1. Ранній початок. Будь який контакт дитини з оточуючим світом  це вже досвід, який прямим чином впливає на його розумовий та особистісний розвиток. Проте чим менша дитина, тим більшою мірою зрілість її нервової системи обмежує її пізнавальні можливості, тому в ранньому віці ні в якому разі не можна форсувати розвиток, перевантажувати психіку дитини.

2. Створення середовища, що сприяє розвивальній діяльності дитини і стимулює його. Таке середовище повинне включати в себе інформаційне поле, яке би стимулювало різноманітну діяльність дитини, розвиваючи саме те, що у відповідний момент повинно найбільш ефективно розвиватися.

3. Стимуляція власної активності дитини і напруження її сил. Важливим є не те, щоб дитина якомога раніше чомусь навчилася, а те, щоб вона пішла цим шляхом самостійно, докладаючи зусиль та наполегливості, відшуковуючи свої власні шляхи. Саме це лежить в основі розвитку творчої особистості.

4. надання дитині певної свободи у виборі діяльності, у виборі тривалості занять та виборі способів роботи. Це попереджує перенапруження і перевтому і дозволяє зберегти зацікавленість щодо самого заняття.

5. Обов’язкова участь дорослого у діяльності дитини.

4. Розвиваюча робота з дітьми молодшого і середнього дошкільного віку (3-5 років)

Наведені вище принципи розвивальної роботи з дітьми перед дошкільного віку зберігають свою цінність і щодо дітей молодшого і середнього дошкільного віку.

Проте рівень психічного і особистісного розвитку дітей 3-5 років вже дозволяє проводити з ними спеціально організовані заняття (індивідуальні та групові). Таким чином, дієвим є наявність конкретних програм розвитку, при складанні слід звернути увагу на такі аспекти, як:

• наявність у дитини потреби у спільній з дорослими діяльності; ця потреба може змінюватися в залежності від віку. Для дітей раннього віку (до 3-х років) змістовним центром будь-якої ситуації є дорослий, але вже на межі раннього і дошкільного віку стосунки спільної діяльності змінюються, у дитини з’являються власні бажання («Я сам»), проте повне усунення дорослого від гри призводить до її припинення або до зниження ефективності певної практичної діяльності. Вихід: дати дитині можливість самій організовувати гру.

• сенситивність даного вікового періоду для розвитку певних психічних функцій та особистісних якостей; основною функцією раннього дитинства Виготський вважав сприймання, а всі інші процеси  пам'ять, мислення, увага  виступають лише певними моментами акту сприйняття, являючись його продовженням і розвитком. В дошкільному віці провідну роль починає відігравати пам'ять, з розвитком якої з’являється образне мислення і можливість відриву від конкретної ситуації. Висновок: для дітей 3-х років розвивальні ігри повинні бути обмеженими наочно-дійовим планом.

• врахування зони найближчого розвитку. Завдання розвивальної гри  просунути вперед психічний і особистісний розвиток дитини. Вимоги до ігор-вправ:

 спрямованість на оволодіння новими способами дій з уже знайомими предметами;

 включення в гру незнайомих дитині предметів, складніших правил;

 зміна сюжетного змісту гри.

5. Розвиваюча робота з дітьми старшого дошкільного віку

Істотне місце у роботі з дітьми старшого шкільного віку займає підготовка до школи.

Тут можна виокремити 2 аспекти:

• цілеспрямоване продовження розвитку особистості дитини та пізнавальних психічних процесів, що лежать в основі успішного засвоєння в майбутньому шкільної програми;

• навчання початковим шкільним вмінням і навичкам

Проблема готовності дитини до шкільного навчання розглядається сьогодні в першу чергу як проблема психологічна, в якій виокремлюються наступні апкти:

1. рівень розвитку мотиваційно-потребнісної сфери;

2. довільність психічних процесів;

3. операціональні навички;

4. розвиток тонкої моторики руки.

Сама лише інтелектуальна готовність до школи не забезпечує успішного входження дитини в навчальну діяльність. Проте на практиці робота зі старшими дошкільнятами зводиться перш за все до навчання читанню, письму і рахуванню.

Показники психологічної незрілості до навчання в школі:

1. недостатній мовленнєвий розвиток дітей;

2. нерозвинена тонка моторика;

3. неправильне формування способів навчальної роботи;

4. відсутність орієнтації на спосіб дії;

5. недостатнє володіння операціональними навичками;

6. слабкий розвиток довільної уваги, пам’яті;

7. низький рівень розвитку самоконтролю.