- •Перша допомога при пошкодженнях м'яких тканин.
- •Перша допомога при вивихах, розтягуваннях і розривах зв'язок та при переломах кісток.
- •Перша медична допомога при забитті, контузіях і синдромі тривалого здавлювання.
- •Перша медична допомога при опіках і обмороженнях
- •5.Допомога при ураженні електричним струмом та блискавкою
- •Правила перенесення й евакуації потерпілих.
- •Мал. 2. Перенесення без лямок (третій спосіб)
- •Перша допомога при пошкодженнях м'яких тканин.
Перша медична допомога при забитті, контузіях і синдромі тривалого здавлювання.
Дуже частим видом травм є забиття. Вони виникають при падінні чи ударі тупими предметами. Порушення цілості шкіри при цьому може не бути. Через деякий час забите місце припухає і під шкірою утворюються окремі скупчення крові (гематоми), що проявляються у вигляді синців.
Доторкування до забитого місця завжди болісне. Іноді припухлість, особливо при забитті голови, збільшується на очах.
Перша медична допомога поєднує застосування холоду і накладення тугої пов'язки. На забите місце кладуть гумовий пузир (пластмасовий мішок) з льодом, снігом чи холодною водою. Якщо пузира чи мішка немає, шматки льоду чи снігу можна загорнути в клейонку чи рушник. Застосувавши холод протягом 10—15 хв., забите місце туго забинтовують з метою обмежити поширення крововиливу. Поверх пов'язки можна знову покласти пузир з льодом і тримати 1— 1,5 год.
Особливо небезпечні забиття голови. Потерпілий може знепритомніти, що свідчить про струс мозку. Втрата свідомості може бути короткочасною, але може тривати кілька годин і навіть діб. Якщо втрата свідомості була й короткочасною, потерпілому до огляду лікарем не дозволяється сідати і тим більше вставати.
При втраті свідомості може розпочатися блювання. Для того щоб блювотні маси не потрапили в дихальні шляхи і потерпілий не задихнувся, потрібно повернути його голову набік і пальцем, обмотаним рушником чи шматком марлі, звільнити порожнину рота від блювотних мас. При тривалому здавлюванні частин тіла може розвинутися важкий стан, який має назву синдрому тривалого здавлювання.
Синдром тривалого здавлювання виникає внаслідок надходження в кров'яне русло продуктів розпаду тканин. Такого роду ушкодження частіше спостерігаються в містах при землетрусах унаслідок обвалів будинків, споруд та ін. Частіше придавленими виявляються нижні кінцівки. Місце здавлювання визначається порушенням чутливості, набряком тканин, шкіра стає блискучою і блідою із синюшним відтінком, можуть з'явитися міхури із серозно-геморагічним вмістом, м'язи ущільнені. За можливості слід забинтувати кінцівку еластичним бинтом від периферії до центру й обов'язково іммобілізувати її. Після іммобілізації необхідно охолодити кінцівку льодом, снігом, холодною водою і терміново направити потерпілого до лікувального закладу.
При цьому синдромі відбувається велике підшкірне (рос. мовою -розмажжение) роздроблення і роздавлювання тканин, хоча шкіра залишається цілою і зовні неушкодженою. Унаслідок розпаду роздавлюваних тканин утворюється багато отруйних продуктів, які, всмоктуючись у кров, спричинюють отруєння організму. Доки кінцівки залишаються придавленими вагою, всмоктування цих продуктів утруднене. Але як тільки кінцівки будуть звільнені від здавлювання, усмоктування отруйних продуктів посилюється і стан постраждалого різко погіршується.
Тому негайно після звільнення потерпілого з-під завалу, щоб запобігти усмоктуванню продуктів розпаду, на кінцівку вище від місця здавлювання потрібно накласти джгут. Крім того, навіть за відсутності перелому необхідно іммобілізувати кінцівку шляхом накладання шини і негайно направити потерпілого до лікувального закладу. Джгут не слід затягувати занадто туго, як це робиться для зупинення артеріальної кровотечі. Він не повинен порушувати припливу крові до кінцівок, а лише перешкоджати відтоку крові і тканинних рідин від периферії до центру.
При різного роду вибухах унаслідок сильного миттєвого удару повітряною хвилею може спостерігатися загальне ураження всього організму, що має назву контузія. Залежно від сили вибухової хвилі настає оглушення чи повна втрата свідомості, пізніше можливі втрата слуху, заїкання, різні психічні розлади. Усіх контужених необхідно на ношах відправити до лікувального закладу.
Травматичний шок. При великих ушкодженнях — пораненнях, переломах — у потерпілих нерідко настає занепад сил і пригнічення всіх життєво важливих функцій. Дихання ледь помітне, поверхневе, обличчя бліде, вкрите холодним потом, пульс частий, погано промацується. Потерпілий байдужий до навколишнього, незважаючи на сильну травму, не стогне, не скаржиться на біль, не просить про допомогу, хоча свідомість його збережена. Такий стан називають шоком. Шок виникає від перенапруження нервової системи через сильний больовий подразник, крововтрату та з інших причин.
Потерпілі, що перебувають у стані шоку, потребують допомоги в першу чергу. Насамперед потрібно подбати про те, щоб усунути біль. Наприклад, при переломі вже одне накладення шини сприятливо впливає на загальний стан, усунення рухомості в ділянці перелому відразу зменшує біль. Якщо є можливість, потрібно ввести болезаспокійливі і серцеві засоби. Потерпілого потрібно зігріти, укрити ковдрою, обкласти грілками, дати гарячого чаю, вина, у холодну пору року внести в тепле приміщення. Якщо у потерпілого в стані шоку не ушкоджені внутрішні органи, рекомендується дати пити воду, в 1 л якої розчинено 1 чайну ложку харчової соди і півчайної ложки харчової солі. Такі потерпілі потребують термінової госпіталізації.