ep003 підручник

Склад витрат на оплату праці (основної та додаткової
заробітної плати, заохочувальних і компенсаційних виплат,				такожа
інших виплат, що не входять до складу фонду оплати праці)
відображені в Інструкції зі статистики заробітної плати.
Принципи оплати праці зводяться до наступного:
–	такількостіїївідзалежнооплаченабутимаєпрацякожна
якості. Не можна платити за просте перебування на робочому місці;
–	необхідно, щоб оплата праці залежала від кваліфікації
працівника. Чим вища кваліфікація та більший досвід, тим вищою
має бути заробітна плата;
–	рівень заробітної плати має бути таким, щоб працівникові
можна було на неї утримувати себе і свою сім'ю.		повиннаЛюдина
одержувати стільки грошей, скільки заробляє, але		і	вонапрацювати
буде стільки, скільки одержуватиме заробітної плати;
–	формуватисямаєплатазаробітна	з	двох	частин:
фіксованої, що гарантує прожитковий мінімум,			та змінної, що
залежить від досягнутих успіхів.

8.4

Форми

праціоплати

Підприємствам надані широкі права в галузі оплати праці.
Так, їм надане право самостійно установлювати форми, системи і
розміри оплати праці працівників, а також інші види їхніх доходів.
іпрацівникомміжвзаєминицьомуПри							роботодавцем
регулюються трудовим договором (контрактом),							наукладеним
письмі, а також чинним трудовим законодавством.
двінабулипоширенняширокевідносинринковихумовахВ
системи оплати праці: тарифна та безтарифна (рис. 8.3).
	праціоплатисистемиТарифна
Тарифна	система	праціоплати				(тарифна СОП) –			це
сукупність норм та нормативів,				диференціаціюзабезпечуютьякі
оплати праці,	виходячи	з	різниць		в	складності		робіт,	що
виконуються, умов праці, інтенсивності та характеру праці.
складаєтьсяВона			з	таких	елементів:			тарифно-
кваліфікаційного	довідника,			тарифної		сітки,		тарифного
коефіцієнта, тарифної ставки першого розряду.

151

Тарифно

-

кваліфікаційний

довідник

передбачає

застосування тарифних ставок першого розряду та тарифних сіток.
Тарифна ставка – це виражений в грошовій формі розмір
оплати праці за одиницю робочого часу.	рівеньвизначаєВона
оплати праці, оскільки зарплата залежить	тарифноїрозмірувід
ставки першого розряду. Тарифна ставка першого розряду може
бути годинною, денною і місячною.
Тарифна сітка – інструмент диференціації оплати праці
залежно від її складності для різних груп робітників – включає
кількість розрядів і відповідні до них тарифні коефіцієнти.
Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка
відповідного розряду перевищує тарифну ставку першого розряду.

		платаЗаробітна
	СОПТарифна		СОПБезтарифна
	ФОПВідрядна	ФОППогодинна	Система, заснована на
			коефіцієнті
	Пряма	Проста	участітрудової
	відрядна	погодинна
	система	система	Система, заснована на
	Відрядно-	Погодинно-	трудовоїкоефіцієнті
			вартості
	преміальна
		преміальна
	система
		система

Відрядно-
прогресивна		Окладна
		система
система

Система “плаваючих окладів”

Акордна		Контрактна	“Індивідуалізація
система		система
			зарплати,
			назаснована
			оцінці заслуг”
			участіСистема
			прибуткув

Рисунок

8.3 –

праціоплатиФорми

152

працівниківпраціоплатиформидіютьсистемітарифнійПри

–

відрядна

і

погодинна,

різнихдлясистемрядохоплюютьщо

організаційно-технічних умов виробництва.
Відрядна форма оплати праці.				знаходитьсяЗаробіток			в
продукціївиготовленоїякостітакількостівідзалежностіпрямій
або обсягу робіт,		що виконані. Ця форма має такі основні системи
оплати праці,	як		пряма відрядна,	відрядно-преміальна			і
відрядно-прогресивна та акордна.
платизаробітноївиплатасистемівідряднійпрямійПри
виконаноїчипродукціївиробленоїкількостіпропорційнапрямо
роботи. Помноживши відрядну розцінку на обсяг вироблення,
визначають розмір заробітної плати.
Часто застосовують бригадну відрядну оплату,					за	якої
заробітну плату нараховують групі (бригаді) робітників,					а	потім
розподіляють	її	кількостіпропорційнобригадичленамиміж
тарифнихурахуваннямзгодинробітникомкожнимвідпрацьованих
ставок і розрядів:

де

ЗП = N × tШТ−К ВІДР 60

N – виробнича програма, шт.;

tшт-к – трудомісткість виробу, Стар – тарифна ставка, грн.

