5.2. Принципи організації та правила здійснення безготівкових розрахунків

Нормативно-правовою основою для здійснення розрахунків і платежів в Україні є: Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про обіг векселів в Україні», Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», «Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті».

Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки здійснює банк на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Організаторами та виконавцями безготівкових розрахунків є банки, що здійснюють касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів на підставі договорів і нормативних правил проведення розрахунків.

Безготівкові розрахунки класифікують за критеріями, які наведено у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Класифікація безготівкових розрахунків

Критерії класифікації безготівкових розрахунків	Типи розрахунків
Склад учасників	– міжбанківські – міжгосподарські
Склад документів під час здійснення безготівкових розрахунків	– фінансові (розрахункові та платіжні) – комерційні
Призначення платежу	– розрахунки за товарними операціями (за товари, роботи та послуги) – розрахунки за нетоварними операціями (платежі до бюджету та позабюджетних фондів, за кредитні послуги тощо)
Місце проведення	– внутрішньодержавні (міські й міжміські) – міждержавні
Спосіб платежу	– перерахуванням коштів із рахунків платників на рахунки одержувачів – зарахуванням взаємних вимог
Залежно від форми розрахунків	– розрахунки з використанням таких форм як інкасова та вексельна – розрахунковими чеками

Безготівкові розрахунки організовують за такими принципами:

– правовий режим здійснення розрахунків і платежів;

– обов’язкове зберігання коштів на рахунках банків, за винятком залишків готівки у касах підприємницьких структур у межах встановленого ліміту каси;

– здійснення розрахунків через установи банків і під їх наглядом;

– кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків, а у разі примусового списання коштів – на підставі платіжних вимог стягувачів;

– доручення платників про списання коштів із власних рахунків приймають банки винятково у межах залишку коштів на цих рахунках або на умовах кредитних договорів між банком та платником на виконання розрахунків у разі недостатності коштів (наприклад, договір на овердрафтне обслуговування);

– розрахункові документи приймає банк без обмеження їх максимальної або мінімальної сум;

– платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів і виконують у межах залишку коштів;

– банки не мають права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта;

– самостійність клієнтів у виборі банків та платіжних інструментів (за винятком меморіального ордера) під час здійснення розрахунків;

Меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій.

– відповідальним за достовірність змісту розрахункового документа, за повноту та своєчасність сплати коштів є платник;

– доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування їх на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України;

– банк зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта у разі повного або часткового накладення арешту на кошти клієнта відповідно до законодавства України.

Для забезпечення можливостей успішного здійснення розрахункових операцій використовують різні види платіжних інструментів.

Платіжні інструменти – це засоби певної форми на паперовому чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника. До платіжних інструментів належать документи на переказ та спеціальні платіжні засоби.

У безготівкових розрахунках використовують платіжні інструменти, які базуються переважно на кредитному переказі грошей. Дебетові інструменти, як-от вексель і чек, не надто поширені.

Під час здійснення розрахункових операцій можна використовувати платіжні інструменти у формі:

– платіжного доручення;

– платіжної вимоги-доручення;

– розрахункового чека;

– платіжної вимоги;

– акредитива;

– векселя;

– банківської платіжної картки;

– меморіального ордера.

Розрахункові документи мають вміщувати такі реквізити:

– назву і номер документа, дату, місяць (вказують літерами) і рік виписки;

– дату валютування;

– назву платника й отримувача коштів, номери їх банківських рахунків;

– назву, адресу МФО банку платника й отримувача коштів;

– номери кореспондентських рахунків платника й отримувача коштів;

– суму платежу (словами та цифрами);

– призначення платежу;

– підпис платника, ідентичний до того, що у картці зі зразками підписів, та відбиток печатки.

Банки перевіряють правильність заповнення реквізитів розрахункових документів.

Банки приймають до виконання лише документи:

– своїх клієнтів, які подають їх до банку в порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів;

– клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи державного казначейства;

– платіжні вимоги стягувача на примусове списання коштів, на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача, якщо він доставляє їх до банку платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо).

Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного у договорах банківського рахунку цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені клієнтами інших банків або органів державного казначейства, банк приймає протягом операційного дня.

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на їх реєстрах обов’язково заповнює реквізити: «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача – «Дата надходження у банк стягувача», засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після завершення операційного часу, крім того, ставлять штамп «Вечірня».

Порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених розрахункових документів та супровідних документів визначено у договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов’язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, та / або главу / пункт нормативно-правового акта Національного банку, які порушено) і зазначити дату його повернення, прізвище відповідального виконавця та відбиток штампа банку.

Якщо до банку надійшло водночас кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, їх виконують у такій послідовності:

– списують кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

– списують кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за договором про працю (контрактом), а також виплати за авторським договором;

– списують кошти на підставі інших рішень суду;

– списують кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

– списують кошти за іншими розрахунковими документами у порядку їх послідовного надходження.