1.2. Економічні функції держави
Як ми вже з’ясували в попередньому розділі, окрім споживачів та виробників, існує ще одна група економічних суб’єктів, яка приймає активну участь в економічному життя країни. Це підприємства державного сектору, урядові організації та установи, які покликані задовольняти не індивідуальні, а колективні та суспільні потреби.
На відміну від ділових фірм та домогосподарств, діяльність органів державної влади орієнтована на максимізацію особистої вигоди, а на досягнення максимуму суспільного добробуту.
Разом з тим, слід зазначити, що економічна поведінка державних установ підпорядкована тим же основним принципам, що і поведінка інших економічних суб’єктів: перш за все вибору раціональних рішень на основі співставлення вигод та витрат, оцінці результатів з позицій граничного аналізу.
Сучасна модель економічного устрою суспільства являє собою змішану економіку, яка поєднує ринковий механізм та механізм державного регулювання та контролю для вирішення різноманітних проблем.
Незважаючи на різні погляди, які існують серед економічних шкіл, щодо питання про роль держави в економічному житті країни, майже всі погоджуються з тим, що саме держава може найкращим чином виконувати ряд економічних функцій, головними з яких виступають:
правове забезпечення функціонування ринкового механізму;
підтримка конкуренції;
коригування розподілу ресурсів з врахуванням зовнішніх ефектів;
забезпечення суспільних товарів та послуг;
перерозподіл доходів та майна;
стабілізація економіки.
Отож зупинимося детальніше на розгляді цих основних економічних функцій держави.
Правове забезпечення функціонування ринкового механізму. Державне втручання в економіку перш за все має за мету підтримку та полегшення функціонування ринкової системи.
Як відзначив відомий соціолог Карл Поппер у своїй книзі “Відкрите суспільство”: “... промислове суспільство, яке ґрунтується на ринкових відносинах та яке передбачає значну свободу вибору, немислимо без правової системи, без влади закону”.
За допомогою ефективної правової системи уряд будує суспільне довкілля, яке сприяє ефективному функціонуванню приватного підприємництва та економіки в цілому.
Перш за все держава розробляє та приймає законодавство, яке регулює та захищає права власності, визначає правовий статус організації підприємництва, встановлює закони, які регулюють стосунки між підприємцями та споживачами, що сприяють дотриманню укладених угод.
Важливу роль в юридичній системі суспільства має законодавство про захист прав споживачів. Держава вводить правила поведінки, якими мають керуватися виробники у своїх стосунках із споживачами.
На ґрунті законодавства державні установи виконують функції арбітра в галузі економічних зв’язків, виявляють випадки шахрайства, випуску фальсифікованої продукції, застосовує владу для вжиття відповідних санкцій.
Важливі послуги, що їх забезпечує уряд включають підтримання громадського порядку, стандарти якості продукції, грошову систему країни.
Уряд в системі ринкової економіки також визначає та захищає право на приватну власність, та на доходи, що одержуються від цієї власності. Власник, який не впевнений в недоторканності своєї власності, буде хвилюватися за її відчуження та обмеження свого права на неї та не матиме змоги ефективно використовувати свій творчий та інтелектуальний потенціал.
Уряд розробляє закони, які захищають інтелектуальну власність, регулюють банківську систему та ін.
Все це сприяє створенню стабільної ситуації в країні та сприяє покращенню роботи ринкового механізму.
Підтримка конкуренції. Важливою турботою держави в сучасній економіці, безумовно, є захист конкуренції.
Використовуючи непрямі інструменти впливу на виробників, наприклад, здійснюючи розумну податкову політику або розробляючи правила, які регламентують відносини між товаровиробниками, держава відіграє важливу роль в захисті здорової конкуренції, забезпечує динамічний соціально-орієнтований розвиток економіки, держава стимулює фірми до задоволення суспільних потреб.
Необхідно розрізняти два різновиди такого регулювання.
До першого слід віднести створення законодавчої бази, що передбачає недопущення монополій, які негативно впливають на економіку країни загалом (антимонопольне законодавство).
До другого напрямку необхідно віднести регулювання діяльності “природних монополій” та контроль за цінами на товари та послуги, які вони надають, та інформування населення про стан економіки в цілому та конкретних ринків.