× СТАР	,
хв.;

(8.9)

Відрядно-преміальна система оплати праці відрізняється
від прямої відрядної системи тим, що робітникам, крім заробітної
плати за основними відрядними розцінками, виплачують премії
кількіснійякіснііншічитізашкалоювстановленоюззгідно
показники роботи.	Такими показниками звичайно бувають:
нормперевиконання	виробітку,	підвищення якості продукції,
відсутність браку та інш.:

ЗП

ВІДР

−

ПРЕМ

= ЗП

ВІДР

+ ЗП

ВІДР

−

ПРЕМ

;

(8.10)

ЗП

ВІДР

−

ПРЕМ

= ЗП

ВІДР

× (1 + П /100) ,

(8.11)

153

де ЗПВІДР – відрядний заробіток при відрядно-преміальній
оплаті праці, грн.;
ЗПВІДР-ПРЕМ	–	установленихперевиконаннязапремія

показників,			грн
П	–	відсоток
показників.

.; премії

установленихперевиконанняза

При відрядно-прогресивній системі оплати частину
продукціївипущеної	чи	робітздійснених	в	зв'язку	з
підвищенимизаоплачуютьнормустановленихперевиконанням
розцінками.
назастосовуватирекомендованопраціоплатуВідрядну
ділянках і видах виробництва,		виробленняпоказникикількіснієде
чи виконання робіт, що правильно відображають витрати праці
працівників; виробничі умови для збільшення вироблення проти
інормвстановлених	завдань; можливості для точного обліку
фактично зробленої продукції чи виконаних робіт.				системаЦя
може вводитися на обмежений термін там, де потребуються
додаткові кошти для стимулювання інтенсивності праці. При
відрядно-прогресивній системі заробіток зростає значно швидше,
ніж виробіток.
запраціоплатувідряднуназиваютьформоюАкордною
кінцеві результати виробництва, тобто за виконання у визначений
комплексузакінченоготермін		(циклу) робіт.
встановлюютьпрацівникуокремомучиколективуїїЗа
комплексувстановленоговиконаннязапраціоплатисумузагальну
робіт перед початком його виконання. Акордна форма стимулює
робітниківчисельністюменшоюробіткомплексувсьоговиконання
і в більш короткий термін.
абонеможливостізазастосовуєтьсяформаПогодинна
недоцільності встановлення кількісних параметрів праці. За неї
відпрацьованогокількостівідзалежнозарплатуотримуєробітник
часу і рівня його кваліфікації.
Погодинна форма оплати праці має основні системи: просту
погодинну та погодинно-преміальну, контрактну та окладну.
тількимаєосновісвоїйусистемапогодиннаПроста
кількість відпрацьованого часу. За неї оплата праці будується
їхньоготапрацівниківкваліфікаціївідзалежнодиференційовано
		154

виробничого стажу.	У	установлюютьтутвипадкахбагатьох
місячні посадові оклади.
визначаєтьсяпраціоплатиформіпогодиннійприЗарплата
виходячи із фактично відпрацьованого працівником часу:

ЗП

ПОГОД

= FФАКТ

× СТАР

,

(8.12)

де	FФАКТ		– фактично відпрацьований працівником час за
	певний період, год.;
	Стар –		тарифна ставка за 1 год. відпрацьованого часу.
При погодинно-преміальній системі					на	додаток	до
погодинної		тарифної ставки,		матеріальногопосиленнядля
високоїчипоказниківвстановленихдосягненнязастимулювання
якості робіт, працівникам виплачують премії.
занездійснюєтьсяпраціоплатасистеміокладнійПри
тарифними ставками, а за встановленими місячними посадовими
окладами.		Використовується для керівників,				фахівців	та
службовців.
керівниківпраціоплатасистеміконтрактнійПри
підприємств обумовлюється у трудовому контракті.
		праціоплатисистемаБезтарифна
Розглянемо декілька видів безтарифної системи.
Система			1
Ця система залежить від трьох факторів:
−	кваліфікаційного рівня робітника;
−	коефіцієнта трудової участі (КТУ);
−	відпрацьованого часу.
кваліфікаційнийєтутпраціорганізаціїелементомОсновним
рівень. Він встановлюється для всіх членів трудового колективу і
заробітниказарплатифактичноїділеннявідчасткаяквизначається
минулий період на мінімальний рівень оплати праці на підприємстві.
приймаєтьсяробітникарівнякваліфікаційногооцінкиосновуЗа
рівень	його		освіченості,	кваліфікації,		ініціативності,
відповідальності, вміння працювати творчо. Згодом кваліфікаційний
рівень може бути змінений, така зміна відкрито обговорюється на
зборах колективу, тому конфлікти майже виключено.

155

робітниківвсіхдлярівнякваліфікаційногоКрім
розраховується коефіцієнт трудової участі.						йогоПеріодичність
визначення, набір показників, які впливають на його величину,
заходи щодо впливу на це визначаються спеціальним положенням.
Система 2
вЩе	одній		системі	колективний заробіток (єдиний фонд
оплати праці)		за	обсяг	виконаних	робіт	розподіляється	за
коефіцієнтом трудової вартості (КТВ),					який	длявстановлюється
кожного робітника незалежно від функціональних обов’язків.
Розраховується він таким чином: спочатку визначається зарплата
кожного робітника за останні 3-6 місяців, звільнена від усіх премій та
компенсацій,	завідпрацьованихкількістьзагальнавизначаєтьсяпотім
цей час днів.	Сума заробітку ділиться на кількість днів. Це і						буде
величина розрахункового коефіцієнту трудової вартості.

Система

3

Ще

перспективноюоднією

системою

є

праціоплата

керівників

та

фахівців,

пов’язана

з

робітниківдоходами

і

результативністю виробництва, так звана система

“плаваючих

окладів”.

Її сутність полягає в тому,

підсумківурахуваннямзщо

посадовііншіпризначаютьсямісяцьнаступнийнамісяцьзароботи

оклади. При цьому розмір окладів збільшується або зменшується за

зниженнявідсотоккожний

(збільшення)

важливіших

техніко-

економічних показників.

Система

4

індивідуалізаціяотрималапоширенняширокекордономЗа

зарплати,

заснована на оцінці заслуг”.

системицієїСенс

зводиться

до

наступного:

робітники,

які

мають

однакову

кваліфікацію

і

посідають

однакові

посади,

завдяки

своїм

природним здібностям, стажу, мотивам та прагненням можуть

досягнути різних результатів у роботі. Ця різниця повинна знайти

відображення

у зарплаті.

допомогоюзавирішуєтьсяЗавдання

диференційних окладів у рамках розрядів (або посад).

Система

5

наспрямованеприбуткувучастісистемиВпровадження

тапідприємствастануекономічногостабілізаціїзабезпечення

соціально-економічної системи в цілому.

прагнеПідприємець

створити у робітників відчуття партнерства,

співпраці.

156

8.5	Продуктивність

праці, трудомісткість,

виробіток

Продуктивність праці –

це

кількісне

обсягувідношення

отриманого продукту праці до витрат на його виготовлення. Вона

виражається

кількістю

продукції,

виробленої

одиницюза

часу

(виробком)

чи

витратами

часу

на

одиницю

продукції

(трудомісткістю).

суспільноїтаіндивідуальноїпродуктивністьРозрізняють

праці. Перша відображає витрати живої праці, друга

– живої

і

минулої (упредметненої)

праці.

На

підприємствах

визначається

індивідуальна продуктивність. Підвищення продуктивності праці

–

об'єктивний економічний закон,

властивий

усім

суспільно-

формаціямекономічним

–

витратзагальнихйогоекономіюозначає

(живої й упредметненої праці).

У

наслідок

технічного

прогресу

частка першого зменшується, а

другого –

відносно збільшується,

але в таких розмірах, що загальна сума праці,

укладеної в товарі,

зменшується.

збільшеннядоведепраціпродуктивностіЗріст

випуску продукції,

зниження її собівартості,

середньоїпідвищення

заробітної

плати

працівників,

скорочення

робочого

дня

й

у

підсумку –

підвищення добробуту народу.

Трудомісткість

продукції

–

напраціживоївитрати

виробництво

натуральної

одиниці

продукції

(товару,

виробу),

закінченого

комплексу

робіт

чи

об'єкта

будівництва,

технологічного процесу). Вона може бути плановою,

фактичною,

нормативною, розрахованою за нормативами часу,

а

також

проектною, що становить величину витрат праці на виробництво

одиниці продукції,

іпрогресивнихнайбільшосновінавстановлену

організаційно-економічних рішень,

прийнятих у проекті.

витратамизарозраховуватисяможепродукціїТрудомісткість

праці різного кола персоналу, що беруть участь безпосередньо

в

процесі виробництва, його обслуговуванні та керуванні:

tР = ТЗМ

N

де ТЗМ – тривалість зміни; N – кількість виробленої

,

продукції

.

(8.13)

157

праціпродуктивностіПоказники			–
продукціїтрудомісткість	–	пов'язані	між
пропорційною залежністю,	меншачимтобто
вищий виробіток.

виробіток	та
оберненособою
трудомісткість,	тим

Відповідно до цього розрізняють: повну трудомісткість

продукції

–

включає витрати праці всіх категорій промислово-

виробничого

персоналу підприємства;

технологічну

–

тільки

основних

робітників;

виробничу

–

основних

і

допоміжних

робітників;

а

також

трудомісткість

обслуговування

виробництва, керування.

