16.3 Первинні засоби пожежогасіння
- засіб для ліквідації загорянь, пожеж (вогнегасники, пожежний ручний інструмент, відра пожежні, азбестова тканина тощо), які застосовуються до приведення в дію стаціонарних систем і установок пожежогасіння або прибуття пожежних підрозділів. Користуватись ними придумай сам
17.1 Одночасно з видаленням з металу шва кисню, азоту і водню необхідно також очищати (рафінувати) метал шва від сірки і фосфору, що є шкідливими домішками в сталях. Сірка потрапляє в зварювальну ванну з основного металу, зварювального дроту, покриттів і флюсів. Найбільш несприятливою формою сірчистих з'єднань в металі шва вважається сульфід заліза FeS. У процесі кристалізації ВІН утворює з залізом евтектікі з температурою плавлення ніжче, Ніж у основного металу.
17.2 Балони призначені для зберігання і транспортування стиснених, зріджених і розчинених газів; виготовляють з безшовних труб вуглецевої і легованої сталі. На верхній частині балонів вибивають їх паспортні дані. Через кожні 5 років їх оглядають і випробовують.Киснем наповнюють балони до тиску 150 ат. Балон місткістю 40 дм3 при тиску 150 ат. містить кисню 40x150=6000 дм3, або 6 м3.Повністю випускати кисень не можна, тому що на заводі, де заповнюють балон, перевіряють склад газу, що був у ньому.Ацетиленові балони заповнені пористою масою (деревне вугілля, пемза, інфузорна земля та ін.), яка необхідна для безпечного зберігання ацетилену під тиском. Цю масу заповнюють ацетоном (225-300 г на 1 дм3 місткості балона), який розчиняє ацетилен. Один об'єм ацетону розчиняє 23 об'єми ацетилену. Тиск розчиненого ацетилену в наповненому балоні не повинен перевищувати 1,9 МПа при температурі 20°С.При відборі ацетилену з балона частково виходить і ацетон (30-40 г на 1 дм3 ацетилену). Для зменшення його втрат не можна відбирати ацетилен з швидкістю більше 1700 дм3/год. Залишковий тиск повинен становити 0,05-0,1 МПа. При роботі ацетиленові балони повинні знаходитись у вертикальному положенні. Випускають балони малого — до 12 л і середнього об'єму — від 20 до 50 л з робочим тиском до 20 МПа (200 кгс/см3).У даний час застосовують два пористих наповнювача для ацетиленових балонів: березове активоване вугілля (БАВ-Ац) і литу пористу масу (ЛПМ). Балони місткістю 40 л із наповнювачем БАВ-Ац містять 5 кг ацетилену, а балони з наповнювачем ЛПМ — 7,4 кг.ЛПМ — це моноліт з гідросилікатів кальцію, який утворюється в результаті гідротермальної обробки безпосередньо в балоні з пористістю 91±1%.Крім балонів місткістю 40 л, серійно випускають ацетиленові малолітражні балони місткістю 5 і 10 л з вмістом ацетилену відповідно 0,8 і 1,8 кг.Ацетилен при згоранні V кисні дає найбільшу температуру полум'я - 3050-3150°С. Технічніш ацетилен (С2Н2) — газ без кольору з різким неприємним запахом, в 1,1 раза легший за повітря, розчиняється в рідинах. Ацетилен вибухонебезпечний: під тиском 0,15-0,20 МПа вибухає від електричної іскри або вогню, при швидкому нагріванні вище 200°С, а при температурі вище 530°С відбувається вибухове розкладання ацетилену.Ацетилено-киснева суміш здатна вибухати при наявності в ній 2,8-93% ацетилену. Тому зварникам необхідно дотримуватися обов'язкових правил експлуатації газового обладнання. Самозагорання суміші ацетилену і кисню, що виходять з пальника, проходить при температурі 428°С.Одержують ацетилен трьома способами: (1) розкладанням карбіду кальцію (СаС2) водою; (2) термоокиснювальним піролізом (розкладанням) нагрітого природного газу в суміші з киснем; (3)розкладанням рідких вуглеводнів (нафти, гасу) електричною дугою.До складу технічного карбіду, з якого одержують ацетилен для зварювання, входять шкідливі домішки. Вони переходять в ацетилен у вигляді сірководню, аміаку, фосфористого і кремнистого водню й погіршують якість зварювання. Тому їх треба видаляти промиванням водою або хімічним очищенням.
17.3 Причини виникнення пожеж Вогонь здавна став надійним помічником у житті людей. Разом із тим необережне поводження з ним може призвести до виникнення пожежі. Пожежі часто виникають через такі причини: — несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит, електричних побутових приладів; — увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності; — несправність електропроводки; — сушіння речей над газовою плитою; — користування саморобними електричними гірляндами для ялинки, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої; — використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати; — несправна або залишена без догляду побутова електротехніка; — необережне поводження з вогнем; ігри з вогнем; — удари блискавки; — збереження легкозаймистих матеріалів та речовин на балконі та вдома; — витік газу; — використання піротехніки.
Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів A, B і C (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин).При гасінні пожежі класу А (горіння твердих речовин) вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщаючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум'я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить, і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями.Під час гасіння пожежі класу B (горіння рідких речовин) струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщаючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючись позаду й з боків непогашеної ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.Під час гасіння пожежі класу C (горіння газоподібних речовин) струмінь вогнегасного порошку спочатку необхідно спрямовувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку.Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум'я. До початку гасіння знеструмити електроустаткування. Деякі рекомендації щодо роботи з порошковими вогнегасниками: 1.Гасити за вітром. 2.На рівній поверхні гасіння починати з переднього плану. 3.Стіну, що горить гасити знизу до верху. 4.За наявності кількох вогнегасників, використовувати всі одночасно. 5.Стежити, щоб горіння не поновилося. 6.Після використання вогнегасники відправити на заряджання.
18.2 СПОСОБИ ЗВАРЮВАННЯ На практиці розрізняють правий і лівий способи зварювання: лівий спосіб зварювання проводиться справа наліво. При цьому полум'я направляється на ще незвагжшані кромки, а присадка переміщується попереду полум'я. Його використовують при зварюванні тонких і легкоплавких металів. Попередній підігрів кромок забезпечує добре перемішування ванни. Зварю-вальник добре бачить шов і тому зовнішній вид шва кращий ніж при правому способі;
Рис. 24. Способи зварювання: а — лівий; 6 — правий правий спосіб зварювання проводиться зліва направо; полум'я направляється на зварену ділянку шва, а присадка переміщується за пальником. Мундштуком виконують незначні поперечні коливальні рухи. Оскільки полум'я направлене на шов, забезпечується кращий захист ванни від кисню і азоту повітря, припо-вільнюється охолодження шва при кристалізації. Якість шва краща. Тепло розсіюється менше, тому кут розчищання кромок становить не 90°, а 60-70°, що зменшує кількість наплавленого металу і жолоблення. Правий спосіб економніший. Продуктивність на 20-25% вища, а витрати газів на 15-20% менші, ніж при лівому способі. Правий спосіб доцільно використовувати при зварюванні деталей товщиною понад 5 мм і металів із великою теплопровідністю.