Холдингові компанії
Фактично за період 1995–2000 рр. було створено 35 холдингових компаній та державних акціонерних компаній, до статутного капіталу яких було передано пакети акцій 305 господарських товариств.
До прийняття Закону України «Про холдингові компанії в Україні» основним нормативно-правовим актом, який визначав порядок створення і діяльність холдингових компаній в Україні, можна назвати Указ Президента України від 11.05.94 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації».
Відповідно до цього Указу:
холдингова компанія – господарюючий суб’єкт, який володієконтрольними пакетами акцій інших, одного або больше господарюючих суб’єктів;
контрольний пакет акцій – кількість акцій (пай, частка в статутному капіталі), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над господарюючим суб’єктом. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менше як 51 %, приймає Антимонопольний комітет України з урахуванням конкретних особливостей установчих доку ментів і структури статутних фондів господарюючих суб’єктів у порядку, що встановлює цей Комітетно виступати в господарському обороті, проте вирішальний вплив на управління має холдингова компанія. Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.
Відповідно до Указу Президента України від 11 травня 1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», передбачалося створення холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об’єднання у статутному капіталі контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів у результаті:
1) заснування їх органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками;
2) поглинання одного господарського суб’єкта іншим (придбання контрольного пакету акцій) у процесі приватизації. При цьому господарюючий суб’єкт, що поглинає, визнається холдинговою компанією, а поглинутий – дочірнім підприємством.
У Законі України від 15 березня 2006 р. № 3528- IV «Про холдингові компанії в Україні» холдингові компанії поділяються на два види:
1) холдингову компанію – відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств;
2) державну холдингову компанію – холдингова компанія утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менш як 100 % акцій якого належить державі.
Слід зазначити, що Закон «Про холдингові компанії в Україні» обмежив коло суб’єктів господарювання, які вважаються холдинговими компаніями згідно з ГКУ:
1) холдинговою компанією може бути тільки відкрите акціонерне товариство, в той час, як ст. 126 ГКУ дозволяла будь-яким суб’єктам господарювання бути холдинговою компанією;
2) холдингова компанія має володіти, користуватися та розпоряджатися лише холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв), причому одночасно двох і більше корпоративних підприємств.
Під холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) розуміють пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства який перевищує 50 % (тобто контрольний пакет), чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства. Якщо Закон «Про холдингові компанії в Україні», на відміну від попереднього Указу Президента України від 11 травня 1994 р. № 224 «Про холдингов компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», окреслив межу контрольного пакету акцій в розмірі 50 %, то сутність пакету, який «забезпечує право вирішального вплыву на господарську діяльність корпоративного підприємства» залишив без розгляду.
Закон України «Про холдингові компанії в Україні» змінив підхід до визначення підконтрольних підприємств. Так, у ст. 126 ГКУ підконтрольні підприємства називали дочірніми підприємствами у формі акціонерних товариств. В Законі «Про холдингові компанії в Україні» підконтрольні підприємства визначені як корпоративні підприємства, під якими розуміють господарське товариство (без обмежень щодо організаційно-правової форми), холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. Для того щоб вважатися холдинговою компанією необхідно володіти контрольним пакетом двох або більше корпоративних підприємств (ст. 126 ГКУ виз начала володіння контрольним пакетом одного підприємства). Залишення у статутному капіталі холдингової компанії холдингового корпоративного пакета акцій (часток. паїв) тільки одного корпоративного підприємства приводить до ліквідації холдингової компанії (ст. 10 Закону № 3528-IV).
Крім Законів, які регулюють порядок створення і здійснення діяльності холдингових компаній, визначення дочірнього підприємства наведено в п. 3.1.7. Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002-2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97: «Дочірнє підприємство – підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство ( підприємство, залежне від іншого)».
Відповідно до чинного законодавства України, а саме – Цивільного Кодексу України (ЦКУ), Господарського Кодексу України (ГКУ), Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про холдингові компанії в Україні», Указу Президента України «Про холдингові компанії, створені в процесі приватизації та корпоратизації», інших законів та нормативно-правових актів, передбачені такі шляхи створення дочірніх підприємств:
1. Господарське товариство має право створювати на території України та за її межами дочірні підприємства (ст. 9 Закону «Про господарські товариства»):
а) акціонерне товариство – за рішенням загальних зборів, яке приймається більшістю у ¾ голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визначаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають відповідно до статуту товариства більше, як 60 відсотків голосів) (ст. 41 та 42 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576- ХІІ);
б) товариство з обмеженою (додатковою) відповідальністю – за рішенням зборів учасників товариства, яке приймається більшістю у ¾ голосів учасників, які беруть участь у зборах (збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше як 60 % голосів) (ст. 59, 60, 65 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ).