Склад

витрат

праці,

що

включаються

в

показник

трудомісткості,

цілейвідзалежить

і

задач

розрахунку,

типу

підприємства

та

галузі.

підприємстваметоюКінцевою

є

формування

повної

трудомісткості

продукції

і

керування

її

зниженням на всіх етапах,

назавданнявидачівідпочинаючи

розробку (проектування) до зняття з виробництва.

Виробіток –

показник

продуктивності

праці,

обумовлений

продукціїкількістю

(обсягом робіт, послуг), зробленої за визначений

період часу,

в

середньому на одного працівника чи робітника.

Обчислюється в тих самих одиницях виміру, що й обсяг продукції.

Виробіток відображає кількість продукції, виробленої за

одиницю робочого часу:

q =

Q

,

(8.14)

FРОБ

де

Q – кількість продукції, програма випуску FРОБ – тривалість робочого часу, год.

,

шт

.;

Розрізняють три види виробітку середньогодинний та середньоденний.

Середньорічний виробіток:

:

середньорічний,

Рде

–

чисельність

q =	Q	,	(8.15)
	Р
робітників.

158

Середньогодинний виробіток:

	q				=		Q			,
		СРГОД					F	КОР
де Fкор – корисний фонд часу, год.
Середньоденний виробіток:
	qСРДН		=					Q			,
				F		КОР			/ Т
										ЗМ
змТде	– тривалість зміни, год.

(8.16)

(8.17)

8.6

Баланс

робочого

часу

.

праціНормування

часуробочогоБаланс		–	це система показників, що
ресурсзагальнийхарактеризує	і	уробітникачасувикористання
виробництві. Складається звичайно на рік у виді таблиці. Його
можна подати виразами:

FК

= FН

+ Д

С

+

Д

В

;

(8.18)

F Е

= F Н

− [ Д

В

+ Д

Н

+

Д

НД

+ Д

ХВ

+

Д

ДО

]×Т

ЗМ

× К , (8.19)

де FН – календарний фонд часу, дні;
FН	–	номінальний фонд часу,		кількість робочих днів;
FЕ	–	ефективний (корисний)		насередньомувчасуфонд
одного робітника, год.;
СД	і	ДВ – кількість святкових і вихідних днів;
ДН,		ДНД, ДХВ, ДДО – кількість днів відповідно чергової			і
додаткової відпустки, відпустки з навчання, у зв'язку					з
народженням дитини,			невиходів через хворобу,
виконання державних і суспільних обов'язків;
ЗМТ		– середня тривалість робочої зміни з урахуванням
скорочення в передвихідні і передсвяткові дні, год.;
К–		коефіцієнт використання робочого часу зміни (з
урахуванням її скорочення для робітників, зайнятих на
важких і шкідливих роботах, підлітків). Неявки з дозволу
адміністрації, прогули,			внутрішньозміннітацілодобові
простої враховуються тільки в звітних балансах.
		159

Норми

витрат

праці

–

навитратміриустановлені

продукціївиробіткучипродукціїодиницівиготовлення

за

одиницю

часу,

на

робітобсягузаданоговиконання

чи

обслуговування засобів виробництва у визначених організаційно-

технічних і природнокліматичних умовах.

Норми витрат праці класифікуються залежно від: одиниці

виміру

праці

–

норми часу,

вироблення,

обслуговування,

керованості;

способу

визначення

–

технічно

обґрунтовані

й

дослідно-статистичні;

ступеня диференціації та іншим ознакам.

Норма часу –

робочоговитратвеличинарегламентована

часу, установлена для виконання одиниці продукції

(роботи) одним

чи групою працівників (бригадою)

відповідної

кваліфікації

у

визначених

організаційно-технічних

і

природнокліматичних

умовах.

Визначається

в

людино-хвилинах,

людино-годинах,

людино-днях за формулами:

t

ШТ

= t		О
t	ПЗ

НЧ		= tшт		+ tПЗ ;
+ t	Д	+ t	ОРГ	+ t	ТЕХ
= tОП + tОБ				+ tНП

+t

+t

ПН

В

,

+

t

В

;

(8.20)

(8.21)

(8.22)

де НЧ – норма часу;
tШТ – норма штучного часу;
tПЗ – норма підготовчо-завершального часу;
tО, tД, tОРГ, tТЕХ, tНП, tВ – час відповідно основного,
допоміжного,	організаційного,	технічного
обслуговування,	перервнепереборних	(обумовлених
йтехнологією	організацією виробничого процесу), на
відпочинок і особисті потреби.
Норма штучно-калькуляційного часу визначається за формулою:

Н

Ш

−

К

= t

ШТ

t

ПЗ n

,

(8.23)

де

n –

tП.З

кількість виробів (деталей) у партії

– підготовчо-завершальний час на

; партію

виробів

.

160