Фармакокінетичні параметри глікопептидних антибіотиків

Препарат	Зв’язок з білком (%)	Т ½ (год.)	Нирковий кліренс	Виведення з сечею
Ванкоміцин	55	4-6	0,048 л/кг/год	75% за 24 год.
Тейкопланін	90-95	70-100		80% за 16 діб

Глікопептидні антибіотики можуть бути застосовані перорально (ванкоміцин) для лікування хворих з псевдомембранозним колітом, який викликаний C. difficile або стафілококовим ентероколітом. Тейкопланін може бути введений інтраперитонеально у пацієнтів з хронічним діалізом. Глікопептидні антибіотики застосовують для лікування інфекцій тяжкого перебігу спричинених чутливими до них грампозитивними бактеріями, включаючи також штами резистентні до метициліну та цефалоспоринів. Як правило це інфекції дихальних шляхів, сечових шляхів, шкіри та м’яких тканин, кісток та суглобів, сепсис / септицемія, ендокардит, перитоніт.

Фізико-хімічні та фармакокінетичні особливості обумовлюють дозовий режим препаратів (таблиця 26).

Таблиця 26

Дозовий режим для дорослих при застосуванні глікопептидних антибіотиків

Препарат	Спосіб введення	Тривалість інфузії	Разова доза	Кількість введень на добу	Особливості застосування
Ванкоміцин	в/в	60 хв.	0,5 г	4	Корекція дози при порушенні функції нирок
	per os		0.1-0.5 г	3-4
Тейкопланін	в/м, в/в	в/в – 3-5 або 30 хв.	6 мг/кг ≈ 400 мг	1-2	Корекція дози при порушенні функції нирок
	Інтраперито-неально		20 мг/л діалізної рідини

При застосуванні глікопептидних антибіотиків необхідно враховувати можливість появи алергічних реакцій, особливо при застосуванні ванкоміцина (синдром “червоної людини”, який пов’язаний з вивільненням гістаміну та супроводжується почервонінням та свербежем в ділянці шиї та верхній частині грудної клітки, болем в грудній клітці, гіпотензією, ангіоневротичним набряком). Можливий також розвиток гематотоксичних реакцій (еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія). З боку шлунково-кишкового тракту можливі нудота, блювання, діарея, підвищення активності ферментів (трансамінази та/або лужної фосфатази), транзиторне підвищення сироваткового креатиніну. У деяких випадках виникають запаморочення, головний біль, астенія, набряки, підвищення вмісту сечової кислоти у сироватці крові, васкуліт. У місці введення препаратів спостерігались біль, флебіти.

Препарати мають ото- на нефротоксичність, які підсилюються при застосуванні їх з нейро- та/або нефротоксичними препаратами (фуросемід, амфотерицин В, аміноглікозиди, бацитрацин, поліміксин В, колістин, цисплатин). Одночасне застосування ванкоміцину та анестезуючих засобів може супроводжуватись гіперемією шкіри, розвитком гістаміноподібної та анафілактоїдних реакцій.

Амфеніколи

Хлорамфенікол (левоміцетин) та тіамфенікол належать до препаратів широкого спектру дії з бактеріостатичним ефектом. Механізм дії пов’язаний з порушенням процесу синтезу білка в мікробній клітині на стадії переносу амінокислот т-РНК на рибосоми.

Після застосування через рот біодоступність хлорамфеніколу становить 80%, а після внутрішньом’язового введення – 70%. З білками плазми зв’язується 50-60% хлорамфеніколу, обсяг розподілу становить 0,6-1 л/кг. Піддається метаболізму в печінці, виводиться переважно з сечею у вигляді неактивних метаболітів, частково виводиться з жовчу (до 30% введеної дози).

Хлорамфенікол призначають при інфекціях, що викликані чутливими до нього збудниками, включаючи такі захворювання як черевний тиф, паратиф, генералізована форма сальмонельозу, ієрсиніоз, бруцельоз, туляремія, рикетсіоз, хламідіоз, пситтакоз, трахома. Через рот препарат призначають за 30 хвилин до їжі, дорослим по 0,25-0,5 г 3 – 4 рази на добу (максимальна добова доза для дорослих становить 4 г). Парентерально (п/ш, в/м, в/в) дорослим вводять по 0,5-1 г 2 – 3 рази на добу.

Серед найбільш частих ускладнень терапії є: гематотоксичність (гранулоцитопенія, ретикулоцитопенія, еритропенія, зниження рівня гемоглобіну, апластична анемія), нейротоксичність (психомоторні розлади, сплутаність свідомості, зорові та слухові галюцинації, зниження гостроти слуху та зору), ураження шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), можливі також алергічні реакції та пригнічення мікрофлори кишечнику.

При проведенні комбінованої терапії хлорамфенікол не слід призначати з препаратами які пригнічують кровотворення (сульфаніламіди, похідні піразолону, цитостатики), не застосовувати разом з фенітоїном, неодикумарином, толбутамідом, барбітуратами.