- •5. . Психологія прокурорської діяльності
- •1 Кони а. Ф. Собр. Соч. — т. 5. — с. 169. 290
- •1 Еникеев м. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. Для вузов. — с. 575.
- •1 Кони а.Ф. Приемы и задачи прокуратуры // Собр. Соч. — т.4. — с.124–125. 292
- •1 Див.: Дьяволицы // Мир новостей. — 2001. — 8 мая.— № 19 (385).
- •1 Див.: Экскурсия в адвокатуру: прошлое и настоящее // Основы государства и права. — 2000. — № 2. — с. 67.
- •Характеристика різноманітних тактичних варіантів захисту підсудного1
- •1 Див.: Шиханцов г. Г. Юридическая психология: Учеб. Для вузов. — м.: Зеркало, 1998. — с. 255–256.
- •§ 4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката
- •7. Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста
- •Говорять Треба говорити
- •1 Вересаев в. В. Соч. В 4 т. — м.: Госполитиздат, 1948. — т. 4. — с. 447.
- •1 Андроников и. Л. Слово написанное и сказанное. // я хочу рассказать вам… — 2-е изд. — м., 1965. — с. 536.
7. Загальна характеристика психологічних засобів мови юриста
Основний інструмент мовної діяльності юридичного працівни-ка — слово. Оцінюючи його значення, П. Сергеїч писав: “Слово —
велика сила, але треба зауважити, що воно союзник, завжди готовий стати зрадником”1.
Мова юриста повинна відрізнятися насамперед багатством слов-никового запасу і словникової чистоти. Якщо в нього бідний слов-никовий запас, то його промова складається з примітивних і шаб-лонних слів, йому важко в потрібний момент підібрати саме те сло-во. Як наслідок, болісні пошуки найбільш підходящих слів є причиною багатослівності, непотрібних повторів, що знижує діє-вість мови юриста, а часом викликає роздратування в тих, хто його слухає. Треба завжди пам’ятати: справжню цінність представляють ті висловлення, в яких “найглибші думки зливаються з найпрості-шими словами”2.
Мета мови судового оратора — найбільш переконливо висвіт-лити суть справи, відповісти на запитання, яке цікавить людину, так, щоб воно було зрозуміле будь-кому з присутніх у залі судово-го засідання. Тому необхідно прагнути того, щоб кожне слово бу-ло доступним для слухачів. Право взагалі, і мова юриста зокрема, відрізняється достатком спеціальних термінів, виразів, тонкощами словесних зворотів, які часто невідомі і не цілком зрозумілі бага-тьом пересічним громадянам, присутнім на суді. Коли на них об-рушуються такі спеціальні терміни і поняття, безумовно, відомі юристам, як превенція, презумпція, промульгація, віндикація і т. п., вони не тільки дивуються “вченості” мови юриста, а й внут-рішньо обурюються. Цілком природно, що виключити з юридич-ної лексики такі терміни і поняття не можна, але користуватися ними потрібно з урахуванням особливостей адресата і конкретної обстановки.
Правильність мови — це дотримання норм сучасної рідної мови. Ненормативне, помилкове вживання окремих слів, словосполучень і цілих фраз характерне, як правило, для просторіччя. Тому виступ, що містить багато ненормативних варіантів, сприймається як такий, що має примітивне забарвлення, а той, хто виступає, як оратор, що не володіє мистецтвом впливати на думки і почуття інших людей.
На жаль, ще часто трапляються промови юристів, у котрих думки оформлені дуже недбало, неохайно. Неправильно вжите слово, поми-лково побудована фраза викликають у слухачів іронічні зауваження,
1 Сергеич П. Искусство речи на суде. — С. 37.
2 Кони А. Ф. Собр. соч. Т. 4. — С. 142.
а часом і здивування: “Як же так може виражати свої думки юридич-ний працівник?” Ось кілька прикладів:
• “Можна вважати, що цей факт більш-менш установлений” (факт мав місце, тобто був або є, або відсутній);
• “Стара судимість обвинуваченого є його негативним мінусом” (але мінус ніколи в природі й у суспільстві не мав позитивного значення);
• “Більша половина шляху нами пройдена” (а хіба половина мо-же бути більшою?);
• “Як я сказав вище...” (помилка, яка зустрічається дуже часто у мові: слова “вище” і “нижче” вживаються в письмовій мові, а в усній необхідно використовувати слова “раніше” і “пізні-ше”) і т. д.
Словникова чистота мови знижується й в тому разі, коли видозмі-нюються і руйнуються стійкі словосполучення. Наприклад: