4. Перша медична допомога при опіках і обмороженнях

Опіки — це ушкодження, спричинені дією високої температури (полум'я, гаряча пара, окріп) чи їдких хімічних речовин (міцні кислоти й основи). Окреме місце займають променеві опіки.

Розрізняють опіки І ступеня, коли на обпеченому місці утворю­ються лише почервоніння; II ступеня, коли на місці опіку утворю­ються пухирі; III А і III Б ступеня, які характеризуються змертвін­ням шкіри на різну глибину, і IV ступеня, коли уражені також при­леглі тканини — сухожилки, м'язи, кістки. Опіки понад одну третину поверхні тіла небезпечні для життя.

Надання першої медичної допомоги при опіках — це, насампе­ред, гасіння палаючого одягу. З цією метою потерпілого обливають водою, а якщо немає води, — накривають ковдрою, одягом або будь - якою тканиною, щоб припинити надходження кисню. Потім звільня­ють обпечену частину тіла від одягу. Якщо потрібно, розрізають одяг, що пристав до тіла, але не здирають його, а обрізають навколо опіку й залишають на місці. Зрізати і зривати пухирі не варто. При вели­ких опіках найкраще після зняття одягу загорнути потерпілого в чисте простирадло і, здійснивши усі протишокові заходи, направити до ліку­вального закладу.

При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку потрібно протерти спиртом, горілкою або одеколоном і накласти стерильну пов'язку. Змащувати опікову поверхню жиром чи якоюсь маззю не варто.

При обмежених опіках І ступеня на почервонілу шкіру можна накласти марлеву серветку, змочену спиртом. Печія спочатку трохи посилиться, але незабаром затихне.

Потерпілих з опіками II, III, IV ступеня госпіталізують до ліку­вального закладу.

При хімічних опіках обпечену частину протягом 10—15 хв обли­вають холодною водою (найкраще сильним струменем води з водо­гінного крану). Після цього, якщо опік спричинений кислотою і під руками є сода, розводять 1 чайну ложку соди в 1 склянці води і, змочивши цим розчином марлеву серветку, прикладають до обпече­ної поверхні. Якщо опік спричинений основами, можна застосувати столовий оцет, розведений навпіл з водою.

При лікуванні хворих з опіками особливе значення має бороть­ба зі зневодненням організму. Таким хворим дають багато пити і со­льові розчини.

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. Погіршенню самопочуття сприяють * втома, *малорухомість, * алкогольне сп'яніння.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюються дихан­ня і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс та дихання, знижується температура тіла. При зниженні темпера­тури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість, припиняється довільне ди­хання, мова стає неусвідомленою. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися, а потім зупиняється, і настає смерть.

Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло розти­ранням, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При середньому і тяжкому ступенях енергійно розтирають тіло вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, від 100 до 150 г 40%-вого спирту-ректифікату (горілки). Якщо у потер­пілого відсутнє дихання або він слабо дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання і відновлення життєвих функцій потерпілого закутують у теп­лий одяг і створюють йому спокій.

Обмороження виникає внаслідок впливу низьких температур. Роз­різняють чотири ступені обмороження. І ступінь — це збліднення постраждалої ділянки і втрата чутливості. Незабаром збліднення змі­нюється почервонінням і з'являється невелика набряклість і свербіж. Якщо на обмороженій ділянці утворяться пухирі, — це обмороження II ступеня. При III і IV ступенях обмороження відбувається змерт­віння шкіри і глибоко розміщених тканин аж до кісток.

При зблідненні і втраті чутливості перша допомога полягає у розтиранні обмороженої ділянки, що потрібно робити в теплому при­міщенні за допомогою шматка вати чи м'якої тканини, змоченої спир­том чи горілкою. Розтирати снігом не рекомендується, оскільки тверді його частки ушкоджують шкіру, що може призвести до потрапляння мікробів і нагноєння.

У випадку обмороження пальців рук і ніг після короткочасного розтирання їх варто опустити в теплу воду і поступово додаючи до неї гарячу, довести до температури 37—38 °С, а потім знову розтира­ти ватою, шматком м'якої тканини чи рукою до появи нормального забарвлення. Після цього постраждалу ділянку змащують вазеліном або яким-небудь жиром і накладають стерильну пов'язку. Якщо на ураженій ділянці вже з'явилося почервоніння, а тим більше пухирі чи розвинулося змертвіння тканин, розтирання і відігрівання роби­ти не потрібно. Варто накласти стерильну пов'язку, напоїти потер­пілого гарячим чаєм, зігріти і направити до лікувального закладу. Як і при опіках, розкривати пухирі не слід.