Особливості віку як предиктора нефротоксичності

• Загальні риси похилої людини = це сума декількох захворювань, що інтегруються в новий якісний стан; із складною мозаікою клінічних проявів та симптомів

• Переваги сполучної тканини проти високодиференційованих паренхіматозних клітин в органах, «примат сполучної тканини».

• Можливий останній діагноз в житті = найчастіше це гостра інфекція нирок = займає 5 місце в структурі смертності.

• Тому на старечу людину треба дивитись як на потенційних кандидатів щодо розвитку ГНН (завжди високий її ризик!!!).

• Чинники ХНН = навіть перевершують 100 % частоту (131%) = тобто їх складають множинні фактори патогенезу, морфологічні + функційні.

• Метаболічні синдроми, притаманні особам похилого та старечого віку: ЦД + подагра + Гіперліпідемія або АГ, атеросклероз + ожиріння + стеатоз печінки. Можливо приєднання + амілоїдоз, мієломна хвороба, ангіонефросклероз + остеопороз.

• Для захворювань нирок нап тлі зростання віку типовий важкий перебіг на тлі полярного метаболізма – кахексії або ожиріння.

Особливості кінетики у геріатричного контингенту хворих:

1. Всмоктування – повільне, тому ефект ліків повільний;

2. Транспорт – менший зв’язок з білком на 10-15 %, більша частина ліків у вільній фракції, що збільшує ризик токсичності;

3. Елімінація – після 70 років нирковий кровообіг зменшуеться в 2 раза, клубочкова фільтрація знижена;

4. При ХНН: зв’язок з білком ще нижче, токсичність більша, тому що білок крові пов’язаний з токсинами для їх детоксикації.

Нефротоксичність β-лактамних аб

у новонароджених:

КАРБОПЕНЕМИ>ЦЕФАЛОСПОРИНИ>ПЕНІЦИЛІНИ>МОНОБАКТАМИ

Гострі ураження нирок ліками

Проявляються як ГНН = морфологічними ознаками є гострий тубулоінтерстиціальний нефрит.

Фактори ризику: похилий або дитячий вік; на тлі попереднього токсичного пошкодження нирок при вірусних інфекціях (при ангіні, пневмонії), на тлі попереднього впливу нефротоксичної отрути (при наркоманії, алгоголізмі, токсикоманіях), при взаємодії декількох ліків одночасно без належної її оцінки або контролю, при передозуванні препаратів, призначенні відомих нефротоксичних препаратів на тлі зниженої функції нирок.

Етіологічні чинники:

1. Найбільш часта причина – АНТИБІОТИКИ, серед них до 40% аміноглікозиди (нефротоксичність досягає 10-15%)

• більшисть ліків, які виводяться нирками = фторхінолони, амінопеніциліни, цефалоспорини, ванкоміцин, рифампіцин, бісептол, сульфаніламіди;

• особливо небезпечна !! взаємодія АБ + діуретики або АБ + НПЗЗ

(наприклад, до 40 % серед варіантів ГНН спостерігали саме від ліків в 58 нефроцентрах Франції);

2. НПЗЗ – індометацин, діклофенак, напроксен тощо, завдяки тому, що:

а) пригнічують синтез вазоділятаторних ПГ в нирках, через що знижують кровообіг в нирках;

б) викликають гіперкаліємію, пригнічення функції РАС;

3. ДІУРЕТИКИ: а) їх токсичніть особливо підсилюється на тлі гіперурикемії (подагра)

б) на тлі гіповолемії, гіпонатрійемії, гіперальдостеронізму та гіперренінемії;

в) фуросемід збільшує протеїнурію в 1,5-2 рази навіть через декілька годин після призначення (в дозі 80 мг щоденно – через 2 тижні = здатний викликати ГНН);

4. Рентгеноконтрастні речовини

5. Інші групи ліків: алопуринол, гідралазин, сульфаніламіди, іАПФ, цитостатики, ГКС (особливо на тлі генетичних аномалій або гломерулонефриту)

Клінічні симптоми гострого ураження нирок ліками

• погіршення загального стану (адинамія, нудота, головний біль);

• біль в крижах;

• повторна хвиля лихоманки через 1-2 тижні після гострої інфекції та її лікування;

• еозинофілія крові, збільшення Ig E в крові;

• лабораторно: невелика протеїнурія (до 2 г/добу), мікрогематурія, лейкоцитурія, циліндри, уламки клітин в аналізах сечі;

• рання ГІПОСТЕНУРІЯ (зменшення питомої ваги сечі) незалежно від діурезу = важливий діагностичний критерій;

• поступове зменшення діурезу до олігурії, гіперкаліємія;

• збільшення креатиніну та сечовини в крові.

Прогноз для попередньо здорових нирок сприятливий. Слід звернути увагу на те, що наслідки нефротоксичності ліквідуються тривалий час як симптоми одужання: так, креатинемія зникає за 1-2 тижні, сечовий осад нормалізується через 2-4 тижні, поліурія – до 2 місяців, зниження концентрації (питомої ваги) – лише через 4-6 місяців.

ЛІКУВАННЯ:

• негайне усунення чинника, комплексне лікування ГНН;

• корекція водно-електролітного балансу, ацидозу.