Епідеміологічне значення води

Роль води у механізмі передачі збудників кишкових інфекцій, виникненні епідемій та пандемії людство усвідомило значно раніше, ніж відкрили патогенні мікроорганізми. Із водою можуть поширюватись бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, грибки, викликаючи відповідні захворювання.

Найбільш масові водні епідемії з найтяжчими наслідками порушення громадського здоров'я пов'язані з можливістю поширення з водою збудників кишкових інфекцій, яким притаманний фекально-оральний механізм передачі.

Класифікація інфекційних хвороб, запропонована експертами вооз:

І. Хвороби, які виникають унаслідок використання забрудненої води для питних потреб:

1. Кишкові інфекції (провідний механізм передачі – фекально-оральний):

а) бактеріальної природи: холера, черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, коліентерит, сальмонельоз;

б) вірусної етіології: вірусний епідемічний гепатит А, або хвороба Боткіна, вірусний гепатит Е, поліомієліт та інші ентеровірусні інфекції, зокрема Коксакі та ЕСНО (епідемічна міалгія, ангіна, грипоподібні і диспепсичні розлади, серозний менінгоенцефаліт), ротавірусні хвороби (гастроентерит, інфекційний пронос);

в) протозойної етіології: амебна дизентерія (амебіаз), лямбліоз.

2. Інфекції дихальних шляхів, збудники яких інколи можуть поширюватися фекально-оральним шляхом:

а) бактеріальної природи (туберкульоз);

б) вірусної етіології (аденовірусні інфекції, зокрема ринофарингіт, фарингокон'юнктивальна гарячка, кон'юнктивіт, рииофаринготонзиліт, риніт).

3. Інфекції шкіри та слизових оболонок, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (сибірка).

4. Кров'яні інфекції, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (Ку-гарячка).

5. Зооантропонози, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (туляремія, лептоспіроз та бруцельоз).

6.. Гельмінтози:

а) геогельмінтози (трихоцефальоз, аскаридоз, анкілостомідоз);

б) біогельмінтози (ехінококоз, гіменолепідоз).

ІІ. Хвороби шкіри і слизових оболонок, які виникають унаслідок контакту із забрудненою водою: трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (епідермофітія мікози та ін.).

Ш. Захворювання, які зумовлюють гельмінти, що живуть у воді: (шистосомоз, дракункульоз, або решта).

IV. Трансмісивні інфекції, які поширюють комахи-переносники, що розмножуються у воді (малярія, жовта гарячка). Ендемічне значення води

Масові захворювання населення інфекційної природи – найбільш загрозливий, але не єдиний негативний наслідок уживання неякісної води. Масові ураження можуть мати неінфекційну природу, тобто спричинюватися наявністю у воді хімічних – як мінеральних, так і органічних домішок.

Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:

а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу твердість (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчнокам'яна хвороби, подагра) або, навпаки, низьку твердість (серцево-судинні захворювання, остеопоротичні змiни у кістковій системі).

б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (водно-нітратна метгемоглобінемія тощо).

в) Біогеохімічні ендемії – захворювання, які пов’язані із недостатнім або надлишковим вмістом у грунті, а отже і у воді та продуктах харчування певної території того чи іншого мікроелементу. Такі території називаються біогеохімічними (ендемічними) провінціями. Найрозповсюдженішими ендеміями є ендемічний флюороз (надлишок F), ендемічний карієс (недостатність F), ендемічний зоб (недостатність I), уровська хвороба (надлишок Sr), молiбденовий артрит (надлишок Mo) або ендемiчна подагра, борний ентерит (надлишок B).

г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs), отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо(поліхлорбіфеноли) тощо).