні доходи та витрати;

– прибутки (збитки) від торговельних операцій;

– дохід у вигляді дивідендів;

– витрати на формування спеціальних резервів банку;

– доходи від повернення раніше списаних активів;

– інші операційні доходи та витрати;

– загальноадміністративні витрати;

– податок на прибуток;

– непередбачені доходи та витрати.

Процентні доходи і витрати – операційні доходи та витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів (їх еквівалентів), суми яких обчислюють пропорційно часу та сумі активу чи зобов’язання. До них належать:

– доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

– доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами;

– доходи у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами (амортизація дисконту збільшує процентний дохід, а амортизація премії зменшує процентний дохід за операціями з борговими цінними паперами в портфелі банку).

Комісійні доходи і витрати – операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання, чи є фіксованою (в окремих випадках суми їх можуть обчислюватися пропорційно часу і сумі зобов’язання). До комісійних доходів (витрат) належить така платня: за розрахунково-касове обслуговування, за операціями на валютному ринку з купівлі-продажу іноземної валюти для власних потреб та клієнтів (контрагентів), за операціями з цінними паперами від імені третіх осіб, за зберігання та управління цінними паперами, за відкриття рахунків, здійснення переказів, за позабалансовими операціями (надання гарантій, зобов’язань із кредитування) тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій – результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів. Зокрема, за операціями з цінними паперами, з іноземною валютою та банківськими металами банк визнає прибутки та збитки від:

– реалізації фінансових інвестицій;

– змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

– результату переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Дохід у вигляді дивідендів – дохід, який виникає внаслідок використання банком цінних паперів із нефіксованим прибутком.

Витрати на формування спеціальних резервів банку – це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

Доходи від повернення раніше списаних активів – кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

Інші операційні доходи і витрати – доходи і витрати від операцій, не пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені до зазначених груп операційних доходів і витрат, зокрема:

– доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди), витрати на інкасацію;

– неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями тощо.

Загальноадміністративні витрати – операційні витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності банків. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо), амортизація необоротних активів, витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо), гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські), витрати на зв’язок, сплата податків та інших обов’язкових платежів, окрім податку на прибуток, та інші витрати, спрямовані на обслуговування й управління банком.

Податок на прибуток – операційні витрати банку, пов’язані зі сплатою податку (відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відтермінованих податкових зобов’язань та податкових активів).

Непередбачені доходи (витрати) виникають унаслідок надзвичайних подій, мають одноразовий характер, не повторюються по суті та визнаються за фактом події. До них належать втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо, суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає доходи (витрати):

– за операціями з реалізації (придбання) інвестиційних цінних паперів, у тому числі цінних паперів до погашення;

– за операціями з інвестицій в асоційовані компанії;

– за операціями з інвестицій у дочірні установи;

– від купівлі-продажу основних засобів та нематеріальних активів.

За результатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

– доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

– доходи (витрати) за субординованим боргом; дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

– доходи, які виникають унаслідок випуску інструментів власного капіталу тощо.

Визнані банком доходи і витрати групують за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності «Звіт про фінансові результати».

Прибутковість – це періодично відновлювана здатність створювати грошові кошти внаслідок банківської діяльності.

Показники прибутковості обчислюють за такими формулами:

, .

Активи робочі – кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають дохід банку.

Прибуток після оподаткування – різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Чистий прибуток – це прибуток після оподаткування, скорегований на суму непередбачених доходів / витрат (непередбачені доходи та витрати не можна брати до уваги для фінансової оцінки банку).