1 Див.: Экскурсия в адвокатуру: прошлое и настоящее // Основы государства и права. — 2000. — № 2. — с. 67.

•   уміння підтримувати ділові стосунки з прокурором, слідчим, суддею та іншими учасниками судового процесу;

•   уміння встановлювати психологічний контакт із зазначеними особами (найперше з підзахисним);

•   уміння надавати підзахисному психологічну допомогу;

•   уміння вибирати визначену стратегію поведінки в конструктив-ному конфлікті з прокурором, виходячи з реального стану¹.

Комунікативність як якість особистості адвоката допомагає йому правильно сприймати й оцінювати людей, успішно налагоджувати стосунки з учасниками судового розгляду, привертати їх до себе, пси-хологічно грамотно “читати” реакцію на висловлювані думки тощо.

Що стосується спілкування адвоката з підзахисним, то важливою умовою його успішності є їхня психологічна сумісність. У психології під сумісністю розуміється взаємне сприйняття партнерів у спілкуванні і спі-льній діяльності, засноване на оптимальному поєднанні (подібності або взаємодоповнюваності) ціннісних орієнтацій, соціальних установок, ін-тересів, характерів та інших значущих для міжособистісної взаємодії ха-рактеристик. Сумісність, як правило, супроводжується виникненням взаємної симпатії, впевненості в успішному результаті. Особливе значен-ня сумісність набуває в складних умовах, у важкому стані, коли досяг-нення загальної мети відбувається при дефіциті засобів, часу, простору, кількості учасників. Суд, безперечно, є дуже складною ситуацією для підзахисного, тому вибір обвинуваченим захисника (так само як і від-мова від нього), а також психологічний контакт між ними чималою мі-рою обумовлений саме цим психологічним явищем. Досить часто в су-довій практиці відмова обвинуваченого від раніше обраного ним захис-ника пояснюється психологічною несумісністю цих осіб.

Виникненню сумісності у стосунках між адвокатом і підзахисним сприяють такі професійні й особистісні якості захисника:

•   професійні навички й уміння захисника, обумовлені його тео-ретичними знаннями і практичним досвідом;

¹ У теорії і практиці виокремлюють п’ять стратегій поведінки в конфлікті: 1) уникання — ухилення від боротьби; 2) суперництво — нав’язування іншій стороні переважного для себе рішення, відкрита боротьба для реалізації своїх інтересів; 3) пристосування — принесення в жертву своїх інтересів заради спокою; 4) компроміс — досягнення згоди шляхом взаємних і приблизно рівних поступок сторін; 5) співпрацю — прийняття спільними зусиллями рішення з проблеми, яке задовольняє обидві сторони (див. докладніше: Анцупов А. Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1996. — С. 68–71).

•   правильне розуміння захисником свого процесуального статусу;

•   загальна культура адвоката, його тактовність, толерантність, емоційна стійкість;

•   уміння поєднати захист законних інтересів обвинуваченого з ін-тересами правосуддя;

•   розвинена атракція (уміння привернути підзахисного до себе) та ін.

Процес спілкування між захисником і підзахисним має ряд пси-хологічних труднощів, що обумовлені головним чином психічним станом обвинуваченого. Звичайний психічний стан більшості обви-нувачуваних — стреси (особливо висока нервово-психічна напруже-ність у невинних підслідних). Основний стресор — загроза особис-тому благополуччю людини і його близьких (загроза стосується не тільки фізичного існування, а й соціального статусу особистості, її престижу, життєвих планів, соціальних цінностей тощо). Іншим не-гативним станом, що виникає в обвинувачених, є фрустрація — крайня дезорганізованість свідомості і діяльності людини внаслідок обмеження життєво важливих потреб, переживання безвихідності. Остання виникає під впливом у перспективі позбавлення волі (об-меження інформації і можливості спілкуватися з рідними, близьки-ми та ін.).

У цих складних ситуаціях процес спілкування захисника і підза-хисного супроводжується скутістю, психологічною напруженістю. Встановити психологічний контакт із підзахисним — не така прос-та справа. Вона вимагає від адвоката і терпіння, і наполегливості, і розвинених комунікативних умінь. Для подолання психологічного бар’єра в спілкуванні захисника і підзахисного можна використо-вувати ряд рекомендацій, які довели свою дієвість на практиці (див. додаток 7).