Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість відображає такий стан фінансових ресурсів підприємства і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Найвища ознака фінансової стійкості – здатність підприємства функціонувати і розвиватись в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які швидко змінюються.

Фактори, які впливають на фінансову стійкість поділяються на внутрішні й зовнішні.

Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства.

Внутрішні фактори:

1.склад й структура продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

Для її підтримання дуже важлива загальна величина затрат, а також співвідношення між постійними і змінними витратами.

2. оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості менеджменту поточними активами, від того, скільки задіяно обіго­вих засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі, тощо. Слід пам'ятати, що коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засо­би, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспро­можності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необ­хідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

3. склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управ­ління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, на­самперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Отже, політика розпо­ділу й використання прибутку висувається на перший план у ході аналізу й управління фінансовою стійкістю.

4. галузева належність суб'єкта господарювання;

5. розмір оплаченого статутного капіталу;

6. величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами.

Зовнішні фактори:

1. динаміка й коливання платоспроможного попиту на продукцію (послуги) підприємства, бо платоспроможний попит визначає стабільність надходження виручки.

2. фаза економічного циклу, в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні, хоч і саме виробництво різко впало. Зменшуються інвестиції в товарні запаси, що ще більше скорочує збут. Зменшуються в ці­лому доходи суб'єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть аб­солютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.

3. загострення конкурентної боротьби

4. податкова й кредитна політика,

5. ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв'язків.

Фінансова стійкість зв'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Єдиного загальновизнаного підходу до рішення задачі кількісного визначення фінансової стійкості і побудови відповідних алгоритмів оцінки немає. У відношенні методів рішення цієї задачі існує два основних підходи:

1. для оцінки фінансової стійкості необхідно орієнтуватися винятково на дані про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому випадку оцінка фінансової стійкості підприємства виробляється тільки на підставі даних пасиву балансу;

2. для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідно аналізувати взаємозв'язок між активом і пасивом балансу, тобто просліджувати напрямку використання засобів.

Показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є показники структури капіталу (коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості, Коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт концентрації позикового капіталу, Коефіцієнт маневреності власного капіталу).

Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів.

Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запасы, вартість яких відбивається в другому розділі активу балансу. Кількісне значення даного показника визначається підсумовуванням даних по наступним балансових статтях: виробничі запаси, тваринні на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Формула розрахунку вартості матеріальних оборотних коштів підприємства можна представити в такий спосіб:

3 = стор.100 + стор.110 + стор.120 + стор.130 + стор.140.

Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів (запасів) використовується кілька показників, що і характеризують види джерел:

1. Власні оборотні кошти:

СОС = ІП-ІА = стор.380-стр.080 = (ІІА + ІІІА) – (ІІП + ІІІП + ІVП + VП) = (стор.260+стор.270) – (стор.430+стор.480+стор.620+стор.630)

2. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал):

СОСДЗИ = СОС+ІІІП = (стор. 380 - стор. 080) + стор. 480.

3. Загальна величина основних джерел формування запасів:

ОВ = СОСДЗИ + Короткострокові кредити = стор.380–стр.080+стор.480+стор.500

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідає три показники забезпеченості запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) чи недолік (-) власних оборотних коштів:

±Ф^с=СОС-3.

2.Надлишок (+) чи недолік (-) власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів:

±Ф^т=СОСДЗИ-3.

3. Надлишок (+) чи недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів:

±Ф_о=ОВ-3.

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

S(Ф)= {1, якщо Ф > ПРО

ПРО, якщо Ф < ПРО

Після проведення розрахунків приведених вище показників підприємство може характеризуватися одним з чотирьох типів фінансової стійкості:

1. Абсолютна фінансова стійкість (трикомпонентний показник типу фінансової стійкості має наступний вид: S = {1,1,1}). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більш того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не вміє, чи не бажає не має можливості використовувати, зовнішні джерела засобів для основної діяльності.

2. Нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості — S = {0,1,1}). У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також і довгострокові притягнуті засоби. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з погляду фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаної для підприємства.

3. Хитливе фінансове положення (показник типу фінансової стійкості має вид: S = {0,0,1}). Така ситуація характеризується недоліком у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

4. Кризовий фінансовий стан (S = {0,0,0}) характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в термін, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованості. У цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на грані банкрутства.

Для зручності визначення типу фінансової стійкості представимо розраховані показники в табл.