Отже, держава в цій галузі керується правилом “більше конкуренції – краще суспільству, краще суспільству – краще державі”.
Коригування розподілу ресурсів з урахуванням зовнішніх ефектів. Внаслідок наявності позитивних та негативних зовнішніх ефектів, уряду доводиться коригувати неефективний розподіл ресурсів.
Уряд здійснює різноманітні заходи для збільшення виробництва товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами.
Для стимулювання позитивних побічних наслідків держава використовує механізм субсидій (або дотацій) перш за все таких сфер економіки, як освіта, охорона здоров’я та ін.
Що стосується захисту населення від шкідливих неринкових ситуацій, перш за все забруднення навколишнього середовища, уряд використовує різні методи:
переконання;
оподаткування;
субсидії;
законодавче регулювання.
Переконання використовують для того, щоб змусити людей не робити такого, що може нанести шкоду іншим.
Держава може стягувати податки з виробників продукції, які забруднюють навколишнє середовище, щоб знизити обсяги продукції, що спричиняє негативні побічні наслідки, що підвищує ціну на неї (так звані екологічні податки).
Для стимулювання зменшення викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище держава може надавати субсидії виробникам, які встановлюють очисне устаткування. Інший приклад – надання субсидій фермерам, щоб вони охороняли, а не нищили ґрунти.
Регулювання може використовуватися урядом для створення стандартів безпеки (наприклад, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин та ін.), а також заборона виробництва особливо шкідливих продуктів.
Нещодавно з’явилась можливість використовувати ринковий механізм через систему дозволу, або кредиту на забруднення.
Забезпечення суспільними товарами і послугами. Оскільки ринкова система не виділяє ресурси на суспільні блага, а товарами і послугами громадського вжитку користується багато людей, ці товари виготовляються та надаються людям урядами на основі групових або колективних рішень, тобто політичними методами, насамперед шляхом голосування.
Обсяги суспільних благ є питанням державної політики після прийняття зазначених рішень, визначаються ресурси, необхідні для їх фінансування (це, головним чином, податки, а також позики уряду на фінансовому ринку).
Так, податки на прибуток підприємств та доходи громадян вивільнюють ресурси з виробництва інвестиційних товарів та товарів особистого споживання.
Уряди використовують ці ресурси на виробництво суспільних товарів (будівництво автошляхів, державних шкіл, державних університетів, лікарень, тощо).
Перерозподіл доходів та майна
Кожне сучасне суспільство допомагає своїм громадянам, які отримують невисокі доходи (пенсіонерам, інвалідам, багатодітним, безробітним та ін. категоріям населення).
Через різноманітні державні соціальні програми держава перерозподіляє доходи тих, хто заробляє більше ніж достатньо для життя, між зовсім бідними.
Крім цього уряд здійснює соціальне страхування та надає субсидії для підтримки цін на деякі види сільськогосподарської продукції.
Стабілізація економіки
Як свідчить досвід різних країн, держава може ефективно регулювати економіку з метою її стабілізації, пом’якшуючи піднесення та спади. Головними завданнями уряду тут виступають: забезпечення повної зайнятості, стабільності цін та економічне зростання.
Основними видами такого регулювання виступають інструменти податково-бюджетної та грошово-кредитної політики.
У сучасній економіці уряд глибоко інтегрований у матеріальні і грошові податки.
Розглянемо функції держави щодо перерозподілу ресурсів та стабілізації економіки за допомогою моделі кругопотоку.
На рисунку 17.4 потоки (1-4) відображають ситуацію з графіку у концепції 5.
Потоки 1 та 2 зображають видатки фірм на придбання ресурсів, що постачають домашні господарства. Ці видатки становлять витрати фірм, але водночас є зарплатою, рентними доходами, процентом та прибутком домогосподарств.
Потоки 2 та 4 зображають споживчі видатки домогосподарств на товари і послуги, вироблені фірмами.
Проаналізуємо тепер зміни, зумовлені втручанням держави до економічного процесу.
Потоки від 5 до 8 показують, що уряд купує як на ринках продуктів, так і на ринках ресурсів.
