4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Робоче місце лікаря-ортопеда	Це умовне поняття, що припускає наявність спеціального приміщення (чи його частини) із спеціальним устаткуванням, інструментами і матеріалами, необхідними для вирішення професійних завдань.
Стоматологічна установка	Це комплекс устаткування, призначеного для виконання стоматологічних завдань.
Наконечник	Деталь стоматологічної установки, в якій кріпляться різальні інструменти.
Ріжучий інструмент	Різновид інструменту певної форми, площі і розміру, який при відповідному зусиллі у момент площинного або точкового контакту з твердою поверхнею оброблюваного предмета проявляє властиву йому властивість різання або абразивності.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Структура стоматологічного відділення ортопедичного профілю.

2. Санітарно-технічні вимоги до ортопедичного кабінету.

3. Організація робочого місця ортопеда-стоматолога.

4. Обладнання ортопедичного кабінету.

5. Стоматологічні установки, їх класифікація та характеристика.

6. Наконечники, їх види.

7. Ріжучі інструменти в ортопедичній стоматології.

8. Основні професійні завдання та обов'язки медичної сестри стоматологічного відділення.

9. Що повинна знати сестра медична зі стоматології.

10. Права медичної сестри стоматологічного відділення.

11. Оцінка роботи та відповідальність медичної сестри.

12. Кваліфікаційні вимоги до сестри медичної зі стоматології.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Ознайомитися з клінікою ортопедичної стоматології.

2. Визначити інструменти, які використовуються в ортопедичному кабінеті.

3. Оволодіти правилами техніки безпеки в ортопедичному кабінеті.

4. Зміст теми

Стоматологічне відділення ортопедичного профілю має у своєму складі:

• ортопедичний кабінет;

• зуботехнічну лабораторію;

• ординаторську (адміністративно-побутове приміщення для лікарів);

• реєстратуру і зал очікування для хворих;

• допоміжні приміщення (наприклад, для механічної обробки і стерилізації інструментів, душову і так далі)

Санітарно-технічні вимоги до ортопедичного кабінету

Основними завданнями, що стоять перед ортопедичним кабінетом, є профілактика, діагностика і лікування ортопедичних захворювань. До старшого медичного персоналу в кабінеті відносяться лікарі-стоматологи. В допомогу їм введений середній медичний персонал (асистенти стоматолога, зубні техніки, медичні сестри). Число асистентів стоматолога повинне відповідати кількості лікарів. Асистенти здійснюють додаткові процедури, які супроводжуюють лікарські маніпуляції. Сюди відносяться: робота з пилососом, слиновідсмоктувачем, пустером, коффердамом, ватними роликами, замішування фіксуючих, відбиткових матеріалів, дезінфекція відбитків та ін. За штатним розкладом одна медична сестра допомагає трьом лікарям, вона проводить стерилізацію інструментів, стежить за передстерилізаційною підготовкою і дезінфекцією, а при відсутності в штаті асистентів стоматолога по можливості підміняє їх. Зубні техніки здійснюють виготовлення ортопедичних аппаратов та конструкцій. Штат зубних техніків формується з розрахунку два техніка на одного лікаря. Молодший медичний персонал кабінету включає санітарок, прибиральниць.

Для організації, планування і контролю якості наданої стоматологічної допомоги з числа кваліфікованих лікарів-стоматологів призначається завідувач відділенням або старший лікар.

За останні роки умови праці в стоматологічних установах значно змінилися внаслідок помітного розвитку медичної промисловості. Постійно впроваджуються нові методи діагностики, лікування, устаткування, інструментарій, медикаменти, технології.

Лікарі-стоматологи можуть працювати стоячи і сидячи (при положенні пацієнта лежачи, напівлежачи, сидячи). По гігієнічних і ергономічних вимогах працювати сидячи рекомендується не більше 60% робочого часу, а решта часу - стоячи.

До несприятливих чинників праці лікарів-стоматологів можна віднести:

• високий ризик зараження різними інфекційними захворюваннями;

• незадовільний стан робочих приміщень (дефіцит площі, нераціональне освітлення, дискомфортний мікроклімат);

• напруження зору;

• вимушене робоче положення;.

Тривала напруга м'язів протягом шестигодинного робочого дня приводить, як вказує В. А. Качесов (1998), до "гвинтоподібного" викривлення хребта в грудному і поперековому відділах з появою ознак сколіозу і плечолопаткового періартриту;

• шкідливий вплив шуму і вібрації;

• токсикоалергічна дія ряду матеріалів;

• запилення повітряного середовища кабінету.

Для зменшення дії цих чинників на здоров’я лікаря потрібно дотримуватися ряду санітарно-гігієнічних та інженернотехнічних вимог як до приміщення (кабінету), так і до його оснащення устаткуванням і апаратурою. Серед цих вимог найбільш важливими є наступні:

• максимальна кількість стоматологічних крісел (установок) не перевищує трьох в одному кабінеті за наявності 14 м2 площі на одне крісло і 10 м2 - на кожне додаткове;

• максимальна глибина кабінету при односторонньому освітленні не має бути більше 6 м;

• рівень загальної освітленості (природною і штучною) має бути не менше 5000 люкс. При цьому рівень освітленості, що створюється місцевим джерелом, не може перевищувати рівень загального освітлення більш ніж в 10 разів, щоб не викликати стомливої для лікаря світлової реадаптации при переведенні очей по різно освітлених поверхнях. Це досягається раціональним розміщенням систем освітлення;

• для забарвлення стін і підлоги застосовують нейтральні пастельні тони з коефіцієнтом віддзеркалення не нижче 40%, що не заважає правильному розрізненню відтінків забарвлення слизової оболонки порожнини рота, шкірних покривів, зубів, пломбувальних і облицювальних матеріалів;

• підлогу настилають лінолеумом з обов'язковим проклеюванням швів. Прибирання стоматологічних кабінетів проводять не рідше двох разів в зміну із застосуванням дезинфікуючих засобів. Якщо вікна кабінету орієнтовані на південь, вони повинні мати жалюзі;

• кабінети обладнуються централізованими системами водопостачання (холодного і гарячого), каналізації, опалювання і вентиляціі. Як нагрівальні прилади в системі центрального водяного опалювання застосовують радіатори з гладкою поверхнею, що допускає легке очищення. У усіх приміщеннях, за винятком кутових, радіатори розміщують тільки під вікнами. Система загальнообмінної приточно-витяжної вентиляції повинна працювати з кратністю повітрообміну 3 рази в годину по витягу і 2 рази в годину по припливу. При цьому, незалежно від наявності загальнообмінної вентиляції в кабінетах, мають бути фрамуги, що легко відкриваються, або кватирки.