Розділ 7. Epicrisis

Визначення захворювання.

Мастит (Mastitis) – загальний термін, що визначає наявність запального процесу у тканинах молочної залози впливом механічних, термічних, хімічних та біологічних факторів. Виникають мастити у свиноматок у будь-яку пору року, у різні терміни лактації і навіть у сухостійний період.

Мастит без виражених клінічних ознак захворювання називається прихованим або субклінічним маститом.

Етіологія.

Катаральний мастит (Mastitis catarralis) виникає внаслідок проникнення патогенної мікрофлори в молочну цистерну, молочні ходи і альвеоли. Воротами інфекції можуть бути отвори дійкового каналу при порушенні їх сфінктерів або глибокі травми дійок і шкіри вимені.

У даному випадку можна припустити, що виникнення і розвиток катарального маститу викликане, більш за все, порушенням функціонування сфінктерів дійкових каналів.

До того ж сприятливим фактором для розвитку маститу є те, що частина приплоду виявилась мало життєздатною (з десяти поросят залишилось чотири). А також посилена, надмірна годівля, про що свідчить вгодованість вище середньої, а для свиноматок, яких залишають для відтворення поголів’я, вгодованість має бути середньою.

Ще однією з причин виникнення запалення молочної залози може бути недотримання зоогігієнічних норм утримання свиноматок, але ця можливість відразу відпадає, зважаючи на хороший зоогігієнічний стан і дотримання санітарно-ветеринарних вимог утримання відповідних груп тварин.

Патогенез.

Катаральний мастит (Mastitis catarralis) характеризується збільшенням ураженої частини молочної залози, наявністю твердих вузлів. Під дією патогенного фактора настає гіперемія і відторгнення залозистого епітелію та випотівання ексудату з еміграцією лейкоцитів на поверхню слизової оболонки цистерни і молочних ходів. Молоко зсідається у фібриноподібні згустки.

З клітинних елементів у молоці переважають десквамовані епітеліальні клітини, лейкоцити і еритроцити.

Розрізняють дві форми катарального маститу: катаральне запалення цистерни й молочних ходів і катаральне запалення молочних альвеол. Часто перша форма при несприятливому перебігу процесу, як в даному випадку, про що свідчить безперервне виділення фібрину під час здоювання молока, часто переходить в другу.

Маститний стрептокок продукує такі токсини: еритротоксин, гемолізи, некротоксин, лейкоцидин (які є термолабільними)– та ферменти: фібринолізин та гіалорунідазу (які являються термостабільними). Екзотоксини стрептококів спричиняють порушення еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, макрофагів; пригнічують фагоцитарні властивості лейкоцитів; спричинюють невротизацію тканин вимені.

Маститний стрептокок чутливий до дії антибіотиків групи тетрацикліну, які вводили інтерцистерально. При цьому спостерігалась позитивна динаміка до видужання: набряк, гіперемія, болючість спадали, уражені ділянки зменшувались в розмірах, як і тугі вузлики під шкірою.

Клінічна картина.

Головною характеристикою субклінічного маститу є гостре місцеве катаральне запалення в ділянці молочної залози, яке супроводжується зниженням секреції молока. Інших клінічних ознак не спостерігається.

Уражені молочні пакети збільшені, набряклі, гіперемійовані, болючі. На початку і до кінця доїння з молоком виділяються згустки казеїну, що є ознакою ураження молочних альвеол. Біля основи молочних пакетів пропальповуються щільні вузлуваті утворення (внаслідок Закупорення молочних ходів згустками казеїну). Після здоювання уражена частина вимені не спадається.

Обґрунтування діагнозу.

Діагноз поставлений на основі постановки маститних тестів та визначення соматичних клітин в молоці, а також проведення мікробіологічних досліджень ураженого молока.

Дане запалення вимені має катаральний характер так як має локалізовану форму, молоко містить згустки казеїну, після здоювання уражена частина вимені не спадається.

Серозний мастит характеризується тим, що спостерігається збільшення і ущільнення часток вим’я; вони гарячі на дотик і болісні. Молоко на початку захворювання не змінюється, але, коли доходить до альвеолярного апарату, - різко зменшується.

