26.Розкрийте цілі, форми та інструменти державного регулювання. Система державного регулювання економіки України.

Основні методологічні підходи до регул.ринк.ек-ки: *кейнс.школа (теорія ДРЕ) та *синтез неокласичних доктрин(Д не повинна втручатися в ек-ку).

Цілі ДРЕ: -раціональне використ.ресурсів; -досягнення макроек.еф-ті; -забезпеч.стабільного розвитку нац.ек-ки; -забезпеч.конкурентноздатності вітчизняних товарів на світ.ринку; -реаліз.соц.цілей розвитку суспільства.

Форми ДРЕ

1. Бюджетно-податкова

2. Кредитно-грошова

3. Адміністра­тивно-економічна

4. Цінова

Методи державного регулювання економіки — це су­купність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Прямі методи ДРЕ- методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (держконтракт, держзамовлення, субсидії, субвенції, дотації, прямі витрати уряду, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, ліцензування, встановлення державних стандартів і нормативів тощо).

Непрямі методи ДРЕ Сукупність опосередкованих засобів держав­ного впливу на діяльність суб'єктів економі­ки (система правових та економічних методів)

Правові методи ДРЕ Система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб'єктів господа­рювання (визначають правовий простір)

Економічні методи - Створення державою фінансових чи матеріаль­них стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання і зумовлю­вати їхнюповедінку (ставка податків, облікова ставка, митний тариф, норма амортизації тощо)

Адміністра­тивні методи Заходи державної влади — заборони, дозвіл або примус (укази, розпорядження, ліцензу­вання, встановлення фіксованих цін, валют­них курсів, введення економічних, харчових, фармацевтичних, соціальних, екологічних стандартів і нормативів, контроль за вико­нанням законів, указів, розпоряджень тощо, санкції за порушення та ін.)

27.Дослідить кредитну систему, її функції та структура. Особливості розвитку кредитної системи в Україні.

Суть кредитної системи визначається як сукупність кредитних установ країни.

Формування кредитної системи як сукупності кредитних установ визначається характером чинних у країні кредитних відносин та відповідних їм форм кредиту.

Усі інститути кредитної системи поділяються на три основні групи:

1) центральний банк;

2) комерційні банки;

3) спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (парабанки).

1) центральний банк, що реалізує грошово-кредитну й валютну політику уряду, здійснює емісію, управляє офіційними валютними резервами, є банком держави та всіх інших кредитних інститутів;

2) комерційні банки, що безпосередньо забезпечують процес кре­дитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки.

Усі банківські інститути перебувають у тісному взаємозв'язку між собою й утворюють ядро кредитної системи, на яке падає основне навантаження - фінансово-кредитне обслуговування еко­номіки! Водночас у структурі кредитної системи важливе місце належить спеціалізованим кредитно-фінансовим інститутам, тобто окремим небанківським видам кредитних організацій.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути зосереджу­ють свою діяльність на окремих, як правило невеликих, сегмен­тах ринку фінансових послуг, функціонуючи для певного типу клієнтури або пропонуючи відносно вузький спектр можливих операцій. Діяльність спеціалізованих кредитно-фінансових інсти­тутів дає змогу заповнити ті ніші на ринку банківських послуг, які з тих чи інших економічних або політико-правових причин залишаються поза увагою банківських установ.

1987-1989-початок реорганіз.моноБС, створ.5 Д спеціалізованих банків: ПромбудБ, Агропромб, Жолсоцб, Зовнішеконом., Ощадб.

1991-перереєстрація раніш створених КБ; 92-введення купоно-карбованця, затв складу і стр-ри НБУ, створ вал.біржа, вступ У до МВФ, вихід У з зони рос.рубля; 93-поява власної СЕП-розвиток платежів; 94-завершення формув.СЕП, торги на вал.біржі; 95-участь У в м/н фін.програмах, НБУ отримав кредити; 96-введ.власної нац.вал; 97-макроек.стабілізація(завдяки антиінфл.політиці); 98-перехід БС на МСБО, 99-“Про НБУ”

(91-96)-макроекономічна нестабільність, відсутність джерел фін-ня бюдж, втручання орг.законод.та викон.влади у процеси кредитув.тих чи інших галузей госп-ва за рахунок кр.емісії НБУ (макроекономічні показники до уваги не бралися).94-найбільший ↓в-ва, не діяли такі інст.рефін., як кредитні аукціони, 95-випуск ОВДП; (96-99)-внутр.рез.спрямовані не на розвиток в-ва, а на покриття дефіциту Д бюджету; (99-00)-стійкі ознаки ек↑, позит.динаміка ВВП. Зараз все добре, все розвивається….