Основні школи мікроекономіки

Мікроекономіка виникла в 60-70 роки Х1Х ст. як реакція на кризу економічної науки. Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних величин як взаємопов’язаних явищ економічної системі в масштабі фірми, галузі, концентрація на аналізі економічної поведінки індивіда , що дозволяє мінімізувати витрати і максимізувати прибуток. Представники цього наукового напрямку широко використовували математичні методи, що дало можливість формалізувати погляди вчених у вигляді економічних моделей. Основні теоретичні принципи мікроекономіки були розроблені представниками таких шкіл: австрійської, американської, лозанської і кембриджської. Ними були розроблені такі теорії: кардиналістська теорія граничної корисності, ординалістська теорія граничної корисності, теорія граничної продуктивності, теорія неокласичного економічного аналізу, теорія загальної рівноваги.

Кардиналістська теорія граничної корисності. Основні представники: Карл Менгер /1840-1921/, Фрідріх фон Візер, /1851-1926/, Ойген фон Бем- Баверк /1851-1914/ та ін. Вони розробили такі основні ідеї:

• початковим пунктом економічного аналізу є потреби людини і закони їх насичення;

• вартість /цінність/ одиниці блага /запасу/ визначається ступенем важливості тієї потреби, яка задовольняється за допомогою цієї одиниці, а не зводиться до витрат праці;

• суб’єктивна цінність блага визначається цінністю останньої одиниці цього блага, що задовольняє найменшу потребу в ньому;

• суб’єктивна оцінка корисності будь-якого блага залежить від двох факторів: від ступені рідкості блага і від ступені насиченості потреби в ньому;

• об’єктивна оцінка блага, що втілює велику кількість суб’єктивних індивідуальних оцінок, здійснюється за принципом рівноважної оцінки різних індивідів;

• рівноважна оцінка різних індивідів складається стихійно під впливом прагнення кожного учасника обміну до максимального задоволення потреб;

• засоби виробництва, оскільки вони знаходяться поза сферою особистого споживання, самостійної суб’єктивної цінності не мають;

• цінність засобів виробництва виводиться із вартості створеного ними продукт – предметів споживання і визначається граничною корисністю цих предметів споживання.

Ординалістська теорія граничної корисності. Основні представники: Вільфредо Парето (1848 - 1923), Джон Хікс (1904 – 1989). Вони виcунули такі основні ідеї:

• граничну корисність неможливо виміряти;

• суб’єкт вимірює не корисність окремих благ, а корисність наборів благ;

• суб’єкт може виміряти тільки порядок своїх переваг при виборі представлених наборів благ;

• всі набори можна згрупувати на основі граничної корисності благ, що до них входять;

• графічно набір варіантів, що мають однакову граничну корисність, зображається у вигляді кривих байдужості;

• теорія граничної корисності зображається як модель кривих байдужості.

Теорія граничної продуктивності. Основний представник: Джон Бейтс Кларк (1884- 1963). Основні ідеї:

• вартість товару створюється трьома основними факторами; працею, капіталом і землею;

• участь кожного фактора в створенні вартості визначається його граничною продуктивністю – величиною створеного ним граничного продукту, який визначається приростом продукції, що отримується в результаті збільшення даного продуктивного фактора на одиницю, коли незмінною залишається величина всіх інших факторів;

• коли незмінним залишається рівень знань і техніки послідовне збільшення одного із продуктивних факторів на одиницю призводить до зниження приросту продукту, має місце спадаюча продуктивність послідовних витрат;

• кожному фактору визначається доля виробленого за його участю продукту, яка залежить від граничної продуктивності ресурсу і складає його дохід.

Неокласичний економічний аналіз. Основні представники: Альфред Маршалл (1842 – 1924), Артур Пігу (1877-1959), Кнут Вікселль (1851 – 1926). Вони розробили такі основні ідеї;

• основним є механізм формування цін;

• ціна – результат взаємодії двох основних факторів: попиту та пропозиції;

• величина попиту залежить від корисності того чи іншого блага;

• масштаби і структура пропозиції визначаються в першу чергу ступенем використання ресурсів виробництва та їх цінами /рівнем витрат/.

• ціни установлюються на такому рівні, коли, з одного боку, вони виражають існуючі переваги споживачів і відносну корисність товару, а з іншого – є відображенням витрат на виробництво продукції;

• мінімум витрат досягається за такої комбінації ресурсів, коли їх граничні продукти пропорційні їх цінам;

• центром, навколо якого відбувається коливання цін, є нормальна ціна, або ціна рівноваги, що виникає за умов рівноваги попиту та пропозиції;

• створені і використовуються такі методи аналізу як еластичністьпопиту, врахування короткострокових і довгострокових періодів за умов врахування часового впливу на господарську діяльність, дослідження зовнішніх та внутрішніх витрат фірми та ін.

Теорія загальної рівноваги. Основний представник – Леон Вальрас (1834 – 1910).

Слід звернути увагу на те, що система моделей рівноваги базується на синтезі теорій граничної корисності, граничної продуктивності, теорії попиту та пропозиції.

Основні ідеї теорії загальної рівноваги:

• показує, яким чином всі економічні цінності взаємно визначають одна одну;

• установлює загальну взаємозалежність ринків продуктів і ринків ресурсів виробництва;

• пов’язує ціни ресурсів виробництва і споживчих товарів з граничними корисностями;

• ціни на ринках ресурсів виробництва і на ринках товарів визначаються рівновагою попиту і пропозиції;

• визначає, за яких умов установлюється стійка рівновага – рівновага, коли існують сили, що автоматично вирівнюють відхилення і намагаються установити первісний стан;

• досягнення стану рівноваги повинно задовольняти три умови: попит і пропозиція ресурсів виробництва рівні і існує постійна стійка ціна на цьому ринку; попит і пропозиція товарів рівні і існує постійна і стійка ціна на цьому ринку; ціна продажу товарів рівна витратам виробництва;

• елементом, що пов’язує ринок товарів і ринок ресурсів виступають коефіцієнти виробництва, що відображають долю кожного фактора виробництва в витратах, які створюють ціну одиниці товару.