При гнійному маститі виділяється незначна кількість водянистого, мутного або червонуватого екскрети з пластівцями казеїну. Пізніше виділення набувають характер гнійного ексудату.

Геморагічне запалення має гострий перебіг і розлитий характер. Не пігментована шкіра вимені вкривається червоними або темно-червоними плямами. Молоко водянисте, червоного кольору.

Слід зауважити, що дана форма маститу не є специфічною – ящурний мастит, актиномікоз, туберкульоз вимені. Розвиток ящурного маститу характеризується утворенням специфічних афт на поверхні шкіри. Виникає, як правило, під час епізоотій у хворих свиней.

Мастит, викликаний актиномікозом виникає поодиноко і характеризується появою і розвитком інкапсульованих гнійних вогнищ під шкірою або в товщі тканин вимені.

Розвиток туберкульозних вогнищ у вимені, як правило, є наслідком загальної інфекції організму.

Прогноз.

Характер маститу є несприятливим для подальшого використання свиноматки для відтворення стада, адже у патологічний процес втягнутий альвеолярний апарат молочної залози, що призводить до морфологічних змін молочної залози. Свиноматок, які перехворіли маститом із вираженими морфологічними змінами тканин молочної залози, не бажано залишати у репродуктивних групах для відтворення стада.

З цієї причини тварину краще вибракувати з репродуктивного стада, відправити на сальну відгодівлю.

Обґрунтування лікування і профілактики.

В результаті застосування обраної схеми лікування досягнено видужання тварини.

Інтерцистеральне введення антибіотику групи тетрациклінів Охі-100 дало позитивний результат. Цей препарат має широкий спектр дії, що важливо для лікування асоційованих інфекцій, якою є катаральний мастит (з ураженої частини вимені виділяють Streptococcus mastitis та Escherichia coli) . Він легко і швидко проникає в більшість органів і тканин, діє бактеріостатично, внаслідок порушення синтезу білку в мікробній клітині (блокада функцій рибосом).

Окситоцин спричиняє посилене скорочення міоепітелію молочної залози, посилює виділення молока у лактуючих тварин, чим сприяє виділенню зміненого ексудату, прискорює одужання тварини.

Профілактика маститу полягає у нормалізації годівлі, утримання, адже мастит може бути наслідком антисанітарних умов утримання, догляду після опоросу, вчасній ліквідації травматичних пошкоджень вимені, патологій дійкового каналу хвороб статевого апарату, у недопусканні переохолодження свиноматок, їх респіраторних захворювань.

Також важливим є обрізання іклів у поросят, якими вони можуть травмувати молочний протік і отвір молочного каналу.

Використана література

1. Довідник лікаря ветеринарної медицини/ за ред. Вербицького П.І., Достоєвського П.П.. – К.: Урожай, 2004. – 1280 с.

2. Под ред. Курзина М.Н. Клиническая диагностика внутренних незаразных болезней животных. М.: - Агропромиздат, 1988. – 512 с.: ил.

3. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / Левченко В.І., Влізло В.В., Кондрахін І.П. та ін. – Біла церква: - 2004. – 608 с.

4. Свиноводство/ Мысик А.Т., Нетеса А.И., Козловский В.Г. и др. – М.: Колос, 1984. – 448 с.: ил.

5. Розведення свиней. Навчальний посібник/ Нагаєвич В.М., Герасимов В.І., Березовський М.Д. та інші. – Х.: Еспада, 2005. – 296 с.: іл.

6. Под ред. проф. Радчука Н.А./ Ветеринарная микробиология и иммунология. М.: Агропромиздат,1991. – 387 с.

7. Справ очник по болезням свиней/ Собко А.И., Романенко В.Ф., Божко Г.К. и др.. К: Урожай, 1988. – 360 с.

8. Хмельницький Г.О., Хоменко В.С., Канюка О.І. Ветеринарна фармакологія. Харків: Парітет – 1995. – 479 с.

9. Патологическая анатомия сельскохозяйственных животных. Учебник / под ред. проф. Шишкова В.П., проф. Жарова А.В. М.: Колос, 2001 – 568 с.

23