2. Заснування холдингових компаній передбачає створення дочірніх підприємств:
а) на договірних засадах власники холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) приймають рішення про утворення холдингової компанії та формують статутний капітал холдингової компанії за рахунок вкладів у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), що становить не менше ніж 80 % статутного капіталу холдингової компанії;
б) органи, уповноважені управляти державним майном та/або державні органи приватизації самостійно або разом з іншими засновниками формують статутний фонд державної холдингової компанії за рахунок належних державі акцій (часток, паїв) відповідних господарських товариств.
Дочірнім визнається корпоративне підприємство (господарське товариство), холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія.
3. Заснування холдингових компаній в процесі корпоратизації та приватизації передбачає створення дочірніх підприємств:
а) органи, уповноважені управляти державним майном, державні органи приватизації самостійно або разом з іншими засновниками приймають рішення про створення холдингової компанії та об’єднують у статутному фонді контрольні пакети акцій дочірніх підприємств та інші активи.
Контрольний пакет акцій – кількість акцій (пай, частка у статутному капіталі), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над господарюючим суб’єктом. Дочірнім підприємством визнається господарюючий суб’єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія;
б) господарюючий суб’єкт придбаває контрольний пакет акцій (поглинає) іншого господарюючого суб’єкта у процесі приватизації. Господарюючий суб’єкт, що поглинає визнається холдинговою компанією, а поглинутий – дочірнім підприємством.
4. Підприємства з іноземними інвестиціями (в статутному капіталі якого не менш як 10 відсотків становить іноземна інвестиція) мають право бути засновниками дочірніх підприємств на території України і за її межами з додержанням вимог чинного законодавства України та законодавства відповідних держав.
Як суб’єкт господарювання, дочірнє підприємство має статус юридичної особи, підлягає державній реєстрації, здійснює господарську діяльність на підставі статуту. Створення, реорганізації, ліквідації та здійснення діяльності регламентується загальними нормами ГКУ та іншими нормативними актами.
Порядок утворення холдингових компаній подібний до утворення господарських об’єднань. Згідно зі ст. 3 Закону «Про холдингов компанії в Україні», холдингові компанії можуть утворюватися:
а) органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об’єднання у статутному капіталі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв);
б) іншими суб’єктами на договірних засадах.
Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів (акцій, часток) та оформлюється відповідним договором. Оскільки, холдингова компанія є акціонерним товариством, то таким договором має бути договір про створення акціонерного товариства (ст. 153 ЦКУ), який не належить до числа установчих документів товариства.
Статутний капітал холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетов акцій (часток, паїв), а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів не повинна перевищувати 20 % статутного капіталу холдингової компанії. Отже, частка у формі холдингових корпоративних пакетів (часток, паїв) повинна становити не менше ніж 80 % у статутному капіталі. Господарське товариство не може мати у власності цінні папери холдингової компанії корпоративним підприємством якої воно є.
Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори учасників. Статутом холдингової компанії встановлюються обмеження щодо правочинів, які мають право вчиняти органи управління компанії, а також випуску цінних паперів. До виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії належить вирішення питань:
формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств;
визначення напрямів та порядку використання прибутку корпоративних підприємств;
затвердження планів виробничого та соціального роз витку корпоративних підприємствуправляти державним майном та/або державними органами приватизації.
Ініціатором утворення державної холдингової компанії в процесі корпоратизації може бути:
державне підприємство;
орган, уповноважений управляти державним майном.
Ініціатором утворення державної холдингової компанії в процесі приватизації може бути:
державний орган приватизації;
підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію;
господарські товариства, утворені в процесі корпоратизації.
Ініціатор утворення державної холдингової компанії подає органу, уповноваженому управляти державним майном:
обґрунтування доцільності утворення державної холдингової компанії;
перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропонується утворити державну холдингову компанію та її корпоративні підприємства;
проект статуту державної холдингової компанії.
У разі якщо ініціатором утворення державної холдингової компанії є орган, уповноважений управляти державним майном, перелік підприємств та їх структурних підрозділів, на базі яких пропонується утворити державну холдингову компанію та її корпоративні підприємства, і проект статуту державної холдингової компанії готує цей орган.
Рішення про утворення державної холдингової компанії в процесі корпоратизації та приватизації приймає орган, уповноважений управляти державним майном, та/або державний орган приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава.
Статутний капітал державної холдингової компанії формується за рахунок належних державі акцій (часток, паїв) відповідних господарських товариств у встановленому законодавством порядку. Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного капіталу державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.
