5.3. Порядок відкриття, ведення та закриття банківських рахунків

Банківський рахунок – спосіб зберігання коштів у банках і здійснення грошових операцій через банки.

До системи банківських рахунків для забезпечення платіжного обороту належать такі рахунки:

– кореспондентські;

– поточні;

– вкладні (депозитні);

– кредитні (позичкові);

– рахунки для обліку коштів з метою подальшого здійснення розрахункових операцій (акредитив, розрахунковий чек).

Банки відкривають своїм клієнтам: за договором банківських рахунків – поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок – це рахунок, який відкриває банк клієнту на договірній основі для зберігання грошей, які передає клієнт банку в управління на встановлений строк або без зазначення строку під визначений процент і які підлягають поверненню.

Договори банківського рахунку та банківського вкладу завжди укладають у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою після внесення коштів на вкладний депозитний рахунок. У договорі банківського вкладу зазначають:

– вид банківського вкладу;

– суму вкладу;

– строки дії договору;

– розмір і порядок сплати процентів;

– умови дострокового розірвання договору.

Вкладний (депозитний) рахунок відкривають суб’єкту господарювання, який уже має у цьому банку поточний рахунок, тобто коли здійснено ідентифікацію клієнта і сформовано справу про відкриття рахунку на підставі договору банківського вкладу. Кошти на вкладний рахунок перераховують з поточного рахунку і після настання обставин їх повернення повертають на поточний рахунок суб’єкта господарювання.

Здійснення розрахункових операцій і видача коштів готівкою з вкладного рахунку суб’єкта господарювання забороняється. Нараховані за депозитом суб’єкта господарювання проценти перераховують на поточний рахунок або зараховують на поповнення депозиту.

Поточний рахунок призначений для відкриття банком клієнту рахунку на договірній основі для зберігання грошей і здійснення касово-розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства.

До поточних рахунків належать:

– рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

– поточні рахунки типу «Н», що відкривають у національній валюті офіційним представництвом і представництвом юридичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

– рахунки типу «П», що відкриваються у національній валюті постійним представництвом;

– карткові рахунки, призначені для обліку операцій за платіжними картками;

– поточні рахунки виборчих фондів, які відкривають для фінансування виборчих програм політичних партій, кандидатів у народні депутати за 50 днів до виборів.

Контокорентний (поточний) рахунок – це єдиний рахунок, на якому враховують усі операції банку з клієнтом (прибуткові й видаткові).

Для відкриття рахунків в установах банків передбачена ідентифікація клієнтів. Банкам заборонено вести анонімні номерні рахунки. Під час відкриття рахунків здійснюється ідентифікація клієнтів фізичних осіб шляхом копіювання сторінок паспорта та ідентифікаційного коду.

Поточні рахунки відкривають суб’єктам господарювання у національній та іноземній валютах.

Для відкриття рахунку в установі банку юридична особа подає такі документи:

– заяву про відкриття рахунку в установі банку, підписану керівником або головним бухгалтером;

– копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи органами виконавчої влади чи іншими органами;

– копію зареєстрованого установчого документа, статуту або установчого договору, засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

– копію довідки про внесення підприємства до ЄДРПОУ (реєструється у статуправлінні);

– копію довідки чи документа про взяття юридичної особи на облік у ДПА (без такої довідки під час відкриття рахунку заборонено здійснювати з нього видаткові операції);

– картку зі зразками підписів та відбитком печатки, засвідчена нотаріально або організацією, якій клієнт підпорядкований адміністративно (картка містить підписи осіб, яким надано право розпорядження рахунку в банку та підпису розрахункових документів).

Для підприємств, які використовують найману працю і є платниками страхових внесків, також треба додавати такі документи:

– копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі ПФУ;

– копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування.

Особливості відкриття рахунків окремим суб’єктам господарювання е такими:

– орендні підприємства для відкриття поточного рахунку також подають копію договору оренди, засвідчену нотаріально;

– під час відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду господарського товариства подають також копію засновницького договору та рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпоряджатися рахунком та відстежувати процес формування статутного фонду. Такий розрахунок починає функціонувати як поточний лише після державної реєстрації господарського товариства як юридичної особи.

За поточними рахунками суб’єкти господарювання здійснюють у національній валюті всі види розрахунково-касових операцій згідно з чинним законодавством.

Поточні рахунки у національній валюті відкривають суб’єкти господарювання у необмеженій кількості, проте один із них функціонує як основний поточний рахунок, з якого здійснюються платежі у бюджетні й позабюджетні фонди.

Поточні рахунки відкривають в іноземній валюті за торговельними і неторговельними операціями.

Рахунки закривають на підставі:

– заяви клієнта;

– рішення органу, на якого, за законодавством, покладено функції щодо ліквідації чи реорганізації;

– рішення суду або Господарського суду про ліквідацію суб’єкта господарювання;

– у разі смерті власника розрахунку фізичної особи;

– якщо на рахунку в банку немає залишків коштів і операції за цим рахунком не здійснювалися впродовж трьох років.