Зокрема, потоки 5 та 6 відображають купівлю урядом у приватних фірм таких товарів, як папір, зброя, комп’ютери.
Потоки 7 та 8 відображають купівлю урядом ресурсів.
Наприклад, уряд виплачує платню військовим, вчителям, пожежникам та ін. Уряд повинен орендувати або купувати землю, щоб розмістити військову базу. Місто може купити землю для будівництва нової школи.
Уряд надає суспільні блага та послуги і домогосподарствам і фірмам, що зображають потоки 9 та 10.
Фінансування суспільних благ та послуг вимагає податкових платежів з боку фірм, та домогосподарства, як показують потоки 11 та 12.
Ці останні потоки названо “чистими податками”, аби підкреслити, що вони також містять “податки навпаки” у вигляді трансфертних платежів домогосподарством та субсидій фірмам.
Потік 11 означає не лише податки з доходів корпорацій з продажу, та акцизні збори, що надходять від фірм державі, але також різноманітні субсидії фермерам, деяким авіакомпаніям.
Більшість субсидій “прихована” у формі позик під низький процент, гарантій для надання позик, податкових пільг або надання державних позик за цінами, що нижчі за собівартість.
Так само уряд збирає податки (податки з особистих доходів, податок із заробітної плати) безпосередньо у домогосподарстві і надає трансфертні платежі, наприклад, допомогу з безробіття та виплати з соціального страхування, як показує потік 12.
З нашої моделі кругопотоку чітко видно, як уряд може змінювати ресурси і регулювати рівень ділової активності.
Структура податків і трансфертних платежів може вагомо впливати на розподіл доходів.
Потік 12 показує, що структура податків, яка черпає податки із заможних домогосподарств, у поєднанні з системою трансфертних платежів домогосподарствам з низькими доходами веде до більшої рівності у розподілі доходів.
Потоки 6 та 8 показують такий розподіл ресурсів, який відрізняється від розподілу ресурсів у чистій приватній економіці.
Уряд купує товари і наймає робочу силу, що відрізняється ввід тих, які купують домогосподарства.
Нарешті усі потоки, пов’язані з урядом вказують методи за допомогою яких він може стабілізувати економіку.
Наприклад, якщо в економіці є безробіття, то збільшення державних видатків за незмінних податків і трансфертів збільшить сукупні видатки.
Рисунок 17.4 - Кругопотік доходів, ресурсів і продуктів з урахуванням державного сектору
Висновки:
Однією з найістотніших рис, що відрізняють економічні системи один від одної є співвідношення між роллю уряду і ринку в управлінні економікою.
Уряд виконує надзвичайно різноманітні функції в економіці. Вони спрямовані на підтримку і полегшення функціонування ринкової системи, а також на посилення і модифікацію функціонування ринкових відносин.
Важливу роль в економічній діяльності держави відіграє правова база як передумова ефективного функціонування ринкової економіки.
Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене при високому рівні розвитку конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.
Ринкова система дуже нерівномірно розподіляє грошові доходи, а отже, і національний продукт, між окремими сім’ями та особами. Важливим завданням уряду є відносне вирівнювання доходів окремих груп населення за допомогою системи трансфертних платежів та податкових платежів.
Конкурентна ринкова система часто спонукає до виготовлення продукції, яка не відповідає суспільним потребам.
На виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий, неспроможна взагалі виділяти будь-які ресурси.
Відхилення рівноважного обсягу виробництва деяких товарів від його оптимального обсягу виникає в результатів переливів або неринкових факторів.
Витрати переливу спричиняються дефіцитом ресурсів у деяких галузях, яких можна усунути за допомогою субсидій або споживачам, або виробникам.
Блага, які обумовлюють значні вигоди переливу, ринкова система вироблятиме у достатній кількості. Тому держава бере на себе їх фінансування і виробництво.
Маніпулювання рівнем державних видатків та податків – один з головних інструментів уряду, за допомогою якого держава здатна регулювати рівень зайнятості і цін.
Модель кругообігу доходів і видатків за участю державного сектора показує, як уряд виконує функції перерозподілу доходів і ресурсів та стабілізації економіки.