Акції державних холдингових компаній не можуть бути передані в управління будь-яким особам. Державні пакети акцій (часток, паїв) та державне майно, передані державою до статутного капіталу державної холдингової компанії не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних капіталів будь-яких підприємств.
Ст. 6 Закону «Про холдингові компанії в Україні» передбачено, що державна холдингова компанія не може бути корпоративним підприємством іншої холдингової компанії. Холдингова компанія набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації в Державному реєстрі холдингових компаній України, який є невід’ємною частиною Єдиного державного реестру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Державна реєстрація холдингових компаній проводиться державним реєстратором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та інших нормативно-правових актів.
Основними правовими наслідками використання відносин контролю-підпорядкування є можливість притягнення до додаткової відповідальності контролюючого підприємства за зобов’язанням дочірнього та/або покладення обов’язку на контролююче підприємство компенсувати дочірньому підприємству збитки, заподіяні в результаті такого впливу. Обов’язок компенсації виникає, якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції (при цьому компенсації підлягають завдані дочірньому підприємству збитки). У результаті компенсації відновлюється майнова база дочірнього підприємства і, відповідно, забезпечується захист інтересів і самого підприємства, і його учасників, і кредиторів. Додаткова відповідальність контролюючого підприємства за зобов’язаннями дочірнього підприємства пов’язується з випадками неплатоспро можності останнього та визнання його банкрутом. Однак для застосування такої відповідальності необхідна наявність вини контролюючого підприємства в доведенні дочірнього до такого стану (неплатоспроможності та пов’язаного з цим банкрутства). Подібний захід спрямований на забезпечення інтересів кредиторів дочірнього підприємства.
Підприємства та інші суб’єкти господарювання мають право створювати інші форми об’єднання інтересів підприємств, союзи, спілки, асоціації підприємців, а також інші об’єднання підприємців – торгово-промислові палати, об’єднання роботодавців, передбачені ст. 21 ГКУ. Види господарських об’єднань та їх організаційно-правові форми узагальнено на рис. 1.
Рис. 1. Організаційно-правові форми обєднань підприємств в Україні
Згідно зі ст. 9 Закону України від 15 березня 2006 р. № 3528-IV відповідно до статті 19 ГКУ, усі суб’єкти господарювання, зокрема об’єднання підприємств, зобов’язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані. Указом Президента України від 11 травня 1994 р. № 224/94 «Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» передбачено, що холдингові компанії повинні один раз на рік публікувати в засобах масової інформації відомості про свої баланси, прибутки і збитки, а також про належні їм частки (акції, паї) інших підприємств за формою, встановленою Міністерством фінансів України та Антимонопольним комітетом України.
Згідно зі ст. 9 Закону України від 15 березня 2006 р. № 3528-IV «Про холдингові компанії в Україні», холдингова компанія повинна оприлюднювати інформацію:
ротягом місяця з дня державної реєстрації публікувати інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні Державної комісії цінних паперів та фондового ринку;
щороку публікувати консолідовану фінансову звітність та фінансову звітність своїх корпоративних підприємств «Про холдингові компанії в Україні», холдингова компанія повинна оприлюднювати інформацію.
У статті 12 Закону України від 16 липня 1999 р. № 996- Х IV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» зазначено, що:
1) підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність;
2) об’єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об’єднань підприємств;
3) Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, крім власних звітів, складають:
а) зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності;
б) зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств (заснованих на державній та комунальній власності), що належать до сфери їх управління.
Порядок складання консолідованої фінансової звітності групи підприємств, організацій та інших юридичних осіб, яка складається з материнського (холдингового) підприємства та його дочірніх підприємств, визначено у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, зокрема, НП(с)БО 2 «Консолідована фінансова звітність», П(с)БО 19 «Об’єднання підприємств», П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції», НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
4. Виключно у законодавстві про холдингові компанії однакові терміни мають різне значення. Наприклад, холдингове підприємство.
5. Окремі терміни в законодавстві про холдингові компанії та нормативних актах з бухгалтерського обліку не знаходять пояснення. Зокрема, право вирішального впливу.
6. У законодавстві про холдингові компанії використовуються різні терміни для визначення одного об’єкта. Наприклад, дочірнє підприємство і корпоративне підприємство; контрольний пакет акцій та холдинговий корпоративний пакет акцій тощо.
Такі розбіжності в нормативних актах приводять до ускладнень при веденні обліку та складанні фінансової звітності учасників та консолідованої звітності групи як єдиної економічної одиниці та потребують негайного узгодження. До можливого узгодження нагальним постає питання застосування принципу превалювання сутності над формою.